Рішення № 100649513, 27.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4588/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 у сумі 27457,26 грн., яка утворилась на виконання Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 540/2561/19;

- зобов`язати відповідача здійснити невідкладно та однією сумою виплату ОСОБА_1 неодержану суму пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 21.01.2020 у розмірі 27457,26 грн., яка утворилась на виконання Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 540/2561/19 .

Ухвалою від 31.08.2021 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 30.09.2021 року суд зобов`язав ОСОБА_1 у строк п`ять днів із дня отримання ухвали надати суду докази спадкування нею недоодержаної суми доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 у розмірі 27457,26 грн. (свідоцтво про право на спадщину).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 1991 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Херсонській області. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року в адміністративній справі № 540/2561/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (чоловіку позивачки) виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення суду у справі № 540/2561/19, що набрало законної сили 21.01.2020р., проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Після перерахунку пенсії на виконання рішення суду утворилася недоодержана сума доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 у розмірі 27457,26 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Із 01.03.2021 року позивачка перейшла з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка-військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до ст. 29-31,ст.36-37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Позивачка звернулась до відповідача про виплату їй недоодержаної суми доплати по перерахунку пенсії померлого чоловіка та отримавши відмову, звернулась до суду.

Відповідач надіслав відзив, у якому зазначив, що сума доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 (рішення суду набрало законної сили 21.01.2020 року) в розмірі 27457,26 грн. обліковується в Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду мала бути проведена ОСОБА_2 по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів Головному управлінню. Разом з тим, виплата пенсії чоловіку позивачки з березня 2021 року була припинена у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_2 кошти на виплату заборгованості до Головного управління не надходили. У разі смерті стягувача відповідальна особа вносить до реєстру інформацію про дату смерті стягувана, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю стягувача. Згідно з роз`ясненнями Пенсійного фонду України така інформація вноситься на підставі рішення суду про заміну стягувача.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та з 1991 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/2561/19 від 19.12.2019 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду в праві №540/2561/19 від 19.12.2019 року відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_2 .

Після перерахунку утворилась недоодержана сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.01.2018 року по 20.01.2020 року в розмірі 27457,26 грн.

Відповідач в листі №233-226/Р-03/В-2100/20 від 04.02.2020 року визнав зазначену заборгованість та зобов`язався виплатити після виділення Пенсійним фондом України коштів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер.

З 01.03.2021 року позивачка перейшла з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка-військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.29-31, 36,37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

29.06.2021 року позивачка подала до відповідача заяву, в якій, серед іншого, просила на підставі ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити їй виплату недоотриманої суми пенсії у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка в розмірі 350162,90 грн.

У відповідь, листом №4453-4378/Р-04/8-2100/21 від 09.07.2021 року відповідач повідомив, що сума доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_2 становить 27457,26 грн., а рішенням суду в справі №540/2959/20 на пенсійний орган не покладалось ніяких зобов`язань.

Позивач не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд ураховує.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Приписи ст. 61 Закону № 2262-ХІІ визначають, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Абзацом 3 п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Зі змісту цієї норми суд встановив, що вона містить тільки одну умову виплати особі недоотриманої пенсії померлого - належність такої особи до членів сім`ї померлого пенсіонера.

Абзацом 1 ч. 2, ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наявність родинного зв`язку між позивачем та померлим ОСОБА_2 як чоловіком відповідач не заперечує, оскільки такий зв`язок підтверджений належним чином, копії відповідних документів були надані відповідачу при зверненні позивача з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, тобто після нарахування є власністю пенсіонера.

Суд звертає увагу сторін, що конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов`язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі «Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 р. Порушенням «мирного володіння майном», яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об`єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб`єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.

Суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати позивачу недоотриманої пенсії померлого чоловіка за період з 01.01.2018 року по 20.01.2020 року у розмірі 27457,26 грн. є протиправною.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту та відновлення свого порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу суми пенсії недоотриманої за життя її покійним чоловіком є обґрунтованим та ефективним.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на необхідність заміни позивача у справі №540/2561/19 суд вважає необґрунтованим, з огляду на те, що заміна сторони правонаступником допускається на будь-якій стадії судового процесу, тобто до розгляду і вирішення адміністративної справи. Натомість у справі №540/2561/19 судом постановлено рішення, яке набрало законної сили.

Більш того, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.61 Закону №2262, а не щодо виконання рішення у справі №540/2561/19.

Щодо вимоги здійснити виплату недоотриманої пенсії невідкладно та однією сумою, суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки відповідач взагалі не вчинив дій щодо виплати позивачці пенсії її померлого чоловіка, а тому ця вимога є передчасною.

Таким чином адміністративний позов належить задовольнити частково.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 у сумі 27457,26 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 20.01.2020 у сумі 27457,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 112010201