Рішення № 100649082, 28.10.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14353/20

Провадження № 2-а/161/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Присяжнюк Л.М., за участю секретаря судового засідання Борсук К.П., представника позивача Груника А.М., представника відповідача Смолякова О.О., третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до старшого інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (далі – Департамент) Редьковича В.В. про визнання незаконною та скасування постанови на обґрунтування якого зазначила, що вона 14.01.2020 року отримала на свою домашню адресу постанову серії LC № 014652 від 10.01.2020 року, винесену відповідачем, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (далі – оскаржувана постанова). Оскаржуваною постановою було встановлено факт порушення правил зупинки невстановленою особою, яка за її відсутності керувала належним їй автомобілем AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 . Дану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Вказаного правопорушення вона не вчиняла та не могла вчинити, оскільки належним їй автомобілем вона керувати не могла по причині відсутності у неї водійського посвідчення та елементарних водійських навичок. Крім того, оскаржувана постанова не містить зазначення, яким чином відбувався розгляд справи, ким саме та за яких обставин було здійснено, на думку відповідача, незаконну зупинку належного їй транспортного засобу. При цьому, зазначений у оскаржуваній постанові спецзасіб SAMSUNG SM-T 561 не належить до переліку техзасобів, призначених для автоматичного фіксування порушень ПДР. Разом з тим, притягнення її, як матір-одиначку у якої на утриманні перебуває малолітня дитина чотирьох років, до адміністративної відповідальності є грубим порушенням її конституційних прав та обов`язків. Просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови незаконними, визнати постанову серії LC № 014652 від 10.01.2020 року про адміністративне правопорушення незаконною, скасувати її, а провадження у справі закрити.

Від Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради надійшло клопотання про заміну відповідача, а також відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначено, що 10.01.2020 року о 14 год 03 хв по вул. Конякіна, 39 в м. Луцьку старший інспектор (інспектор з паркування) департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Редькович В.В. виявив, що особа, яка керувала транспортним засобом AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу в місті виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п. 15.9. «и» ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Дане адміністративне правопорушення було зафіксованим в режимі фотозйомки та винесено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії LC № 014652, яке було залишено під склоочисником. 10.01.2020 року було згенеровано постанову серії LC № 014652 на відповідальну особу, за якою зареєстровано транспортний засіб AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно бази НАІС. До Департаменту будь-яких заяв чи пояснень по факту правопорушення не надходило. Таким чином, постанова серії LC № 014652 винесена на ОСОБА_2 , за якою зареєстровано автомобіль AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно системи НАІС, як цього вимагає Закон (Print Screen з бази НАІС додається). Фотозйомка даного правопорушення відповідає всім вимогам визначеним Законом та проводилася сертифікованим спецзасобом марки SAMSUNG SM T561. З наявної фотофіксації чітко видно, що позивач порушив заборону зупинятися на в`їздах (виїздах) з прилеглих територій і ближче ніж за 10 м від них, крім випадку надання переваги в русі. Враховуючи викладене, а також те, що оскаржувана постанова була винесеною у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Крім того, 09 листопада 2020 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в якій він просить суд визнати неправомірними дії інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Редьковича В.В. щодо винесення оскаржуваної постанови, визнати постанову серії LC № 014652 від 10.01.2020 року про адміністративне правопорушення незаконною, скасувати її, а провадження у справі закрити

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Третя особа у судовому засідання свій позов підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні позови заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши присутніх учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 січня 2020 року у м. Луцьку Департаментом муніципальної варти Луцької міської ради винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушенням правил зупинки, стоянки, паркування зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії LC №014562, в якій встановлено, що особа, яка керувала автомобілем (водій) Audi A6, НОМЕР_1 , 10 січня 2020 року у м. Луцьку по вул. Конякіна, 39, порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу в місті виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п. 15.9 «и» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП. У зв`язку з вищенаведеним, позивача, як власника автомобіля, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Вказану постанову позивач отримала поштою 14 січня 2020 року, що сторонами не заперечується (а.с.38).

Останній день оскарження постанови, згідно приписів ч.2 ст.286 КАС України, припадав на 24 січня 2020 року.

До суду позивач звернулася 08 вересня 2020 року, тобто, з пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Одночасно, до позовної заяви додане клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, яке обгрунтовано тим, що позивач вже зверталася до суду з аналогічним позовом до інспектора з паркування відповідача Редьковича В.В. в межах адміністративної справи №161/1001/20 і у задоволенні її позову було відмовлено через неналежність відповідача.

Суд вважає поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, адже згідно даних автоматизованої системи документообігу суду, з адміністративним позовом в справі №161/1001/20 позивач дійсно звернулася 20 січня 2020 року, тобто, в межах строку для оскарження постанови. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року в справі №161/1001/20 було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з неналежність обраного позивачем відповідача – інспектора з паркування. Позивач та третя особа в короткий проміжок часу звернулася до суду з цим же позовом, але до належного відповідача.

Оскільки в ході судового розгляду третя особа також фактично вказала аналогічні за змістом пояснення стосовно пропуску строку звернення до суду, суд поновлює цей строк для них обох.

Надаючи правову оцінку спірній постанові по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач, Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, підтверджуючи правомірність свого рішення про притягнення позивача до відповідальності, повинен був надати суду всі наявні у нього докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

На думку суду, відповідач виконав свій обов`язок стосовно доказування правомірності прийнятого рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до примітки до ст.14-2 КУпАП, на яку слушно посилається позивач, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Вказані положення процесуального закону відповідачем виконано, оскільки він надав суду три кольорових фотознімка автомобіля Audi A6, НОМЕР_1 , на вул. Конякіна у м. Луцьку. Ці фотознімки містять у собі дату їх здійснення, географічні координати, дозволяють однозначно ідентифікувати автомобіль, а також здійсненні з різних ракурсів, тобто вони є належними та допустимим доказами та приймаються судом до уваги.

На вказаних знімках чітко видно, що автомобіль Audi A6, здійснив зупинку в місті виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушено п. 15.9 «и» ПДР України.

Отже відповідач, належними та допустимими доказами, які передбачені приміткою до ст.14-2 КУпАП, довів суду вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Стосовно допущених, на думку позивача, процесуальних порушень під час прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.

Статтею 279-3 КУпАП визначено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:

абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;

абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

З аналізу вищенаведеного положення процесуального закону слідує, що особа, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише у двох випадках:

1) у випадку, якщо вона доведе, що транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або були протиправно використані її номерні знаки;

2) у випадку, якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У другому випадку і на це суд хоче звернути особливу увагу сторону позивача, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення повинна звернутися особисто до відповідача із заявою в якій зобов`язана одночасно:

1) визнати факт вчинення правопорушення;

2) надати згоду на її притягнення до адміністративної відповідальності;

3) надати документ про сплату штрафу.

Однак у розглядуваному випадку, як слідує з пояснень третьої особи, останній не визнав факт вчинення правопорушення, не надав згоди на його притягнення до відповідальності, а також не надав документу про сплату штрафу, отже до адміністративної відповідальності була правомірно притягнута саме позивач, як власник автомобілю.

Незгода позивач з конституційністю відповідних приписів ст.14-2 КУпАП не спростовує їх чинність.

Доводи позивач про те, що вона є «матір`ю-одиначкою, яка виховує дитину до 4 років» правового значення не мають, оскільки відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), відомості про особу правопорушника не враховуються.

Стосовно доводів позивача про те, що автомобіль здійснював вимушену зупинку, суд зазначає, що відповідно до п.1.10 ПДР, під вимушеною зупинкою розуміється припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

У пункті 9.10 «б» ПДР передбачено, що разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.

Як видно з наданих фотографій, місце в якому зупинився автомобіль позивача має обмежену видимість, оскільки автомобіль стоїть безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, а його не видно з головної дороги. В такому випадку, разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар. Оскільки цього зроблено не було, тому не можливо вважати, що автомобіль позивача здійснював саме вимушену зупинку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у автомобіля позивача технічних несправностей, які зумовлювали здійснення, нібито, вимушеної зупинки. Стверджуючи про подальший ремонт автомобіля на СТО, ні позивач, ні третя особа відповідних доказів суду не надала, що ставить під сумнів їх версію подій про здійснення саме вимушеної зупинки автомобілем.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а суд не знайшов процесуальних порушень під час винесення спірної постанови, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Стосовно позову третьої особи суд зазначає, що спірна постанова ніяким чином не порушує його права та законні інтереси, оскільки винесена стосовно іншої особи. Процедурою, яка передбачена у ст. 279-3 КУпАП для заміни особи, винуватої у вчиненні адміністративного правопорушення, третя особа не скористалася. З наведених вище підстав, суд відмовляє у задоволенні позову третьої особи, оскільки оскаржуване ним рішення є актом індивідуальної дії стосовно іншої особи та жодних правових наслідків для нього особисто не створює.

Керуючись ст.286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, а також позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради – залишити без задоволення, а постанову Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про притягнення до адміністративної відповідальності за порушенням правил зупинки, стоянки, паркування зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 10 січня 2020 року серії LC №014562 – залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Позивачем у справі є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачем у справі є Департамент муніципальної варти Луцької міської ради, 43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 39985748.

Третьою особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк