Рішення № 100647538, 27.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 р. № 400/6525/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (надалі – відповідач, Управління) про:

- визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 22.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.12.2010 року їй призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення”. 22.06.2021 року вона звернулася до Управління щодо переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що передбачено положеннями Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відповідач призначив та нарахував пенсію, згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, при цьому для нарахування пенсії застосував показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки, чим на думку позивача і порушив його права, оскільки відповідач мав нарахувати та виплачувати пенсію із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки.

Ухвалою від 17.08.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/6525/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що при розрахунку пенсії за віком відповідачем було застосовано норми ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” тобто показник середнього заробітку за 2014-2016 роки, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії. Законних підстав для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2018-2020 роки не має. В даному випадку здійснено не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 2010 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області, як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

22.06.2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до рішення відповідача позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідач призначив вказану пенсію ОСОБА_1 , застосувавши показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії, тобто здійснено перерахунок розміру пенсії та застосовано показник заробітної плати у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 4785,85 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб” (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) (надалі - Закон №1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788 за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV).

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV).

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 6 Закону № 1788, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 45 цього Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Згідно з ч. 3 ст. 45 цього Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №367/1830/17), від 28 листопада 2018 року (справа № 359/3000/17).

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2010 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 22.06.2021 року.

Отже, позивач у червні 2021 року звернулася саме із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Таким чином, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2018-2020 роки), оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які відповідно до приписів ст.242 КАС України підлягають врахуванню судом при розгляді справи, суд вважає, що у позивача наявні законні підстави щодо нарахування та виплати пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні відповідно зазначеного закону, а саме: відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2018, 2019, 2020), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

Мотиви та доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що пенсія позивачу була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше. Отже, в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.

З урахуванням викладеного, відповідач при відповідному зверненні позивача мав здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог ст. ст. 27, 40 Закону № 1058, в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи те, що в даному випадку має місце призначення пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, що полягають у невірному застосуванні норм закону при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 , 2019, 2020 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 22.06.2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 , 2019, 2020 роки є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки, вона також підлягає задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком із застосуванням показників середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 22.06.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.10.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва