Ухвала суду № 100645813, 27.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 жовтня 2021 р. Справа №200/14020/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, в якому просить:

визнати протиправними дії щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в загальному розмірі 6800 грн. 00 коп.;

стягнути недоотриману частину разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в загальному розмірі 6800 грн. 00 коп.

визнати протиправними дії щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в загальному розмірі 7354 грн. 00 коп.;

стягнути недоотриману частину разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в загальному розмірі 7354 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дану позовну заяву подано до Донецького окружного адміністративного суду з порушенням вищенаведених приписів Кодексу.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вищезазначених приписів в позовній заяві не зазначено відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти позивача і відповідача або причин неможливості її реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року справа №815/3087/18 (адміністративне провадження №К/9901/64037/18).

Суд зазначає, що право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік було порушено у травні 2020 року, проте з позовною заявою щодо цих правовідносин він звернувся до суду лише у жовтні 2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку.

До позовної заяви позивачем подана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що про порушення своїх прав він дізнався кілька місяців тому із засобів масової інформації. Крім того позивач зазначив, що не має юридичної освіти, не знає особливостей законодавства, у зв`язку з чим не міг знати, що його права порушуються.

Щодо доводів позивача про те, що він не був обізнаний про порушення свого права та у нього не було об`єктивної можливості знати про факт такого порушення, то такі доводи є неприйнятними, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Рішення Конституційного суду України у справі №3-р/2020 прийнято 27 лютого 2020 року, офіційно оприлюднене в загальнодоступних джерелах, отже окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що визнано неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто 27 лютого 2020 року.

Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для відповідних категорій осіб.

Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.

Суд роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства – обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства він мав знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Варто також зауважити, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

За таких обставин суд не вбачає поважних причин для пропуску строку звернення, оскільки такі не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням інших підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення вищезазначених вимог позивачем до позовної заяви додано копії позовної заяви з додатками для відповідача, які не засвідчено належним чином у відповідності до положень чинного законодавства, без зазначення дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначається щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем до заяви не надано інформації щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 172, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви (у двох екземплярах) із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти позивача і відповідача або причин неможливості її реєстрації;

- письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням інших підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску;

- належним чином засвідчених копій кожного з наданого до суду документу із підтвердженням позивача відповідності копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, власним підписом із зазначенням дати такого засвідчення (у двох екземплярах);

- інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Роз`яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Ушенко