Ухвала суду № 100649632, 28.10.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 296/8527/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О., за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вердикт Капітал" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, --

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2021 року в провадження Житомирського районного суду Житомирської області для розгляду за підсудністю з Корольовського районного суду міста Житомира надійшла вказана цивільна справа, за змістом якої заявник просить ухвалити рішення про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. №84524 від 3.06.2021 року, таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про відсутність підстав для розгляду справи даним судом, та, з огляду на це, передачу справи за підсудністю до Романівського районного суду Житомирської області, виходячи з наступного.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року винесеній за результатами розгляду справи № 519/77/18.

Відповідно до положень частини 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачем позов пред`явлено до ТОВ "Вердикт Капітал", яке являється стягувачем у виконавчому провадженні з виконання спірного виконавчого напису та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, що не відноситься до територіальної юрисдикції Житомирського районного суду Житомирської області.

Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Місцем реєстрації позивача згідно паспортних даних є АДРЕСА_1 .

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

За змістом ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", яка має назву "Місце виконання рішення", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника, яким може бути його місце проживання, місцем роботи, місцем отримання пенсії та/або місцем знаходження його майна.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини" інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Таким чином, оскільки ні позивач, ні відповідачі не зареєстровані у встановленому законом порядку на території Житомирського району Житомирської області та оскільки позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що на території Житомирського району Житомирської області проводяться будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження з примусового виконання спірного виконавчого напису, тому відсутні підстави для висновку про підсудність позовної заяви Житомирському районному суду Житомирської області.

Невірно зазначена адреса реєстрації позивача у спірному виконавчому написі та неповне з`ясування Корольовським районним судом міста Житомира всіх фактичних обставин справи під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, не можуть бути підставою для розгляду даної справи Житомирським районним судом Житомирської області, якому така справа фактично не підсудна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 27, ст. 31 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Зпаяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вердикт Капітал" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович - передати для розгляду за підсудністю до Романівського районного суду Житомирської області.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Копію ухвали направити для відома Корольовському районному суду міста Житомира.

Суддя Євген Татуйко