Рішення № 100654548, 28.10.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8545/20

Провадження № 2/761/9169/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київметробуд», 3-тя особа Головне управління Держпраці у Київській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02.03.2021 та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.2021, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ №9 від 19.02.2020 Автобази акціонерного товариства «Київметробуд» про звільнення ОСОБА_1 з посади диспетчера автомобільного транспорту, на підставі ст. 28 КЗпП України;

- поновити на посаді диспетчера автомобільного транспорту Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_1 з 19.02.2020.

- стягнути з АТ «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147 984,20 грн.

- стягнути з АТ «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 90 000,00 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з акціонерного товариства «Київметробуд» суми заробітної плати в межах одного місяця в розмірі 9 282,00 грн. без врахування обов`язкових податків і зборів;

- вирішити питання про покладення на начальника управління Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 обов`язку покрити шкоду, заподіяну АТ «Київметробуд» у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 часу вимушеного прогулу;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1982 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Київметробуд».

Згідно Наказу №220о/с від 31.07.2018, позивача 01.08.2018 прийнято на посаду диспетчера у КВП АТ «Київметробуд» у зв`язку з переведенням з АТ «Київметробуд», що підтверджується записом №19 у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Наказом №107о/с від 11.11.2019 позивача було звільнено з КВП АТ «Київметробуд» з посади диспетчера у зв`язку з переведенням в АБ АТ «Київметробуд».

Наказом №10 від 11.11.2019, 12.11.2019 позивача було прийнято за переведенням на посаду диспетчера автомобільного транспорту в АБ АТ «Київметробуд», що підтверджується записом №20 у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Запис №20 у трудовій книжці НОМЕР_1 визнано відповідачем недійсним, та виконано новий запис №21, у якому зазначено, що позивача прийнято на роботу на посаду диспетчера автомобільного транспорту на підставі наказу №10 від 11.11.2019.

07.02.2020 позивача було ознайомлено під підпис з повідомленням начальника Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 про звільнення позивача за результатами випробування.

Наказом №9 від 19.02.2020 позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування згідно ст. 28 КЗпП України.

На думку позивача, звільнення її з посади вібулося з грубим порушенням КЗпПУ, та за відсутності підстав, передбачених ст. 28 КЗпП, оскільки позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах понад 38 років, більшість з яких вона пропрацювала на посаді диспетчера, а тому вона є досвідченим фахівцем.

Ухвалою суду від 23.06.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом із позовною заявою, позивачем було подано клопотання про витребування у відповідача доказів, які перебувають у його структурних підрозділах АБ ПАТ "Київметробуд" та КВП ПАТ "Київметробуд".

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

25.02.2020 представником позивача направлено на адресу ПАТ "Київметробуд" адвокатський запит у зв`язку з необхідністю в отриманні письмової інформації та копій підтверджуючих її документів для надання правової допомоги ОСОБА_1 .

Листом в.о. генерального директора ПАТ "Київметробуд" ОСОБА_4 від 05.03.2021 в наданні відповіді на адвокатський запит від 25.02.2020, відмовлено, оскільки на наданій представником позивача кольоровій роздруківці копії ордеру була відсутня дата засвідчення копії, а також були допущені інші порушення.

10.03.2021 представником позивача подано заяву до Голови Ради адвокатів Київської області Бойку П.А. про складання протоколу про адміністративне правопорушення з приводу відмови в.о. генерального директора ПАТ "Київметробуд" ОСОБА_4 в наданні запитуваної інформації та копій підтверджуючих її документів на адвокатський запит від 25.02.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, повторно представник позивача не звертався до ПАТ "Київметробуд" з адвокатським запитом для надання відповідних документів.

Разом з тим позивач мав право особисто звернутися до відповідача для отримання відповідної інформації та копій підтверджуючих її документів.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів того, що ним вжито всіх заходів для отримання цих доказів самостійно, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

10.08.2021 відповідач скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на ту обставину, що позивача було прийнято на роботу зі встановленням випробувального терміну строком на 3 місяці, впродовж якого була визначена невідповідність працівника займаній посаді з подальшим його звільненням відповідно до ст. 28 КЗпП. Відповідач також зазначає, що внесення змін до записів у трудовій книжки визначається п. 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, і в даному випадку було здійснено відповідно до законодавства, а тому наказ про звільнення позивача на підставі ст. 28 КЗпП України є законним.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив.

Позивач з 1982 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Київметробуд» (а.с. 110).

Наказом Автобази АТ «Київметробуд» від 11.11.2019 №АТП00000010-АТП01961 позивача 12.11.2019 було прийнято за переведенням на роботу на посаду диспетчера автомобільного транспорту зі строком випробування 3 місяці.

Запис №20 у трудовій книжці НОМЕР_1 визнано відповідачем недійсним, та виконано новий запис №21, у якому зазначено, що позивача прийнято на роботу на посаду диспетчера автомобільного транспорту на підставі наказу №10 від 11.11.2019.

12.11.2019 позивач ознайомлена з даним Наказом від 11.11.2019 про прийняття на роботу з випробувальним терміном.

Заперечень щодо внесення до наказу умови трьохмісячного випробувального строку ОСОБА_1 не подавалося (а.с. 208).

26.12.2019 Начальнику Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 надійшла службова записка про неправильне нарахування заробітної плати машиністу крану RDK-400 ОСОБА_3 згідно фактично відпрацьованих годин по змінним рапортам за листопад 2019 диспетчером ОСОБА_1 (а.с. 209).

26.12.2019 начальником Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 видано Розпорядження №1 про надання позивачем звіту про використання палива автомобілями та механізмами (а.с. 211).

26.12.2019 позивачем були надані Пояснення про неможливість виконати дане Розпорядження №1 у зв`язку з відсутністю доступу до програми 1С (а.с. 212).

27.12.2019 Начальником Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 запропоновано надати ОСОБА_1 письмові пояснення стосовно виявленого факту неправильного нарахування заробітної плати машиністу крану RDK-400 ОСОБА_3 , оскільки в систему 1 С було внесено недостовірні дані стосовно фактично відпрацьованого часу машиністом в листопаді (а.с. 213).

08.01.2020 Начальником Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 було видане Розпорядження №2 про надання звіту про роботу в грудні 2019, на що, позивачем було надано службову записку про неможливість надання звіту через надання малого проміжку часу (а.с. 214-215).

Наказом начальника Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 від 20.01.2020 №2 позивачу було оголошено догану у зв`язку з неподанням первинної звітності по роботі механізмів Автобази АТ «Київметробуд» за грудень 2019, а також невірним внесенням даних в програмі комплекс 1С згідно рапортів за листопад 2019 року машиністу крана ( керівника) ОСОБА_3 (а.с. 216).

Даний Наказ від 20.01.2020 позивачем не оскаржувався.

Наказом начальника Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 від 21.01.2020 №3 було створено постійну діючу комісію стосовно розгляду питань про проходження працівниками Автобази випробувального терміну (а.с. 217).

07.12.2020 постійно діючою комісією стосовно розгляду питань про проходження працівниками Автобази випробувального терміну було складено Протокол №1, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, продовження трудових відносин з нею визначено недоцільно (а.с. 218-220).

07.02.2020 начальником Автобази АТ «Київметробуд» ОСОБА_2 повідомлено ОСОБА_1 про її звільнення 11.02.2020 у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування (а.с. 221).

Позивачем оформлено листок непрацездатності у зв`язку із загальним захворюванням, починаючи з 10.02.2020 по 14.02.2021(а.с. 223-224).

Наказом Автобази АТ «Київметробуд» від 19.02.2020 №9 в/к позивача було звільнено у зв`язку зі встановленням невідповідності займаній посаді диспетчера автомобільного транспорту, на яку її було прийнято, під час строку випробування на підставі ст. 28 КЗпП (а.с. 222).

Відповідно до ст. 43 Конституції України та ст. 5-1 КЗпП України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно частин 1, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно ч.1, ч.3 до ст. 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

В листі Міністерства соціальної політики України від 04 квітня 2012 року № 54/06/187-12 роз`яснюється, що умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: 1) умова про випробування внесена в письмово оформлений трудовий договір і повторена у наказі про прийняття на роботу; 2) умова про випробування застережена в заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу; 3) умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; 4) умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.

Як встановлено нормами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Згідно, ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно ч.1, ч. 6, ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 5" Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування , або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи, судом не повинні прийматися. Отже, кожна особа, яка бере участь у справі, повинна доказувати ті обставини, які входять до предмету доказування, інші судом не повинні прийматися.

Позивач стверджує, що будь-яких зауважень з приводу її роботи від керівництва не було, суттєвих недоліків при виконанні посадових обов`язків встановлено не було, позивач ставилася до виконання посадових обов`язків відповідально та виконувала роботу сумлінно.

Разом з тим встановлено, що зауваження до роботи позивача з боку безпосереднього керівництва підприємства були в процесі усього випробувального терміну.

Встановлено, що підставами Наказу Автобази АТ «Київметробуд» № 9 про звільнення позивача 19.02.2020 зазначено: розпорядження №1 від 26.12.2019, пояснення до розпорядження №1 ОСОБА_1 , заява від машиніста крану ОСОБА_3 , службова записка ОСОБА_1 до заяви ОСОБА_3 , розпорядження №2 від 08.01.2020, службова записка до розпорядження №2 ОСОБА_1 , Наказ по особовій діяльності №2 від 20.01.2020, наказ по особовій діяльності №3 від 21.01.2020, Протокол №1 від 07.02.2020, письмове повідомлення про звільнення за результатами випробування від 07.02.2020 про що було під розпис повідомлено позивача.

Так, згідно Протоколу №1 від 07.02.2020, вбачається, що впродовж випробувального терміну було виявлено факти невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та виконуваній роботі, які полягали в тому, що за час роботи показала себе безініціативним працівником, не проявляла інтересу до нового та передового досвіду, нововведень не підтримувала. При внесенні даних в систему 1С допускала помилки, що приводило до викривлення даних обліку роботи транспортних засобів та механізмів, що призвело до помилок в нарахуванні заробітної плати працівникам підприємств.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово вступала в конфлікти з працівниками автобази та суміжних підрозділів.

При розірванні трудового договору з позивачем під час випробувального строку відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст. 28 КЗпП України, а тому трудові права позивача порушено не було.

Наказ Автобази АТ «Київметробуд» від 11.11.2019 №АТП00000010-АТП01961 про прийняття позивача на роботу на посаду диспетчера автомобільного транспорту із випробувальним терміном є діючим та не скасованим, ОСОБА_1 не оскаржувався.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 29.03.2018 по справі № 381/4968/16-ц, відповідність чи невідповідність працівника обумовленій роботі, оцінку його професійних та ділових якостей дає власник або уповноважений ним орган та не може вирішуватись судом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 28 КЗпП України коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір; розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

У період випробування працівник користується усіма трудовими правами і має обов`язки відповідно до законодавства про працю, колективного та трудового договорів є лише одна особливість у його правовому становищі - в період випробування він може бути звільнений з роботи як такий, що не витримав випробування.

Підставою для звільнення за результатами випробування може бути лише невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП, а не за результатами випробування.

Вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Позивача було звільнено не за порушення трудової дисципліни, а за невиконання своїх посадових обов`язків з якими вона була ознайомлена при прийнятті на роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Кодексу законів про працю України, у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Виходячи з положень п. 11 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач необґрунтовано посилається, як на підставу порушення її трудових прав зазначення в Наказі №9 від 19.02.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » іншої статті КЗпП України на підставі якої було звільнено позивача, оскільки дані підстави не є предметом позову даної справи, вимоги щодо зміни формулювання підстав звільнення позивачем не висуваються, що не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з відповідним позовом.

В межах даного спору відповідачем проведено звільнення позивача із займаної посади на підставі ст. 28 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень п. 11 ст. 40 КЗпП України.

На підставі викладеного, вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу №9 від 19.02.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади диспетчера автомобільного транспорту» задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покладення на начальника управління Автобази АТ «Київметробуд» Кулика Арсена Олександровича обов`язку покрити шкоду є похідними від вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним, тому вони також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння їй моральних страждань або втрат немайнового характеру з вини відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, отже вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 26-28 КЗпП України, ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України,

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київметробуд», 3-тя особа Головне управління Держпраці у Київській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.10.2021.

Суддя: