Вирок № 100658973, 27.10.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 742/1243/19

Провадження № 1-кп/740/37/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої- судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретарів судового засідання –Кононяко С.А., Полєтавкіної М.О., Філоненко О.В., Дьоміної Н.А.,

з участю: прокурорів – Безушко А.П., Гетьмана В.О., Гончарової К.В., Лисенка А.М., Дусь Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Негоди С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження №62018100000000029 від 19.12.2018 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Ладан Чернігівської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який обіймає посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, одруженого, має двох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ІНФОРМАЦІЯ_3 , та непрацездатних за віком батьків: матір, 1955 року народження, та батька, 1955 року народження, учасника бойових дій, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Приблизно у жовтні 2018 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_1 , обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, дізнався, що у провадженні слідчого СВ Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області Іонова А.С. перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270210001728 від 17.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

У подальшому приблизно у листопаді 2018 року без виконання будь-якого доручення слідчого щодо розкриття вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 оперативним шляхом встановив особу ОСОБА_3 , як особу, яка, на його думку, могла скоїти вказане кримінальне правопорушення, та у ОСОБА_1 виник намір на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за вплив на слідчого Іонова А.С. щодо нездійснення останнім слідчих дій відносно ОСОБА_3 та непритягнення у подальшому його до кримінальної відповідальності.

Приблизно у грудні 2018 року ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 викликав останнього до Прилуцького ВП ГУ НП в Чернігівській області та висловив ОСОБА_3 усну вимогу щодо відшкодування збитків потерпілому та надання неправомірної винагороди самому ОСОБА_1 та слідчому Іонову А.С. за нездійснення відносно ОСОБА_3 оперативних заходів та слідчих дій та не притягнення у подальшому до кримінальної відповідальності, створивши таким чином умови, за яких ОСОБА_3 вимушений був погодитися з вимогою ОСОБА_1 надати незаконну винагороду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, повідомивши останньому про наявність у нього грошових коштів у сумі 3 000 доларів США та домовившись зустрітися, коли ОСОБА_3 буде мати при собі грошові кошти у визначеній сумі.

Після вказаної зустрічі ОСОБА_3 з метою викриття ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення звернувся із заявою до УСБУ в Чернігівській області та Територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві.

У подальшому 15.01.2019 ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3 та під час розмови з останнім, створивши у нього уяву, що він, як оперуповноважений сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, має вплив на слідчого Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області Іонова А.С., як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, щодо нездійснення останнім стосовно ОСОБА_3 слідчих дій та непритягнення у подальшому до кримінальної відповідальності у рамках кримінального провадження №12018270210001728, внесеного 17.10.2018 до ЄРДР Прилуцьким ВП ГУНП в Чернігівській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, прийняв пропозицію ОСОБА_3 про одержання неправомірної вигоди в сумі 3000 доларів США за нездійснення стосовно ОСОБА_3 слідчих дій та непритягнення у подальшому до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження №12018270210001728.

17.01.2019 близько 10 години 50 хвилин ОСОБА_1 приїхав на зустріч з ОСОБА_3 на належному йому на праві власності автомобілі марки «Міtsubіshі Lаnсеr», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Прилуки Чернігівської області та, посадивши його на пасажирське сидіння вказаного автомобіля, направився в сторону вулиці Перше Травня в м.Прилуки Чернігівської області.

Зупинивши автомобіль поблизу будинку №52 по вул.Перше Травня в м.Прилуки Чернігівської області, ОСОБА_1 17.01.2019 о 10 годині 55 хвилин одержав від ОСОБА_3 під контролем працівників правоохоронних органів неправомірну вигоду в сумі 3 000 доларів США за вплив на слідчого Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області Іонова А.С. за невчинення ним дій відносно ОСОБА_3 , а саме:не здійснення оперативних заходів та слідчих дій та непритягнення у подальшому до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження №12018270210001728, внесеного 17.10.2018 до ЄРДР Прилуцьким ВП ГУНП в Чернігівській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та в порядку ст. 63 Конституції України відмовився від дачі показань.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що він знайомий з ОСОБА_1 , так як проживають в одному селі і він затримував його у минулому році. ОСОБА_1 зателефонував йому та запросив до себе в кабінет, де звинувачував його у побитті людини і заволодінні її мобільним телефоном, що він заперечував. На вулиці ОСОБА_1 запропонував сплатити йому 3 000 доларів США за те, що він відвезе його до потерпілого, щоб він зізнався у тому, що побив його. Він не погодився на це, оскільки тілесні ушкодження потерпілому не наносив. В інтернеті знайшов номер телефону і зателефонував у службу безпеки. Представники служби безпеки приїхали до нього в смт.Ладан Прилуцького району, де він повідомив, що з нього вимагають гроші. Вони надали йому необхідну суму, після чого він зателефонував ОСОБА_1 і при зустрічі в автомобілі передав йому 3 000 доларів США. Зі слів ОСОБА_1 , провадження перебувало у слідчого ОСОБА_4 , на якого він має вплив з метою закриття справи. Він звертався із заявою про вчинення по відношенню до нього злочину ОСОБА_1 – за вимагання ним 3000 доларів США за закриття справи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 він знає, як колегу по роботі, у стосунках поза межами служби не перебуває. У нього у провадженні знаходилося кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України відносно отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , який показав, що в смт.Ладан Прилуцького району на нього напали дві особи, які завдали тілесні ушкодження. Через місяць він повідомив про крадіжку грошей та телефону, тому спочатку кримінальне провадження було зареєстровано за ч.1 ст.125 КК України. З приводу вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 він доручень не надавав. Поблизу відділу поліції ОСОБА_1 йому повідомив, що в с.Ладан Прилуцького району він спілкувався з людиною, яка може повідомити про особу, яка вчинила цей напад. Потім ОСОБА_1 приніс 2-3 пояснення ОСОБА_3 про те, що він разом зі співмешканкою ОСОБА_5 знайшов телефон такий, як у потерпілого. З письмового пояснення іншого свідка вбачалося, що до нього приходив сам ОСОБА_3 і пропонував купити телефон. Через деякий час ОСОБА_1 повідомив, що в смт.Ладан Прилуцького району розмовляв з ОСОБА_3 , який визнав крадіжку телефону, і ОСОБА_1 цікавився про можливість закриття провадження у справі за умови відшкодування ним шкоди потерпілому та примирення з ним.

Підозра ОСОБА_3 ним не виносилася із-за відсутності для цього доказів. Розмов про будь-які кошти у нього з ОСОБА_1 не було. З ОСОБА_3 він взагалі не спілкувався, а знає його, як односельчанина, з негативного боку та як особу, яка пов`язана з наркотичними засобами та неправомірною поведінкою. На цей час розглядається справа у суді по його обвинуваченню за розбій по цьому факту. У зв`язку з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 справу було передано іншому слідчому.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що йому, як заступнику начальника слідчого відділення, слідчий Іонов А.С. є підлеглий. У Прилуцькому відділі поліції перебуває 4 200 кримінальних проваджень. До затримання ОСОБА_1 про справу з приводу нападу на потерпілого ОСОБА_2 йому нічого не було відомо. Кримінальне провадження відносно цього кримінального правопорушення направлено до суду за ст.187 КК України, як розбійний напад. Всі доручення по справі оперуповноваженому співробітнику слідчий направляє через канцелярію.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що для нього, як заступника начальника сектору кримінальної поліції, ОСОБА_1 був підлеглий. На зазначений час кримінальне провадження відносно потерпілого ОСОБА_2 скеровано до суду. З жовтня 2018 року по січень 2019 року йому нічого не було відомо про це кримінальне провадження. До сектору кримінальної поліції не надходило доручення слідчого по цьому кримінальному провадженню. Самостійно, без доручення оперативний працівник не може займатися будь-якими діямі у справі. Згідно функціональних обов`язків відшкодування шкоди потерпілому не входить до повноважень оперативного працівника. ОСОБА_1 під час проходження служби може охарактеризувати позитивно: він має багато нагород, добровільно служив в АТО.

Свідок ОСОБА_2 показав, що 10 жовтня 2018 року в смт.Ладан Прилуцького району він відпочивав у кафе «Ярославна». Коли він повертався додому, то на нього напали невідомі особи та завдали тілесні ушкодження та відібрали мобільний телефон.

За цим фактом триває судовий розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на нього. Під час досудового розслідування він один раз спілкувавсяу Прилуцькому відділі поліції з ОСОБА_1 , з боку якого був натяк, що підозрюваний мав відшкодувати йому шкоду. Сума відшкодування ними не обговорювалася. Зі слів ОСОБА_1 , вони повинні були зустрітися на автовокзалі з ОСОБА_3 з приводу відшкодування шкоди, але останній не з`явився. Більше зустрічей з ОСОБА_1 у нього не було. ОСОБА_1 не вимагав у нього кошти за сприяння у встановленні особи, яка здійснила на нього напад, або у відшкодуванні йому коштів підозрюваним. Мова про будь-які грошові кошти у них з ОСОБА_1 не велася і сума коштів також не оговорювалася.

Свідок ОСОБА_8 показав, що взимку 2019 року був запрошений співробітниками СБУ в якості понятого. Йому показали грошові кошти у сумі 3000 доларів США номіналом по 100 доларів. Нумерація грошей була переписана та вказану суму вручили молодому чоловіку, який повинен був передати ці гроші у виді хабара. Йому повідомили, для якої слідчої дії його запрошено. Потім вони сіли в автомобіль та їхали за тим чоловіком, який повинен був передати гроші. Бачив, як із автомобіля вийшов ОСОБА_1 та почав швидко відходити від автомобіля, але його зупинили і він пред`явив посвідчення майора поліції. Під час обшуку в автомобілі «Мітцубісі» синього кольору були вилучені кошти. Гроші розклали на столі та здійснили перевірку за номерами, це були ті самі гроші, які вручали молодому чоловіку для передання. На місці було складено протокол та велася відеозйомка. Чи говорив щось ОСОБА_1 , він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що у кінці жовтня 2018 року їй зателефонувала її дальня родичка ОСОБА_10 та повідомила, що побили її сина ОСОБА_2 , який приїзджав з м.Кривий Ріг, та викрали мобільний телефон і вона попросила допомогти знайти винних через ОСОБА_1 , який служить у поліції в м.Прилуки і з батьками якого вона проживає по сусідству в смт.Ладан Прилуцького району. Вона неофіційно звернулася до ОСОБА_1 , щоб він допоміг у розслідуванні справи. Він постійно інформував її про хід справи, казав, що знайшли викрадений телефон та особу, яка нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_2 просила, щоб він відшкодував її сину на лікування 80 тисяч грн. Вона попросила ОСОБА_1 взяти ці гроші у винної особи та передати їй, а вона передала б їх матері потерпілого. Вона вважає, що 3000 доларів США – це не був хабар, так як між ними з ОСОБА_1 була домовленість про те, що він візьме ці гроші від ОСОБА_3 та передасть їй, а вона, у свою чергу, - віддасть матері потерпілого, який на той час перебував у лікарні у м. Кривий Ріг.

Свідок ОСОБА_11 показала, що вони проживали однією сім*єю, без шлюбу з ОСОБА_3 у період 2016-2018 років, мають спільну дитину. У жовтні 2018 року близько 03-00 години ОСОБА_12 прийшов додому з невідомим мобільним телефоном і сказав, що «взяв його, де треба». Вранці їй зателефонувала знайома та розповіла про побиття людини та крадіжку телефону. Ввечері ОСОБА_12 повідомив, що телефон забрав за борги. Насправді, він зі своїм знайомим побив потерпілого ОСОБА_2 та забрав у нього телефон. Він просив, щоб вона сказала, що тієї ночі він був вдома та що телефон вони знайшли разом. На його прохання та прохання його сестри вона слідству надала неправдиві свідчення, а 4.02.2019 вдома вона знайшла викрадений телефон та віднесла його до відділу поліції та розповіла правду про неправомірні дії ОСОБА_3 .

До них додому приїздили працівники поліції, серед них вона також бачила ОСОБА_1 , з яким вона спілкувалася з приводу побиття потерпілого та викрадення телефону. ОСОБА_3 не казав їй, що хтось від нього вимагає кошти. Вона чула розмови про те, що мають «підставити» ОСОБА_1 , але конкретно їй нічого не було відомо. На її питання, чи не соромно йому «підставляти» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відповів, що ні, так як ОСОБА_1 «ловив його на кражах». Про передачу коштів ОСОБА_1 їй нічого невідомо. Про ОСОБА_1 , як працівника поліції, дільнічого інспектора були хороші відгуки, а ОСОБА_3 постійно притягувався до відповідальності, крав, торгував наркотиками, продавав крадене.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується також іншими доказами по справі, наданими прокурором та дослідженими у судовому засіданні:

матеріали перевірки СБУ за повідомленням про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 вимагають неправомірну вигоду від ОСОБА_3 у розмірі 3000 доларів США за закриття кримінального провадження щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та крадіжки у нього мобільного телефону. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.3 ст.368 КК України;

заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2018 та додаток до неї диску з аудіозаписом розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підставі якої 19.12.2018 внесено відомості до ЄРДР за №62018100000000029 від 19.12.2018 за ч. 3 ст. 368 КК України;

письмова згода від 03.01.2019, згідно якої ОСОБА_3 добровільно погодився на конфіденційне співробітництво та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62018100000000029 від 19.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.01.2019, згідно якої прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на Київську область, прокуратури Київської області, залучений ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій у період з 03.01.2019 строком до 60 діб;

протокол огляду від 03.01.2019, згідно якого слідчий Територіального управління ДБР провів огляд та прослуховування двох аудіофайлів розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які було надано ОСОБА_3 19.12.2018 та 03.01.2019;

довідка Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 17.01.2019, в якій зазначено, що майор поліції ОСОБА_1 дійсно перебуває на службі в Національній поліції України, службу проходить на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького відділу поліції з 01.12.2016 (наказ ГУНП в Чернігівській області №237 о/с від 01.12.2016); старший лейтенант поліції ОСОБА_4 дійсно перебуває на службі в Національній поліції України, службу проходить на посаді старшого слідчого СВ Прилуцького ВП з 02.11.2018 (наказ ГУНП в Чернігівській області №307 о/с від 02.11.2018);

витяг про внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.10.2018 про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.125 КК України та копії матеріалів кримінального провадження №12018270210001728 від 17.10.2018;

протокол огляду та вручення грошових коштів від 17.01.2019, згідно якого у присутності понятих були оглянуті грошові кошти у сумі 3 000 доларів США: 30 купюр номіналом по 100 доларів, які належать СБУ, після чого усі грошові купюри були вручені ОСОБА_3 для подальшого використання щодо підтвердження фактичних даних про вимагання у нього неправомірної вигоди співробітником Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 за непритягнення до кримінальної відповідальності за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та викрадення у нього мобільного телефону;

протокол обшуку від 17.01.2019 та додаток до протоколу обшуку у вигляді флеш накопичувача з відеозаписом обшуку від 17.01.2019, згідно яких проведено обшук автомобіля марки «Мітсубісі Лансер», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №52 по вул.1 Травня у м.Прилуки Чернігівської області. ОСОБА_1 запропоновано відкрити вказаний автомобіль, після чого останній ключами його добровільно відкрив. Потім ОСОБА_1 було запропоновано надати добровільну згоду на огляд чи обшук автомобіля, на що він відмовив. У подальшому було здійснено невідкладний обшук з метою спасіння майна та речових доказів. При обшуку у задньому кармані пасажирського сидіння автомобіля виявлені грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які описані. На запитання про походження виявлених коштів ОСОБА_1 відповів, що не знає. Кошти були зняті на відео, опечатані в пакет та скріплені біркою;

копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_1 ;

постанова про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 17.01.2019, згідно якої визнано речовими доказами грошові кошти в сумі 3000 доларів США номіналом по 100 доларів з наступними серіями та номерами: МВ36411507F, MB36411506F, MB36411505F, MB36411583F, MB36411584F, MB36411585F, MB36411586F, MB36411587F, MB36411588F, MB36411589F, MB36411590F, MB36411591F, MB36411592F, MB36411501F, MB36411501F, MB36411502F, MB36411503F, MB36411504F, MB0784400М, MB0784399М, MB0784398М, MB0784397М, MB0784396М, MB0784395М, MB07874494М, MB078743903М, MB07874392М, MB07874391М, MB07874390М, MB07874389М, MB07874388М, вилучені 17.01.2019 у ході обшуку автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля буд.№52 по вул.Перше Травня в м.Прилуки Чернігівської області, та передані на зберігання до Територіального управлінні ДБР, розташованого у м.Києві;

ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 23.01.2019, згідно якої надано дозвіл слідчому другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, Пугачову Д.О. на проведення обшуку в автомобілі марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , біля буд. АДРЕСА_3 з метою відшукування та вилучення грошових коштів у сумі 3000 доларів США;

функціональні обов`язки старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 , затверджені т.в.о. начальника Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13 23.01.2018;

ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 28.01.2019 про відсторонення підозрюваного у кримінальному провадженні №62018100000000029 ОСОБА_1 від посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області строком на два місяці, а саме: до 18 березня 2019 року;

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) - аудіо- відеоконтролю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 12.02.2019 з додатками DVD-R дисками, складених на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2019 № 01-45/824/300/2019, доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві, згідно яких зафіксовані протиправні дії ОСОБА_1 , а саме, як він бере кошти у ОСОБА_3 та перераховує їх;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 , який використовував ОСОБА_3 , від 12.02.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1358/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/300/2019, та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого зафіксована розмова між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка відбулася 13.01.2019 о 17:07:03 тривалістю 01 хв 45 сек., а також телефонні розмови, які мали місце 15.01.2019, 16.01. - 14:19:35 год, 16.01.2019 - о 18:44:59 год та 17.01.2019 - о 10:26:15 год;

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) - аудіо- відеоконтролю від 12.02.2019 з додатками DVD-R дисками, складеного на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2019 № 01-45/824/299/2019, доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві, згідно яких зафіксовано відеоконтроль особи ОСОБА_1 15.01.2019 приблизно об 11 годині 18 хвилин біля входу до Прилуцької центральної міської лікарні, де він зустрівся з ОСОБА_3 ;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , який використовував ОСОБА_4 , від 12.02.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1359/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/298/2019 та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого відібрена розмова між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка відбулася 16.01.2019 о 14:16:09 год;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , який використовував ОСОБА_1 , від 18.01.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1359/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/299/2019 та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого відібрані розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , направлені на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , за непритягнення його до кримінальної відповідальності;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 , який використовував ОСОБА_3 , від 18.01.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1358/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/300/2019 та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого відібрані розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , направлені на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за непритягнення його до кримінальної відповідальності;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , який використовував ОСОБА_4 , від 18.01.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1362/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/298/2019 та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого відібрана розмова ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , направлені на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , за непритягнення його до кримінальної відповідальності;

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) - аудіо- відеоконтролю від 18.01.2019 з додатками DVD-R дисками, складеного на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2019 № 01-45/824/299/2019, доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві, згідно якого проведено аудіо - відеоконтроль особи ОСОБА_1 15.01.2019 приблизно об 11 годині 18 хвилин біля входу до Прилуцької центральної міської лікарні, де він зустрівся з ОСОБА_3 ;

протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 18 січня 2019 року, згідно якого було встановлено, що 17.01.2019 приблизно о 10-40 год у м.Прилуки у автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулася зустріч між ОСОБА_3 та співробітником Прилуцького ВП ГУНП ОСОБА_1 , де у ході бесіди ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_1 о 10-48 год передав йому обумовлену ними суму неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США;

протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 , який використовував ОСОБА_1 , від 12.02.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1359/14/285 від 18.01.2019, складений на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2018 № 01-45/824/299/2019 та доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого відібрані розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - спостереження за ОСОБА_1 від 18.01.2019 з додатком до протоколу DVD-R «Verbatim» №1359/14/285 від 18.01.2019, складеного на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2019 № 01-45/824/299/2019, доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві від 10.01.2019, згідно якого зафіксовано, як 17.01.2019 близько 10 години 39 хвилин на автостоянку біля Прилуцької центральної міської лікарні під`їхав автомобіль марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_1 . Зупинившись біля входу в лікарню, до автомобіля підійшов ОСОБА_3 . О 10-41 год автомобіль разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виїхав із автостоянки біля лікарні. В подальшому, приблизно о 10-53 год ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зафіксовані по вул.1 Травня в м.Прилуки біля вищевказаного автомобіля. Потім зафіксовано, як ОСОБА_1 починає бігти та приблизно о 10-54 год відеозапис припиняється;

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) - аудіо- відеоконтролю від 18.01.2019 з додатками DVD-R дисками, складеного на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 09.01.2019 № 01-45/824/300/2019, доручення прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві, згідно якого проведено аудіо-відеоконтроль особи ОСОБА_1 15.01.2019 приблизно об 11 годині 18 хвилин біля входу до Прилуцької центральної міської лікарні, де він зустрівся з ОСОБА_3 та вів бесіду.

Дослідивши всі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доказана повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Поведінку обвинуваченого під час судового розгляду щодо відмови від дачі показань відповідно до ст.63 Конституції України та повне невизнання ним своєї вини суд розцінює як захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливій для нього судово-слідчій ситуації.

При цьому, аналізуючи позицію сторони захисту, якою не оспорюється факт отримання ОСОБА_1 3000 доларів США від ОСОБА_3 , щодо провокації злочину зі сторони останнього та правоохоронних органів, процесуальних порушень та недопустимості доказів, суд вважає доводи захисника в указаній частині неспроможними, виходячи з наступних підстав.

Частина 2 ст. 369-2 КК України передбачає відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за скоєння указаних в диспозиції даної статті дій.

Установлені в судовому засіданні обставини справи, а також характер відносин між ОСОБА_1 , як уповноваженою на виконання функцій держави особою, та ОСОБА_3 не свідчать про вплив на обвинуваченого ОСОБА_1 зі сторони останнього з метою провокації вчинення злочину.

В судовому засіданні встановлено, що з приводу кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України щодо нанесення легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 слідчий не надавав доручень ОСОБА_1 як оперативному працівнику, а самостійно, без доручення оперативний працівник не може займатися будь-якими діямі у справі і згідно функціональних обов`язків відшкодування шкоди потерпілому не входить до повноважень оперативного працівника. Це підтвердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Вбачається, що неодноразові телефонні розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , їх постійні особисті зустрічі вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, чітким спрямуванням на умисне одержання неправомірної вигоди для себе, підтверджують наявність попереднього умислу на вчинення вищевказаних протиправних дій. Спосіб вчинення кримінального правопорушення свідчить про спрямованість умислу на одержання неправомірної вигоди для себе.

Обставини справи і показання свідка ОСОБА_3 не свідчать про те, що він являвся агентом-провокатором.

При цьому суд зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, є злочином з формальним складом, який визнається закінченим з моменту фактичного одержання хоча б частини обумовленої неправомірної вигоди, бо сам факт її отримання свідчить про досягнення згоди щодо здійснення впливу на уповноважену особу між посередником і особою, яка надала таку вигоду, та у разі пропозиції надати неправомірну вигоду, злочин визнається закінченим з моменту доведення змісту такої пропозиції до відома особи. Така правова кваліфікація дій обвинуваченого викладена у формулюванні обвинувачення. Що ж стосується самого впливу, способу і форми його здійснення, діянь, що становлять його зміст, наслідків їх вчинення, характеру рішення, прийнятого чи неприйнятого особою, на яку здійснюється вплив, то вони не становлять обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.369-2 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умисел ОСОБА_1 був спрямований саме на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв`язку з чим суд вважає правильною кваліфікацію його діянь саме за ч.2.ст.369-2 КК України.

При цьому за результатами ретельного дослідження доказів судом не встановлено обставин, які б свідчили про вплив на обвинуваченого з метою провокації вчинення злочину.

Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Таких дій з боку правоохоронних органів по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_1 у цій справі не встановлено і стороною захисту це не оспорюється.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 самостійно звернувся до правоохоронних органів з приводу злочину, його повідомлення стало законною підставою для застосування відповідних заходів, які були санкціоновані прокуратурою та судом; ОСОБА_3 є сторонньою особою, а не агентом-інформатором СБУ; разом з тим ОСОБА_1 жодного разу в категоричній формі не припинив обговорення з ОСОБА_3 досягнення такої мети, навпаки самостійно виказував особисту зацікавленість в отриманні неправомірної вигоди.

Вагомим, об*єктивним доказом цього є досліджені у судовому засіданні матеріали ауовідеоконтролю, відеозапису, з яких вбачається відсутність провокації з боку ОСОБА_3 , дії якого спрямовані на непритягнення його до кримінальної відповідальності, а дії ОСОБА_1 – на фальсифікацію доказів і сприяння уникнути ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за отримані від нього грошові кошти, оскільки щодо відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_1 висловлювався: «нам надо кинути терпілу», «терпілу ми кинем». Також, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_3 піти до прокуратури та сказати, що викрадений ним у ОСОБА_2 телефон він знайшов.

Правові висновки ЄСПЛ, які відповідають обставинам даного кримінального провадження, можливо застосувати з рішення ЄСПЛ у справі «Мілінііне проти Литви» (п.п. 37, 38), де суд не визнав провокаційними дії правоохоронних органів та зазначив, що в даній справі поліція «приєдналася» до злочинної діяльності, а не ініціювала її. Дії поліції, таким чином, можна охарактеризувати як таємну роботу, але не як провокацію, яка порушувала б п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку правоохоронних органів та ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.

Також, по даній справі суд вважає можливим застосувати висновки ЄСПЛ, викладені у п.51, 53, 53а справи «Раманаускас проти Литви», зокрема про те, що використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи; використання матеріалів НС(Р)Д судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживання, зокрема, коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями, що є неспростовним у цій справі.

У кримінальній справі відсутні докази створення працівниками правоохоронних органів обставин, які б схиляли чи змушували обвинуваченого вчинити злочинне діяння, якого він не вчинив би за власною ініціативою.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколу прийняття заяви ОСОБА_14 про вчинення кримінального правопорушення тощо на момент втручання територіального управління ДБР злочин вже був у процесі вчинення.

Судом не встановлено будь - яких ознак провокації злочину, як про це заявила сторона захисту, а тому суд розцінює таку заяву як стратегію захисту з метою уникнення відповідальності.

При цьому, за результатами ретельного дослідження доказів судом не встановлено обставин, які б свідчили про вплив на обвинуваченого з метою провокації вчинення ним злочину.

Посилання сторони захисту на недопустимість окремих доказів (протоколів, речових доказів) по кримінальному провадженню в основному є надуманими та такими що не відповідають дійсності, також ці порушення не є істотними в розумінні ч.1 ст.87 КПК України, не є суттєвими, а тому суд не вбачає достатніх і законних підстав вважати їх недопустимими.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у справі №642/5974/13-к від 11.04.2019, відносно того, що встановлення недопустимості доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано.

За таких обставин, доводи захисника про виправдання обвинуваченого суд вважає безпідставними, а наведені докази суд вважає належними, допустимими і достатніми.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.2 ст.8 КПК України суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішенням: «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні «поза розумним сумнівом» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду цього кримінального провадження.

При призначенні покарання суд відповідно до ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, приймав участь в антитеростичній операції, має статус учасника бойових дій, обставини, які пом`якшують покарання, - знаходження на утриманні неповнолітньої дитини, непрацездатних за віком батьків, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також досудову доповідь органу пробації про можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі, і дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 5000 (п*яти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 85 000 (вісімдесят п*ять тисяч) гривень.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому не обирати.

Речові докази: два компакт-диски з аудіо-записами розмови між заявником ОСОБА_14 та о/у Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 , що знаходяться у матеріалах кримінального провадження, - залишити у справі;

грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що знаходяться на зберіганні у Територіальному управлінні ДБР, розташованому у м.Києві, - повернути Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя Т.Г. Ковальова