Ухвала суду № 100645643, 28.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 жовтня 2021 р.Справа №160/17366/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» (вул. Робоча, буд. 56, кв.1, м. Дніпро, 49006, ЄДРПОУ 42796426) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 1д, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №ДН5267/1414/АВ-ФС/178 від 18.08.2021 року на суму в розмірі 300000 грн.

27.10.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКО-РЕСТАВРАЦІЯ», що проводиться Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу у розмірі 300 000,00 грн. за порушення законодавства про працю та занятість населення №ДН5267/1414/АВ-ФС/178 від 18.08.2021 року до моменту набрання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду законної сили у даній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що існує ризик того, що до моменту можливого прийняття на користь позивача судового рішення оскаржувана постанова, що подана до примусового виконання до вищевказаної Державної виконавчої служби, буде виконана. При цьому, на даному етапі арешт коштів позивача фактично паралізував діяльність підприємства. Під час виконання оскаржуваної постанови, з рахунків позивача може бути стягнуто грошові кошти, що у свою чергу істотно ускладнить ефективний захист порушених відповідачем прав, інтересів і свобод позивача, за захистом яких він і звернувся до суду. У випадку примусового виконання оскаржуваної постанови до моменту можливого прийняття на користь позивача судового рішення у цій справі, позитивне судове рішення про скасування цієї постанови не забезпечить належний та ефективний захист, порушених відповідачем прав, інтересів і свобод позивача. У такому випадку позивачу доведеться вже в інших судових процесах знову захищати та поновлювати свої порушені права, що фактично суперечить інтересам позивача та суті ст. 150 КАС України.

Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України, визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

З огляду на зміст позовних вимог, спірним у даній справі є правомірність постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН5267/1414/АВ-ФС/178 від 18.08.2021 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація».

При вирішенні клопотання про забезпечення позову, судом встановлено, що 18.08.2021 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області за наслідками інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКО-РЕСТАВРАЦІЯ» прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та занятість населення № ДН5267/1414/АВ-ФС/178, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 300 000,00 грн.

У свою чергу, оскаржувана постанова є виконавчим документом та підлягає поданню на примусове виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

У жовтні 2021 року відповідач подав на примусове виконання оскаржувану постанову.

18.10.2021 року Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнято до примусового виконання оскаржувану Постанову та відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67136028 від 18.10.2021 року.

18.10.2021 року Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) накладено арешти на грошові кошти на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, про що винесено постанову про арешт коштів боржника від 18.10.2021 року.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.

Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, в силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становища у вигляді неправомірного стягнення грошових коштів за виконавчим документом.

Суд звертає увагу, що вчинення дій щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), що, в свою чергу, свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.

Викладені обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови в межах відкритого виконавчого провадження.

До того ж, суд наголошує, що таке вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища особи, яка звернулася за захистом своїх прав та законних інтересів до розгляду справи по суті.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі "Суханов та Ільченко проти України" першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в "інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Згідно ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи про існування обставин, визначених ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, є обґрунтованими, а відтак вказана заява підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту.

Керуючись ст.ст. 77, 150-154, 241-243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «ЕКО-РЕСТАВРАЦІЯ», що проводиться Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на підставі Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу у розмірі 300 000,00 грн. за порушення законодавства про працю та занятість населення №ДН5267/1414/АВ-ФС/178 від 18.08.2021 року до моменту набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду законної сили у справі №160/17366/21.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Еко-Реставрація» (вул. Робоча, буд. 56, кв.1, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 42796426).

Боржник: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 1д, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766).

Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також до негайного виконання Чечелівському відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Надії Алексєєнко, б.100, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 34984488).

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 28.10.2024 року (включно).

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова