Рішення № 100658041, 25.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 225/7333/20

Провадження № 2/522/6216/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м. Київ, вул. С.Петлюри, 30), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

18 лютого 2021 р. на підставі ухвали Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу №225/7333/20 за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» (місце знаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд Приморському районному суду міста Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач у позові посилаються на те, що 29 листопада 2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» (правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53700494515B про надання позичальнику грошових коштів у розмірі 61 000,00 грн. по 29 листопада 2017 року із процентною ставкою 12 (дванадцять) % річних на споживчі потреби в інтересах сім`ї.

Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти.

В подальшому між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 1 від 25 грудня 2014 року до Кредитного договору № R53700494515B від 29 листопада 2013 року, яким змінено строк кредитування по 29 листопада 2018 року.

Відповідач порушив зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у неї, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, сплати комісії та штрафним санкціям, загальна сума якої становить 52 838,96 грн., з яких: 13 500,96 грн. – заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 5 198,46 грн. – заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена), 27 610,25 грн. – заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена), а також нарахована сума пені в розмірі 6 529,29 грн.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за договором.

27.03.2017 року між ПАТ «ВТБ Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв.

05.05.2021р. до суду надійшла заява ТОВ «Вердикт Капітал» про залучення товариства до участі у справі, у якості правонаступника позивача, посилаючись на те, що 08.02.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступило товариству своє право вимоги до відповідача.

07 червня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залучено до участі у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якості правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749).

27 травня 2021 року до суду надійшов відзив від представника відповідача на позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні позову.

07 червня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» детальний розрахунок заборгованості із зазначенням сум щодо погашення позичальником тіла кредиту, відсотків, комісійної винагороди із підтвердженням первинними бухгалтерськими документами. Витребувано у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» оригінал Кредитного договору № R53700494515В від 29.11.2013 року з усіма додатками та змінами до нього (на підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора).

28 липня 2021 року Приморським районним судом м. Одеси закрито підготовче провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» не з`явився, проте від нього надходило до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача – адвокат Приходько В.М. надав суду клопотання про розгляд судового засідання відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29 листопада 2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» (правонаступником якого позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53700494515B про надання позичальнику грошових коштів у розмірі 61 000,00 (шістдесят одна тисяча) гривень по 29 листопада 2017 року із процентною ставкою 12 (дванадцять) % річних на споживчі потреби в інтересах сім`ї.

25 грудня 2014 року між сторонами укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору № R53700494515B від 29 листопада 2013 року, яким змінено строк кредитування по 29 листопада 2018 року та оформлено новий графік платежів.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі - Графік) комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1,69 (одна ціла шістдесят дев`ять) % від початкової суми Кредиту (далі - Комісія).

Згідно п. 4.3 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що кредит повертається, а проценти та комісія сплачуються Позичальником 22 числа кожного місяця (Дата списання банком платежів) у відповідності до Графіка, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток) та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, сплати Процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно п. 4.4 Кредитного договору з підписанням цього Договору Сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комісії визначається цим Договором, а також Правилами.

Пунктом 4.8 Кредитного договору, визначена черговість погашення вимог банку у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, відповідно до якого у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом та прострочена щомісячна комісійна винагорода (за їх наявності), у другу чергу сплачуються строкові проценти за користування кредитом та щомісячна комісійна винагорода тощо.

Пунктом 1.1 Договору про внесення змін № 1 від 25.12.2014р. до Кредитного договору № R53700494515B від 29.11.2013р., на який посилається позивач передбачено, що надання кредиту здійснюється на строк по 29.11.2018 року, а пунктом 1.2. передбачено коригування платежів за Кредитом з оформленням нового графіку.

Графіком погашення кредиту, викладеним у відповідності до Договору про внесення змін № 1 від 25.12.2014р. до Кредитного договору № R53700494515B від 29.11.2013р., встановлено, що залишок заборгованості за кредитом складає 37 619,08 грн., строк погашення кредиту 47 місяців, відсоткова ставка 12,00 %.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 27.12.2019р. борг за кредитним договором складає: борг по основній сумі кредиту 13 500,96 грн., сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 27.03.2017 по 27.12.2019р. – 5 198,46 грн.; заборгованість по комісії за період 27.03.2017р. по 30.11.2018р. – 27 610,25 грн.; пеня на суму простроченої заборгованості - за період з 27.12.2018р. – 6 528,29 грн.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При цьому відповідно до ст. 77 цього кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно умов Договору про внесення змін № 1 до Кредитного договору від 25.12. 2014р. сторони встановили як строк дії договору до 29.11.2018 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню 29.11.2018р.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено відповідною календарною датою.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 заначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, за спірним кредитним договором, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняються з 29.11.2018р., що свідчить про незаконність нарахування позивачем заборгованості по відсотках після вказаної дати.

У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.42-47) зазначено, що у відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53700494515B від 29.11.2013р. застосувати строк позовної давності.

Правова позиція Верховного суду України зазначає, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони (банк та клієнт) встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Таким чином, графік платежів є складовою частиною договору, в ньому зазначено умови погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів, що визначено місяцями.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (Постанова КЦС від 11 липня 2018 року справа № 366/1088/16-ц (№ 61-17516св18)).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 10.12.2020р. (дата поштового штампу на описі вкладення поштового відправлення /а.с.70/), відтак до кожного щомісячного платежу до 10.12.2017р. суд, на підставі заяви представника відповідача, застосовує строк позовної давності.

Отже, періодом нарахування відсотків у межах строку позовної давності та з урахуванням дати спливу визначеного договором строку кредитування, є період з 10.12.2017р. по 29.11.2018р., що у відповідності до наданого позивачем графіку платежів складає суму у розмірі 1 602,68 грн.

Після закінчення строку кредиту, що відбулося 29.11.2018р., право кредитодавця нараховувати відсотки у припиняється. Відповідну правову позицію (після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються) підтримано ВП ВС у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц; ВС в постанові №175/4753/15-ц від 06.02.2019.

Позивач звернувся до суду 10.12.2020р., відтак з урахуванням 3-річного строку позовної давності, вимоги що платежів позичальника за тілом кредиту, що мали бути сплачені за графіком платежів до 17.12.2017р. не підлягають стягненню.

Згідно Графіку платежів, залишок боргу по тілу кредиту станом на 22.12.2017р. (з урахуванням строку позовної давності) складає 10 080,05 грн.

Відтак, до стягнення підлягає загальна сума заборгованості у розмірі 11 682,73 грн. (що складається з 10 080,05 грн. тіла кредиту та 1 602,68 грн. нарахованих відсотків), яка повинна бути перерахована з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження N 61-8862сво18) висловлює такий висновок про застосування норми права.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Згідно з абзацем другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до п. 4.2. спірного Кредитного договору, «Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі -Графік) комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1,69 (Одна ціла шістдесят дев`ять) % від початкової суми Кредиту (далі – Комісія)».

Оскільки відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в інтересах сім`ї, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відтак, положення Кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісійну винагороду за управління Кредитом є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" N 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Отже, умова пункту 4.2 Кредитного договору № R53700494515B від 29.11.2013р. про сплату щомісячної комісійної винагороди за управління кредитними коштами у розмірі 1,69 % від початкової суми Кредиту, щомісячно є нікчемною за своєю правовою природою на час укладення правочину.

Аналогічної думки дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 14 квітня 2021 по справі № 725/6951/18.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення нарахованої комісії (в т.ч. простроченої) задоволенню не підлягають.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 січня 2020 року по справі справа № 363/940/16-ц зроблено висновок про те, що нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Перерахунок та визначення фактичної заборгованості за тілом кредиту призведе, у свою чергу, до перерахунку та визначення фактичного розміру інших складових заборгованості, таких як, зокрема, проценти (відсотки) за користування кредитом та можливі штрафи і пені.

При здійсненні перерахунку заборгованості за іншими складовими заборгованості за користування кредитом, необхідно врахувати ту обставину, що позивач ухилився від подання доказів, не повідомив про причини неподання доказів, які були витребувані судом (детального розрахунку заборгованості із визначенням сум сплачених позичальником за обслуговування кредиту та первинних документів на підтвердження).

Суд, керуючись ч.10 ст. 84 ЦПК України, вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі на підставі квитанцій про сплату кредиту, а також визнати належним та допустимим доказом складений відповідачем розрахунок сплати комісійної винагороди й покладення його у основу судового рішення, згідно якого, банку сплачено незаконної комісійної винагороди у розмірі щонайменше 14 432,6 грн., яка має бути врахована при перерахунку боргу.

З урахуванням того, що сплачена відповідачем сума незаконної комісійної винагороди у розмірі 14 432,6 грн. перевищую суму, що підлягає до стягнення (11 682,73 грн.), відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені у розмірі 6 528,29 грн., яка нарахована на суму простроченої заборгованості за Кредитним договором № R53700494515B від 29.11.2013 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року. на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ч.1, ч.2 ч.3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

За встановленими обставинами, зареєстрованим місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_2 , яке відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно відповіді Міністерства Соціальної політики від 22.12.2020р. (а.с. 77) відповідач з 11.09.2019р. є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, відтак на цю особо розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Оскільки заявлена до стягнення позивачем пеня нарахована переміщеній особі з дати 27.12.2018р., тобто вже після 14 квітня 2014 року, відтак вона підпадає під заборону на її стягнення у відповідності до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м. Київ, вул. С.Петлюри, 30), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

25.10.2021