Рішення № 100653775, 28.10.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2288/21

Номер провадження2/711/1709/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Кофановій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 , 1933 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 260кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:02:085:0068 (попередній кадастровий номер 7110136400:02:085:0041).

Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 28.03.2012року за №2-780. Даний факт підтверджується правовстановлюючим документом та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №30029944 від 28.03.2012року.

На момент видачі свідоцтва про право на спадщину кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:02:085:0041.

Також до складу спадкового майна ввійшло 11/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 . Вказане майно належало померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Другою черкаською державною нотаріальною конторою 28.03.2012 року за №2-778.

Ще за свого життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все своє майно де б воно не знаходилось і з чого б не складалось ОСОБА_1 ..

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. 20 квітня 2016року і зареєстрований в реєстрі за №706. Заповіт знаходиться в матеріалах спадкової справи. Клопотання про витребування спадкової справи надається додатково.

Позивачка зазначила, що в установлений законом шестимісячний строк, а саме 05 липня 2016року звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. з заявою про прийняття спадщини. На підставі зави відкрита спадкова справа №49/2016. Даний факт підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №44351462 від 05.07.20Іброку.

Також позивачка вказала що вона єдиний спадкоємець після померлої ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою нотаріуса №235/01-16 від 28.09.2020 року.

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом.

26 квітня 2017року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального скруту Сопільняк А.О. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 11/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за №684.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку було відмовлено. Причиною відмови у видачі вказаного свідоцтва нотаріусом вказано, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про реєстрацію право власності на земельну ділянку за померлою ОСОБА_2 .. Листом №76/01 -16 від 16.03.2021року приватний нотаріус роз`яснив право на звернення до суду, так як в нотаріальній конторі відсутні умови для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також позивачка зазначила, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №111108 від 11 липня 2008року земельна ділянка площею -14 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд з кадастровим номером 7110136400:02:085:0041, що розташована по АДРЕСА_1 належала її діду ОСОБА_3 . 08 червня 2011 року ОСОБА_3 продав частину даної земельної ділянки в розмірі 154 кв.м ОСОБА_4 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. (реєстр №1747}.

Даний факт підтверджується відміткою нотаріуса на Державному акті. На момент оформлення договору купівлі-продажу земельна ділянка не була поділена на дві окремі. Окремі кадастрові номери не присвоювались. За свого життя ОСОБА_3 не отримав новий кадастровий номер на земельну ділянку площею 260 кв.м, яка залишилась в його власності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і після його смерті земельну ділянку площею 260кв.м. успадкувала його дружина ОСОБА_2 . Як зазначалось вище свідоцтво про право на спадщину видане 28 березня 2012 року.

В подальшому була розроблена технічна документація із землеустрою про поділ на дві окремі ділянки і 11 грудня 2013 року були внесені відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Після внесення цих відомостей земельній ділянці площею 260 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, що розташована по АДРЕСА_1 присвоєний кадастровий номер 7110136400:02:085:0068. Даний факт підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ- 7115802482021 від 27.01.2021року. Саме ця невідповідність стала причиною відмови нотаріуса. В Державному земельному кадастрі дана земельна ділянка має номер 7110136400:02:085:0068, а по правовстановлюючому документу 7110136400:02:085:0041.

Посилаючись на положення ст.ст. 328, 1216, 1218, 1222, 1223 ЦК України, позивач просив визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 260 кв.м з кадастровим номером 7110136400:02:085:0068 (попередній кадастровий номер 7110136400:02:085:0041) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

13 квітня 2021 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання з розгляду даної справи з повідомленням сторін.

Ухвалою від 22 липня 2021 витребувано з приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. належним чином завірену копію спадкової справи №49/2016, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Черкаси.

Ухвалою від 22 липня 2021 витребувано у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі належним чином завірену копію спадкової справи №883/11, яка заведена Другою Черкаською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 03 вересня 2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, до початку розгляду справи надала заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала та просила їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи без участі представника Черкаської міської ради. При вирішення спору поклався на розсуд суду..

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , про що 01 червня 2016 у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції складено відповідний актовий запис №1457 (а.с.19).

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 11/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 260 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136400:02:085:0068 (попередній кадастровий номер 7110136400:02:085:0041). Право спадкодавця на земельну ділянку площею 260 кв.м. підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, зміна кадастрового номеру підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.01.2021 року.

Спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 є її онука – ОСОБА_1 (позивач).

05.07.2016 позивач подав до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О.. заяву про прийняття спадщини. 26 квітня 2017 року приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 11/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд про АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за №684. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку відмовлено. Оскільки в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку за померлою ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дружина ОСОБА_2 успадкувала вказану земельну ділянку.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженою в судовому засіданні належним чином засвідченої копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 47-79).

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а за ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємці за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, скористалася своїм право на отримання спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Натомість ч.3 ст.1296 ЦК передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.3.1. роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В пункті п.3.3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Відповідно листа Міністерства юстиції України від 21 травня 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Оскільки відсутність технічної можливості зареєструвати право власності на спадкове майно позбавляє позивача скористуватися його законним правом на отримання спадщини, проте в судовому засіданні судом було встановлено, що земельна ділянка площею 260 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, що розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7110136400:02:085:0068 (попередній кадастровий номер 7110136400:02:085:0041) належала померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі заповіту, Витягу з Державного земельного кадастру, то враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1222, 1223, 1233 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 260 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, що розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7110136400:02:085:0068 (попередній кадастровий номер 7110136400:02:085:0041) .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий: Р. В. Демчик