Рішення № 100645607, 28.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року Справа № 160/13972/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та скасувати рішення № 047350003567 від 15.07.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 08.07.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил в період з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року, з 23.01.2018 року по 03.03.2018 року та з 20.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 13.06.2018 року, з 20.06.2018 року по 18.08.2018 року, з 23.02.2019 року по 12.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 21.07.2019 року, з 21.08.2019 року по 24.08.2019 року, з 04.09.2019 року по 19.09.2019 року до спеціального та пільгового стажу роботи за професією прохідник з повним робочим днем під землею - один місяць служби за три;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи наступні періоди навчання: 27.08.1996 року - 03.10.1996 року - навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірник підземний» в стаж роботи за провідною професією «гірник підземний з повним робочим днем в шахті» та 22.11.1999 року - 12.01.2000 року - навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірник підземний з правом керування маневровими лебідками» в стаж роботи за професією «гірник підземний з повним робочим днем в шахті»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати, призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно заяви про призначення пенсії з 08.07.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 15.07.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що на час мобілізації він працював за професією, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому має право на зарахування періоду перебування на військовій службі в кратному розмірі на пільгових умовах один місяць за три. Позивач не погоджується з незарахуванням до пільгового стажу періодів його навчання, оскільки після закінчення навчання він протягом трьох місяців був зарахований до роботи за набутими професіями. З урахуванням викладеного, просить визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування періодів служби та навчання, зобов`язати призначити пенсію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/13972/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.09.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що періоди навчання зараховано позивачу до загального та пільгового стажу згідно з наданими пільговими довідками, а саме: з 27.08.1996 року по 17.09.1996 року та з 22.11.1999 року по 16.12.1999 року (курси з відривом від виробництва за професією «гірник підземний»). Довідка, яка підтверджує сплату суми страхових внесків за період з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року та з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року відсутня, тому до страхового стажу зараховано періоди, які перетинаються з періодом роботи. Інший період проходження військової служби, також, перетинається з періодом роботи, та був зарахований до стажу в одинарному розмірі на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважає, що норми Положення №530 не регулюють питання, пов`язані з пенсією за віком. Таким чином, дія Положення №530 не поширюється на ці спірні правовідносини, підстави для зарахування періоду проходження військової служби позивачем в зоні проведення антитерористичної операції в кратному розмірі відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 10.03.2016 року.

Позивач 08.07.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15.07.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №047350003567 про відмову у призначенні пенсії. В обгрунтування рішення зазначено, що страховий стаж заявника складає 25 років 09 місяців 01 день, пільговий стаж складає 24 роки 02 місяці 22 дні. Право на пенсію згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 за наявним стажем має з 29.05.2028 року.

Позивачем проведено розрахунок та встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу для призначення пенсії період навчання з 27.08.1996 року по 03.10.1996 року та з 22.11.1999 року по 12.01.2000 року, та період безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил в період з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року, з 23.01.2018 року по 03.03.2018 року та з 20.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 13.06.2018 року, з 20.06.2018 року по 18.08.2018 року, з 23.02.2019 року по 12.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 21.07.2019 року, з 21.08.2019 року по 24.08.2019 року, з 04.09.2019 року по 19.09.2019 року до спеціального та пільгового стажу роботи за професією прохідник з повним робочим днем під землею - один місяць служби за три.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчисленні пенсії вказаних періодів служби та навчання та непризначення пенсії, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , судом встановлено наступне:

- з 19.08.1996 року позивача прийнято в шахту «Дніпровська» Об`єднання державних підприємств «Павлоградвугілля» учнем підземного гірничоробочого з повним робочим днем в шахті;

- з 19.08.1996 року направлено на курси підземного гірничого робочого;

- з 08.10.1996 року позивача переведено під землю гірничим робочим 3-го розряду.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 , судом встановлено наступне:

- з 15.11.1999 року позивача прийнято підземним учнем гірничого робочого з повним робочим днем в шахті Об`єднання державних підприємств «Павлоградвугілля»;

- з 22.11.1999 року по 10.12.1999 року направлено на курси гірничого робочого;

- з 08.07.2000 року переведений гірничим робочим 3-го розряду з повним робочим днем в шахті.

На підтвердження періоду навчання позивача в Учбовому пункті шахти ім. М.І. Сташкова, позивачем надано до суду довідку від 20.04.2021 року №801, видану філією «Учбово-курсовий комбінат» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якій підтверджено, що позивач проходив навчання з відривом від виробництва з 27.08.1996 року по 03.10.1996 року (протокол №81 від 03.10.1996 року).

На підтвердження періоду навчання позивача в Учбовому пункті шахти «Дніпровська», позивачем надано до суду довідку від 20.04.2021 року №802, видану філією «Учбово-курсовий комбінат» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якій підтверджено, що позивач проходив навчання з відривом від виробництва з 22.11.1999 року по 12.01.2000 року (протокол №1 від 12.01.2000 року).

Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлює, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» №2636-ІV від 02.06.2005 року встановлено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить, зокрема, навчально-курсовий комбінат.

Як встановлено з трудових книжок позивача серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 після закінчення навчання протягом трьох місяців позивач був зарахований до роботи за набутими професіями:

- з 08.10.1996 року (наказ №139-к від 08.10.1996 року) – робота за професією гірник підземний;

- з 03.01.2000 року (наказ №110-к від 02.01.2000 року) – робота за професією гірник підземний.

Ці професії відносяться до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36.

Суд зазначає, що між сторонами не існує спору стосовно наявності права позивача на зарахування до пільгового періоду роботи позивача періодів навчання, що підтверджено відповідачем у відзиві з вказівкою про зарахування періодів навчання позивача з 27.08.1996 року по 17.09.1996 року та з 22.11.1999 року по 16.12.1999 року.

Спірними у цій справі є дати закінчення навчання позивача, а саме відповідачем зараховані періоди навчання з 27.08.1996 року по 17.09.1996 року та з 22.11.1999 року по 16.12.1999 року, в той час як позивач просить зарахувати періоди навчання з 27.08.1996 року по 03.10.1996 року та з 22.11.1999 року по 12.01.2000 року.

При прийнятті рішення суд враховує уточнюючі довідки від 20.04.2021 року №801 та №802, видані філією «Учбово-курсовий комбінат» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в якій підтверджено, що позивач проходив навчання з відривом від виробництва з 27.08.1996 року по 03.10.1996 року (протокол №81 від 03.10.1996 року), з 22.11.1999 року по 12.01.2000 року (протокол №1 від 12.01.2000 року).

Стосовно зазначення в трудових книжках закінчення навчання 17.09.1996 року та 16.12.1999 року, суд зазначає, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм видно, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, певні недоліки в записах не можуть бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Оскільки позивачу зараховано до пільгового стажу періоди навчання з 27.08.1996 року по 17.09.1996 року та з 22.11.1999 року по 16.12.1999 року, то зарахуванню судом підлягають незараховані відповідачем періоди навчання з 18.09.1996 року по 03.10.1996 року та з 17.12.1999 року по 12.01.2000 року.

Позовна вимога про зарахування періодів навчання позивача з 27.08.1996 року по 17.09.1996 року та з 22.11.1999 року по 16.12.1999 року не підлягає задоволенню судом, оскільки вказані періоди зараховані відповідачем.

Стосовно неврахування у кратному розмірі періодів перебування позивача на військовій службі в зоні проведення антитерористичної операції, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Аналогічна норма міститься у ст.14 Закону № 1788, а саме: працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 28.10.1996 року, він з 21.10.1996 року працював в шахті «Степова» (подальше перейменування ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті.

Отже, матеріалами справи підтверджено періоди роботи позивача з 21.10.1996 повний робочий день у шахті за професіями, які надають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визнаються сторонами та не є спірними.

Судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі під час мобілізації з 03.04.2015 року по 29.04.2016 року, військова служба за контрактом з 28.07.2017 року по 04.02.2020 року.

На період мобілізації та військової служби за контрактом позивач працював на посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що підтверджується трудовими книжками позивача та довідками для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.04.2021 року №282, №292 від 19.05.2021 року ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ВСП «Шахтоуправління Дніпровське».

Спір між сторонами виник щодо зарахування до пільгового стажу (страхового та пільгового) періоду проходження позивачем військової служби в особливий період у кратному обчисленні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що також відсутній спір між сторонами щодо того, що позивач був призваний за частковою мобілізацією 03.04.2015 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.03.2016 року позивач є учасником бойових дій, проходив військову службу з 03.04.2015 року по 29.04.2016 року, з 28.07.2017 року по 04.02.2020 року, брав безпосередню участь в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил в період з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року, з 23.01.2018 року по 03.03.2018 року та з 20.03.2018 року по 30.04.2018 року з 30.04.2018 року по 13.06.2018 року, з 20.06.2018 року по 18.08.2018 року, з 23.02.2019 року по 12.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 21.07.2019 року, з 21.08.2019 року по 24.08.2019 року, з 04.09.2019 року по 19.09.2019 року, що підтверджується довідкою, наданою ТВО військового комісара Петропавлівського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.07.2021 року №240 та довідками про безпосередню участь в АТО №1970 від 28.10.2020 року, №398 від 06.02.2020 року, №399 від 06.02.2020 року.

Отже, позивачем надано необхідні офіційні документи, видані державним органом (військовою частиною А3892 Міністерства оборони України), що містять достатні докази про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення та на підставі яких позивачу встановлено статус учасника бойових дій.

Вказані довідки не визнано підробленими або фіктивно складеними, а тому вони є обов`язковими при врахуванні періоду участі позивача в антитерористичній операції.

Весь період військової служби в особливий період зарахований позивачу в одинарному розмірі, в тому числі періоди його участі в антитерористичній операції.

З урахуванням норм п. 2.3 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 року №530 періоди участі позивача в антитерористичній операції підлягають зарахуванню до його стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у кратному розмірі, виходячи з розрахунку один місяць служби за три місяці.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що відмовляючи зарахувати періоди участі позивача в антитерористичній операції до стажу для призначення пенсії за віком у кратному розмірі, виходячи з розрахунку один місяць служби за три місяці, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому такі дії є протиправними.

Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил в період з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року, з 23.01.2018 року по 03.03.2018 року та з 20.03.2018 року по 30.04.2018 року з 30.04.2018 року по 13.06.2018 року, з 20.06.2018 року по 18.08.2018 року, з 23.02.2019 року по 12.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 21.07.2019 року, з 21.08.2019 року по 24.08.2019 року, з 04.09.2019 року по 19.09.2019 року до спеціального та пільгового стажу роботи за професією прохідник з повним робочим днем під землею - один місяць служби за три.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На час розгляду справи пенсія ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Суд зазначає, що оскільки судом зараховані не всі періоди навчання позивача, про які він просив у прохальній частині позовної заяви, обов`язок проведення належного розрахунку достатності пільгового стажу позивача для призначення пенсії, має покладатись на відповідача.

Проте, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 08.07.2021 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів служби та навчання позивача.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350003567 від 15.07.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 08.07.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 час проходження військової служби в особливий період, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції та операції об`єднаних сил в періоди з 16.05.2015 року по 01.10.2015 року, з 19.10.2015 року по 26.04.2016 року, з 23.01.2018 року по 03.03.2018 року та з 20.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 13.06.2018 року, з 20.06.2018 року по 18.08.2018 року, з 23.02.2019 року по 12.03.2019 року, з 22.03.2019 року по 21.07.2019 року, з 21.08.2019 року по 24.08.2019 року, з 04.09.2019 року по 19.09.2019 року до спеціального та пільгового стажу роботи за професією прохідник з повним робочим днем під землею - один місяць служби за три.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи наступні періоди навчання: з 18.09.1996 року по 03.10.1996 року - навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірник підземний» в стаж роботи за провідною професією «гірник підземний з повним робочим днем в шахті» та з 17.12.1999 року по 12.01.2000 року - навчання в учбово-курсовому комбінаті за професією «гірник підземний з правом керування маневровими лебідками» в стаж роботи за професією «гірник підземний з повним робочим днем в шахті»

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 08.07.2021 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих цим судовим рішенням періодів служби та навчання ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський