Постанова № 10064713, 26.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2010                                                                                           № 49/481

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Морозов О.О. – представник за дов. № 11 від 09.09.2009;

від відповідача -Гуліда І.А. – представник за дов. № 2 від 15.01.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.03.2010

у справі № 49/481 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія"

до                                                   Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бі енд Пі, ЛТД"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 139383,94 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (далі – позивач за первісним позовом) у жовтні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі енд Пі, ЛТД» (далі – відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 139 383,94 грн., в тому числі 126459,22 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 9074,72 грн. заборгованості зі сплати ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів, 3850,00 грн. заборгованості зі сплати платежу за настання страхового випадку.

У січні 2010 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі енд Пі, ЛТД» звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» про визнання договору оперативного лізингу (лізингової угоди) від 07.12.2007 № OL-0322-07-KY частково недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі № 49/481 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 138058,94 грн. заборгованості, з яких 126459,22 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 9 074,72 грн. заборгованості зі сплати ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів, 2525,00 грн. заборгованість зі сплати платежу за настання страхового випадку, крім того 1380,59 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості зі сплати платежу за настання страхового випадку у сумі 1325,00 грн. відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі № 49/481 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задовольнні його позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції безпідставне, прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції уникнув дослідження правової природи підстав, що передували виникненню вимог позивача, а саме, розірвання договору за згодою сторін і таким чином, підмінив сутність правочину між сторонами, застосовуючи до їх розгляду інші норми матеріального права. Суд першої інстанції по суті проігнорував наявність пункту 8.7 договору, який чітко визначає, що зміна розміру лізингових платежів може бути здійснена тільки на підставі додаткової угоди між сторонами. Також, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що попередні лізингові платежі, що здійснювались відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків, та зобов’язання по сплаті лізингових платежів у відповідності до вимог п. 8.7 договору є однією правовою категорією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № від 19.04.2010 року № 01-23/1/5 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 49/481 колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, суддів Кондратової І.Д., Кропивної Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року та 19.05.2010 року розгляд апеляційної скарги відкладався у відповідності до 19.05.2010 року та 26.05.2010 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 26.05.2010 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача за первісним позовом просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити з підстав, викладених у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги. Зокрема, у додаткових поясненнях апелянт посилається на те, що оскільки перелік ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів, відсутній, відсутній і обов’язок лізингоодержувача щодо відшкодування вартості таких ремонтних робіт.

Представник позивача за первісним позовом просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач за первісним позовом посилається на те, що розмір заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті лізингових платежів є доведеним актом звірки взаєморозрахунків, а відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт транспортних засобів покладаються на лізингоодержувача згідно підпункту 10.7 пункту 10 лізингової угоди.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши подані матеріали та заслухавши пояснення представників відповідачів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з’ясовано судом першої інстанції, 07.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша лізингова компанія” (далі - лізингодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “БІ енд Пі, ЛТД” (далі - лізингоодержувач) була укладена лізингова угода № OL-0322-07-KY (далі - угода).

Відповідно до пункту 1.1 угоди, вона регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з лізингу транспортного засобу (засобів), зазначених у Додатку № 1 цієї угоди.

Крім того, пунктом 1.2 угоди передбачено, що сторони визначають статус цієї угоди за правилами оперативного лізингу, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пункту 2.1 угоди, як тільки відбудеться підписання Додатку № 2 до цієї угоди лізингоодержувачем та лізингодавцем, транспортний засіб вважається прийнятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов угоди передав у лізинг відповідача майно, що є предметом лізингу, а саме транспортні засоби: Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер АА3906ЕХ, кузов JMBXLCW6W7Z009963, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.01.2008 № МІ-02246-0-07-36, підписаного повноважними представниками сторін, загальна вартість транспортного засобу складає 226466,24 грн.; та Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер АА3916ЕХ, кузов JMBXLCW6W7Z009406, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.01.2008 № МІ-02247-0-07-36, підписаного повноважним представниками сторін, загальна вартість транспортного засобу складає 226466,24 грн.

Так, до вказаної лізингової угоди сторонами було укладено та підписано додаток наступні додатки: додаток № 1-МІ-02246-0-07-36 лізинговий протокол (стандартне технічне обслуговуваня включене) від 07.12.2007, додаток МІ-02247-0-07-36 Додаток № 2 акт прийому-передачі від 21.01.2008.

Відповідно до частини а) пункту 8.1 угоди, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві перший лізинговий платіж (передоплату) як це визначено у Додатку № 1 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди. Частиною b) пункту 8.1 угоди передбачено, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві щомісячні платежі, належні за цією угодою, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків-фактур згідно з лізинговим протоколом - додаток № 1, у якому вказано, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до долару США на дату виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 8.2 угоди лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання лізингового протоколу. В подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку.

Відповідно до пункту 8.7 угоди зміна розміру лізингових платежів підлягає узгодженню сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

Згідно з лізинговим протоколом (Додатком 1-МІ-02246-0-07-36 до Угоди) було встановлено графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватись лізингоодержувачем.

Відповідно до пункту 10.7 угоди лізингоодержувач несе витрати на всі ремонтні роботи, які не покриваються за рахунок лізингових платежів (якщо такий перелік ремонтних робіт визначений у додатку № 1), а також пов’язані з недбалим ставленням до транспортного засобу або його забороненим використанням, включаючи роботи, які необхідно виконати внаслідок забороненого використання транспортного засобу, невиконання та/або нерегулярного щоденного та/або стандартного обслуговування транспортного засобу.

Відповідно до частини а) пункту 14.1 угоди лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач не здійснює 2 (двох) послідовних лізингових платежів у повному обсязі відповідно до додатку № 1 (або будь-якого з додатків 1), а також усі належні до сплати платежі (штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до лізингової угоди).

Так, додатковою угодою від 21.09.2009 про дострокове припинення лізингу транспортного засобу з ініціативи лізингодавця до лізингової угоди №OL-0322-07-KY від 07.12.2007 сторони узгодили, що у зв’язку з наявністю станом на 21.09.2009 у лізингоотримувача заборгованості зі сплати лізингових та інших належних до сплати платежів у розмірі 139383,94 грн. та на підставі підпункту 14.1 пункту 14 угоди з 21.09.2009 за ініціативою лізингоодержувача дія угоди в частині лізингу транспортних засобів Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер АА3906ЕХ, Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер АА3916ЕХ, та будь-якого іншого додатку до угоди є припиненою. Повернення вказаних вище автомобілів відбудеться 21.09.2009 за адресою: вул. Гвардійська, 80, м. Київ, шляхом передачі лізингодавцю та підписанню сторонами додатку № 4 до угоди – акту повернення автомобіля. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту скріплення печатками та підписання сторонами додатку № 4 до угоди – акту повернення автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортні засоби, що були предметом лізингової угоди були передані лізингоодержувачем лізингодавцю, що підтверджується актом повернення (додаток № 4) від 21.09.2009.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до частини 7 статті 292 Господарського кодексу України (далі – ГК України) правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Так, умовами лізингової угоди № OL-0322-07-KY від 07.12.2007, зокрема, пунктом 1.2 угоди, сторони визначили статус цієї угоди за правилами оперативного лізингу, згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до пункту 1.18.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до пункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміються: вартість (непогашена частина вартості) об'єкта лізингу.

Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстави позову визначає позивач. У ГПК України встановлено момент, до якого можуть бути реалізовані права позивача (передбачені ст.22 ГПК України) щодо можливості зміни підстав позову. Сторона не зверталася до суду першої інстанції з відповідною заявою.

Так, фактичною обставиною первісного позову було право, як кредитора, вимагати від боржника сплати платежів, передбачених умовами лізингової угоди, розмір яких додатково підтверджено укладенням додаткової угоди про дострокове припинення лізингової угоди.

Утім, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що права та обов’язки сторін за лізинговою угодою, підставою виникнення яких є відповідний правочин, на час звернення кредитора до суду припинилися 21.09.2009 року за згодою сторін, доказом чого є додаткова угода, підписана обома сторонами.

В силу ч.1 ст.598, ч.1 ст.604 ЦК України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, однією з яких є домовленість сторін.

За змістом додаткової угоди сторони констатували наявність заборгованості боржника в розмірі 139383,94 грн., проте не домовилися про строки її погашення і визначили обов’язок повернення транспортних засобів.

За загальним правилом частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таких вимог матеріали справи не містять.

На підставі встановленого Київський апеляційний господарський суд відзначає, що судом не приймаються в якості належних доводів та доказів мотиви сторін з посиланням на розрахунки, контррозрахунки такої заборгованості та акт звіряння взаєморозрахунків, обґрунтовані умовами лізингової угоди, оскільки суд апеляційної інстанції в процесі перегляду рішення в апеляційному порядку дійшов висновку про неналежність цих доказів в розумінні статті 34 ГПК України, виходячи з предмету доказування по даному спору.

Відповідно до частини 1 статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця строків виконання тощо.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та про відмову у задоволенні первісного позову, оскільки шляхом підписання вказаної додаткової угоди до лізингової угоди, сторони в двосторонньому порядку припинили будь-які зобов'язання за лізинговою угодою, відповідно до приписів статті 598 та частини 1 статті 604 ЦК України.

Посилання позивача за первісним позовом на те, що додаткове технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів здійснюється за рахунок лізингоодержувача, у зв’язку з чим відповідач за первісним позовом має заборгованість у сумі 9074,72 грн. відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 2 статті 808 ЦК України ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Також, суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що оскільки перелік ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів, відсутній, тому відсутній і обов’язок лізингоодержувача щодо відшкодування вартості таких ремонтних робіт.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.

Стосовно часткової відмови в задоволенні первісного позову суд апеляційної інстанції вважає її обґрунтованою, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, зазначені норми матеріального права не містять заборони, а навпаки, дозволяють сторонам зобов’язання (договору) визначити грошовий еквівалент зобов’язання (договору) в іноземній валюті, при цьому, виконання такого зобов’язання (договору) є можливим виключно в гривнях.

При цьому, сторони не порушили вказані норми, обумовивши у лізинговій угоді обов’язок розраховуватись в національній валюті (п. 8.2 угоди).

Положення абзаців 4, 5 пункту 6 Додатку № 1-МІ-02246-0-07-36 від 07.12.2007 та абзаців 4, 5 пункту 6 Додатку № 1-МІ-02247-0-07-36 від 07.12.2007 до Угоди з оперативного лізингу № OL-0322-07-KY від 07.12.2007 відповідають нормам ст. ст. 524, 533, 632 ЦК України, оскільки зазначеним додатком сторони, за взаємною згодою, визначили порядок зміни лізингового платежу в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США.

Таким чином, при укладенні спірного Додатку № 1-МІ-02246-0-07-36 від 07.12.2007 та абзаців 4, 5 пункту 6 Додатку № 1-МІ-02247-0-07-36 від 07.12.2007 до Угоди з оперативного лізингу № OL-0322-07-KY від 07.12.2007, сторонами було дотримано в момент їх укладення вимоги статті 203 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Проте, позивач за зустрічним позовом помилково обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсними частково додатків до договорів, посилаючись на цю норму матеріального права.

Обґрунтовуючи свою позицію у зустрічній позовній заяві відповідач зазначив також про те, що сторони допустили помилку щодо природи правочину, прав та обов’язку сторін щодо сплати певної суми та властивості речі (її щомісячної вартості), що знизила її економічну цінність. А відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, у правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити, зокрема, правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку Київським апеляційним судом не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено факту вчинення помилки при укладенні частково спірних додатків.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, в цій частині - без задоволення.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги у відповідності до статей 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.           Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі енд Пі, ЛТД» задовольнити частково.

2.           Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 у справі №49/481 в частині задоволення первісного позову (пункт 1 резолютивної частини) скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

3.           В решті рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 у справі №49/481 залишити без змін як за первісним, так і за зустрічним позовом, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша лізингова компанія” (01001, м. Київ, пров. Музейний, 4, п/р 26007003070000 у АК “ІНГ Банк Україна”, м. Київ, МФО 300539, ЄДРПОУ 30436756) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “БІ енд Пі, ЛТД”(03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, п/р № 260083012307 в АК “Промінвестбанк” (ЗАТ) у м. Києві, МФО 300012, ЄДРПОУ 14351789) 690,30 (шістсот дев’яносто грн. 30 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.05.10 (відправлено)