Рішення № 100648662, 27.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 жовтня 2021 року № 520/15461/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, буд. 26, м. Люботин, Харківський район, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 33814659) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області №Б-458 від 02.07.2021 року в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

- зобов`язати Виконавчий комітет Люботинської міської ради Харківської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 24 вересня 2020 року подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу було придбано у власність 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У п.6 Договору купівлі - продажу частки житлового будинку зазначено, що згода дружини «Покупця» - ОСОБА_1 на купівлю за спільні кошти в спільну сумісну власність зазначеної частки житлового будинку викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчена 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О., за реєстровим № 942. 25.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області з проханням зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , як співвласника частки у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель. Листом №Б-458 від 02.07.2021 року Виконавчий комітет Люботинської міської ради Харківської області повідомив, що станом на 05.07.2021 року власником домоволодіння, в якому Позивач має намір зареєструватися, є ОСОБА_3 (згідно договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 24.09.2020, зареєстрованого в ДРРПНМ №1982293263112 від 24.09.2020) та ОСОБА_4 (згідно реєстраційного посвідчення на право приватної власності, зареєстрованого в БТІ 19.06.1996 за реєстр. №2508). Інформацію, на яку посилалась Позивач, що вона є власником/співвласником частини будинку, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, не підтверджується. У зв`язку з цим запропонували Позивачу отримати згоду чоловіка ОСОБА_3 та співвласника іншої частини будинку ОСОБА_4 . Додатково зазначили, що для вирішення даного питання ОСОБА_1 необхідно отримати згоди осіб, які є власниками даного домоволодіння, або відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, про надання ОСОБА_1 права на вселення до житлового приміщення, або визнання за Позивачем права користування житловим приміщенням. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона є співвласником Ѕ житлового будинку, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування заперечень зазначив, що Позивачка звернулася на адресу Виконавчого комітета Люботинської міської ради із заявою від 29.06.2021 (вхід. № Б-458 від 29.06.2021), в якій прохала зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , як співвласника 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель. До заяви долучено копії документів: копію свідоцтва про шлюб від 07.08.1993; копію договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.09.2020; копію паспорта заявниці. Однак, всупереч вимогам п. 18 Правил заяву подану не за встановленою Правилами формою, а у формі звернення громадян; до заяви не долучено документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, а також квитанцію про сплату адміністративного збору. Заявницею до звернення долучено копію договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.09.2020, з якого вбачається, що чоловік Позивачки ОСОБА_3 є власником 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (1/2 частка) на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2020. Відповідно до реєстраційного посвідчення на право приватної власності, зареєстрованого Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.06.1996 (реєстровий № 2508) співвласником житлового будинку є ОСОБА_4 (1\2 частка) на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 09.02.1996. Отже, Позивачка просила зареєструвати її місце проживання в житлі, яке належить на праві спільної часткової власності її чоловікові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Здійснення реєстрації місця проживання третіх осіб у житлі, яке належить двом або більше співвласникам, без виділення в натурі належних їм часток, здійснюється за згодою співвласників житла. Доказів такої згоди позивачем надано не було.

Позивач, не погодившись з доводами відповідача, направила до суду пояснення, в яких зазначила, що вона неодноразово зверталася до відповідача з метою реєстрації місця проживання, в тому числі з наданням документу, до якого вносяться відомості про місце проживання, проте форма заяви, несплата збору та відсутність такого документу не були підставою відмови в реєстрації, натомість відповідач відмовляв позивачу в реєстрації саме з підстав ненадання згоди співвласників будинку, не зважаючи на подання документів, що свідчать про належність Ѕ вказаного будинку позивачці та її чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Відповідач подав до суду заперечення на пояснення позивача, в яких наголошував на відсутності звернення позивача за встановленою законом формою та ненаданні позивачем згоди співвласників на реєстрацію у житловому приміщенні.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

07 серпня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 .

24 вересня 2020 року ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу було придбано у власність 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором та Витягом з реєстру.

У п.6 Договору купівлі - продажу частки житлового будинку зазначено, що «Згода дружини «Покупця» - ОСОБА_1 на купівлю за спільні кошти в спільну сумісну власність зазначеної частки житлового будинку викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчена 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О., за реєстровим № 942».

25.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області з заявою довільної форми про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , як співвласника 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель.

До заяви позивачем було долучено копії документів: копію свідоцтва про шлюб від 07.08.1993; копію договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.09.2020; копію паспорта заявниці.

Листом №Б-458 від 02.07.2021 року Виконавчий комітет Люботинської міської ради Харківської області повідомив, що станом на 05.07.2021 власником домоволодіння, в якому Позивач має намір зареєструватися, є ОСОБА_3 (згідно договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 24.09.2020, зареєстрованого в ДРРПНМ №1982293263112 від 24.09.2020) та ОСОБА_4 (згідно реєстраційного посвідчення на право приватної власності, зареєстрованого в БТІ 19.06.1996 за реєстр. №2508). Інформацію, на яку посилалась Позивач, що вона є власником/співвласником частини будинку, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, не підтверджується. У зв`язку з цим запропонували Позивачу отримати згоду чоловіка ОСОБА_3 та співвласника іншої частини будинку ОСОБА_4 . Додатково відповідач зазначив, що для вирішення даного питання ОСОБА_1 необхідно отримати згоди осіб, які є власниками даного домоволодіння, або відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, про надання ОСОБА_1 права на вселення до житлового приміщення, або визнання за Позивачем права користування житловим приміщенням.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.

Питання реєстрації місця проживання громадян регулюється Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” №1382-ІУ від 11.12.2003 року та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року (далі — Правила реєстрації місця проживання), а питання реєстрації місця проживання дітей також додатково регламентується Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою .особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частинами 3, 5 статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила №207), які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Згідно з пунктом 18 Правил №207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема: заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують, зокрема: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників). Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до ч.1ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.2 ст.355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження права на проживання у житлі як співвласника було надано відповідачу копію договору купівлі - продажу частки житлового будинку від 24.09.2020, в п.6 якого прямо зазначено, що «Згода дружини «Покупця» - ОСОБА_1 на купівлю за спільні кошти в спільну сумісну власність зазначеної частки житлового будинку викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчена 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О., за реєстровим № 942».

З вказаного пункту договору чітко вбачається, що Ѕ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 придбано ОСОБА_3 у спільну сумісну з позивачкою власність за спільні кошти та за згоди позивачки.

Вказаний договір, як і згода позивача на придбання Ѕ житлового будинку саме у спільну сумісну власність засвідчені нотаріально у встановленому законом порядку.

Відтак, зміст укладеного чоловіком позивачки договору, на підставі якого проведено реєстрацію права власності на Ѕ житлового будинку, підтверджує виникнення саме права спільної сумісної власності подружжя - позивача та її чоловіка на вказану частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з огляду на що, позивач та її чоловік ОСОБА_3 є співвласником Ѕ частини житлового будинку.

З огляду на зазначене, право користуються Ѕ частиною житлового будинку, в тому числі для особистого проживання виникло з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_3 також і у його дружини – позивачки у справі.

Суд зазначає, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не визначає виключного переліку документів, які можуть бути подані для підтвердження права на проживання у житлі, зокрема, права власності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем було надано належні та достатні документи, складені та засвідчені у встановленому законом порядку, про належність їй на праві спільної сумісної власності Ѕ частини житлового будинку, а відтак вимога щодо надання згоди власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї у разі відсутності правовстановлюючих документів до позивача застосуванню не підлягала.

Отже, вимога відповідача щодо надання згоди власників житлового будинку для реєстрації позивачки у вказаному будинку є протиправною та суперечить частині 5 статті 6 Закону №1382-ІУ.

Доводи відповідача ґрунтуються на нормах ЦК України, які регламентують право спільної часткової власності, та свідчать про нерозуміння різної правової природи підстав виникнення спільної сумісної та спільної часткової власності. Лист ДМС України від 07.07.2016 № 6-4271/3-16, на який посилається відповідач, також стосується роз`яснень порядку реєстрації місця проживання третіх осіб у житлі, яке перебуває у спільній частковій власності осіб. Позивачка не є такою третьою особою, оскільки разом з чоловіком володіє Ѕ частиною житлового будинку на праві спільної сумісної власності подружжя, яке в силу закону окремій реєстрації не підлягає, а встановлюється на підставі документів про придбання майна в період перебування особи у шлюбі.

Посилання відповідача на звернення позивачки не за формою, без сплати адміністративного збору та без подання документу, до якого вносяться дані про реєстрацію місця проживання не були покладені в основу спірної відмови, а відтак не є належним обґрунтуванням правомірності вчинених відповідачем дій.

Крім того, відповідно до п. 19 Правил реєстрації місця проживання працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Відтак, у відповідача наявний обов`язок здійснити перевірку правильності складеної заяви та переліку доданих до неї документів, а у разі потреби - надання допомоги особі в заповненні бланка заяви, проте вказаних дій відповідачем вчинено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді заяви з питань реєстрації місця проживання не було вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій, в тому числі щодо надання допомоги в заповненні бланку заяви та повідомлення про необхідність подати додаткові документи.

Відповідачем також не було прийнято рішення про відмову в реєстрації місця проживання позивачки.

Натомість, заяву позивача відповідачем на власний розсуд було розцінено як звернення громадян та надано відповідь листом з наданням роз`яснення про необхідність подання документів, надання яких у випадку позивачки як співвласниці частини житлового будинку не є обґрунтованим. Крім того, вимагати у позивачки такі документи, з огляду на встановлені судом обставини, прямо заборонено ч. 5 ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та Правилами реєстрації місця проживання, відтак такі вимоги відповідача, викладені у листі №Б-458 від 02.07.2021, є протиправними та суперечать нормам Закону.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді заяви позивача про реєстрацію місця проживання не вчинено належних дій, передбачених нормами чинного законодавства України щодо порядку розгляду заяв про реєстрацію місця проживання.

В той же час, рішення про відмову в реєстрації за результатом розгляду заяви позивача також всупереч норм чинного законодавства не прийняте. Лист №Б-458 від 02.07.2021 таким рішенням не є.

Отже, при зверненні до суду позивачкою обраний невірний спосіб захисту її прав.

Однак, оскільки в ході розгляду справи встановлені обставини, які свідчать про порушення прав позивачки відповідачем при розгляді її заяви про реєстрацію місця проживання, суд дійшов висновку, що наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову у належний спосіб шляхом визнання дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивачки про реєстрацію місця проживання, а саме без врахуванням чч. 3,5 ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та пп. 18,19 Правил реєстрації місця проживання, та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивачки від 29.06.2021 відповідно до положень ч. 3,5 ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, пп. 18, 19 Правил реєстрації місця проживання, а також висновків суду щодо достатності поданих позивачкою документів, які підтверджують її право на проживання в житлі, з прийняттям рішення по суті поданої позивачкою заяви.

Враховуючи вказане, суд дійшов про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення на користь позивача половини суми судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Також в позовній заяві представником позивача адвокатом Іванченко А.В. викладено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката з посиланням на ч. 7 ст. 139 КАС України та зазначено, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Докази, що підтверджують надання адвокатом Іванченко А.В. правничої допомоги ОСОБА_1 , буде надано додатково (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду). Даний розрахунок є орієнтовним та може бути скореговано.

З огляду на вказане, клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у рішенні суду не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, буд. 26, м. Люботин, Харківський район, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 33814659) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.06.2021 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: без врахування чч. 3,5 ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та п.п. 18,19 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.

Зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2021 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до положень чч. 3,5 ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” та п.п. 18, 19 Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, а також висновків суду щодо достатності поданих позивачкою документів, які підтверджують її право на проживання в житлі, з прийняттям рішення по суті поданої позивачкою заяви.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області (вул. Слобожанська, буд. 26, м. Люботин, Харківський район, Харківська область, 62433, код ЄДРПОУ 33814659) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2021 року.

Суддя Білова О.В.