Рішення № 100648986, 25.10.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3358/21

Провадження № 2/161/1876/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борсук К.П.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/3358/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , яка діє в свої інтресах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Служба у справах дітей Луцької міської ради, про виселення без надання іншого житла,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – позивач, ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 (далі – відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Служба у справах дітей Луцької міської ради (далі – третя особа), про виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримала у ЗАТ «ОТП Банк» кредит із забезпеченням його іпотекою – житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що він є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «ОТП Банк» у спірних правовідносинах. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконала основне зобов`язання, забезпечене іпотекою, та посилаючись на припис ст.39 Закону України «Про іпотеку», позивач просить суд виселити відповідачів із предмету іпотеки, без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою суду від 9 березня 2021 року позов прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 7 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Наполягав на тому, що станом на день розгляду справи закінчився мораторій, який був встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому у іпотекодержателя є право виселяти із забезпеченого іпотекою майна. На питання суду підтвердив, що іпотекодержатель не реєстрував на себе право власності на майно.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов заперечив, оскільки право власності на предмет іпотеки не зареєстроване за іпотекодержателем.

Відповідачі відзиву на позов не подали, в судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №ML-A00/098/2008, відповідно до якого позичальник отримала у позику 200 000,00 доларів США на строк до 01 квітня 2033 року (а.с.39-61).

На забезпечення виконання вказаного договору, 11 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №PML-A00/098/2008, відповідно до якого остання передала в іпотеку житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.66-72).

11 листопада 2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 2-6591/2009 про стягнення із ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 на користь ТзОВ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-А00/098/2008 від 04.04.2008 року в розмірі 1 681 870,98 грн. та судові витрати по справі.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого до ТзОВ «ОТП Факторинг України» перейшло право вимоги за кредитними договорами.

10 вересня 2018 року між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-09/18, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора у зобов`язаннях, які виникли на підставі Кредитного договору № ML-А00/098/2008 від 04.04.2008 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 серпня 2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ: 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) в цивільній справі № 2-6591/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-А00/098/2008 від 04.04.2008 року.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 03 листопада 2009 року №10452 звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , РПВН 8312379 (а.с.31-32).

У вищенаведеному виконавчому написі нотаріуса не наведений конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек слідує, що станом на 10 лютого 2021 року право власності на спірний будинок зареєстроване саме за відповідачем ОСОБА_2 , а не позивачем у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що іпотекодержатель не реєстрував на себе право власності на предмет іпотеки.

Надаючи свою правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

А у статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З аналізу вищенаведених положень матеріального закону слідує, що особа має право на захист свого цивільного права або законного інтересу, лише у випадку його порушення, невизнання або оспорювання з боку інших осіб.

Правові основи захисту права власності визначені у главі 29 ЦК України.

У частинах другій та третій статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

При цьому, у главі 29 ЦК України «Захист права власності», визначені наступні способи захисту порушених, оспорених чи не визнаних прав:

1) витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов, ст.ст.387-390 ЦК України);

2) усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов, ст.391 ЦК України);

3) визнання права власності (ст.392 ЦК України);

4) визнання незаконним акту, що порушує право власності (ст.393 ЦК України);

5) відшкодування шкоди (ст.394 ЦК України).

При цьому, статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Фактично, зі змісту позову слідує, що позивач пред`являє негаторний позов, оскільки просить усунути перешкоди у праві користування майном шляхом виселення осіб, які у ньому проживають (ст.391 ЦК України), однак він не враховує того, що право на пред`явлення такого позову має лише власник майна, його володілець, чи користувач, про що прямо зазначено у статтях 391, 396 ЦК України.

Положення глав 31, 32 ЦК України («Право володіння чужим майном», «Право користування чужим майном»), на які посилається позивач у позові, не містять у собі положень стосовно права іпотекодержателя майна, який у встановленому порядку не набув права власності на нього, пред`являти негаторні позови, в тому числі про виселення.

Стосовно посилань позивача на положення Закону України «Про іпотеку», суд зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що іпотекодержатель фактично звернув стягнення на предмет іпотеки та набув права власності (у судовому чи позасудовому порядку).

В матеріалах справи є лише виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 03 листопада 2009 року, в якому не наведений конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як то:

1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

2) права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст.39 Закону України «Про іпотеку», позивач суду також не надав.

Відомостей про передачу іпотекодержателю майна, в порядку ч.6 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали справи не містять.

З цих міркувань не підлягають до застосування положення ст.40 Закону України «Про іпотеку», адже на предмет іпотеки фактично не було звернуто стягнення і він залишається належати на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки позивач, як іпотекодержатель, у встановленому порядку не набув у власність предмет іпотеки, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні цим майном шляхом виселення його мешканців є передчасними та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Служба у справах дітей Луцької міської ради, про виселення без надання іншого житла- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Відповідачі: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_7 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Луцької міської ради, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ 34745204.

Повний текст рішення складено

Та підписано 27.10.2021 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк