Ухвала суду № 100645587, 28.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

28 жовтня 2021 р.Справа №160/20274/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 додатку 2 до рішення Петриківської селищної ради від 10.09.2021р. №268-8/УІІІ, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки кадастровий номер: 1223780800:02:004:0064;

- зобов`язати Петриківську селищну раду розглянути на черговому засіданні сесії селищної ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: 1223780800:02:004:0064.

Разом із адміністративним позовом позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 1223780800:02:004:0064, яка розташована на території Петриківської селищної ради та заборонити Петриківській селищній раді Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339698) приймати рішення щодо відчуження в будь-який спосіб (зокрема, шляхом надання в оренду, у власність, затвердження проекту землеустрою) земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1223780800:02:004:0064, до набрання законної сили судового рішення у справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржуваний пункт 6 додатку 2 до рішення Петриківської селищної ради від 10.09.2021р. №268-8/УІІІ має всі ознаки протиправності, та порушення прав, свобод або інтересів позивача, оскільки Петриківська селищна рада мала затвердити виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , якій присвоєно кадастровий номер: 1223780800:02:004:0064. Натомість, прийнято рішення Петриківської селищної ради від 10.09.2021р. №268-8/УІІІ, згідно якого позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки (пункт 6 додаток 2 до рішення). Таким чином, позивач вважає, що до вирішення справи по суті та винесення судом рішення можливе відчуження відповідачем третім особам земельної ділянки, на яку позивач отримав дозвіл на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від селищної ради, замовив виготовлення проекту землеустрою, подав на затвердження до селищної ради проект землеустрою, який відповідає нормам чинного законодавства, тощо. Таким чином, позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, істотно ускладнить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За положеннями частини першої та частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви про забезпечення адміністративного позову за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду у даній справі є, зокрема, правомірність прийняття рішення Петриківської селищної ради від 10.09.2021р. №268-8/УІІІ в частині відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки (пункт 6 додаток 2 до рішення).

Суд зауважує, що викладені в заяві обставини і правова оцінка питань протиправності оскаржуваного рішення в частині підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У відповідності до пункту першого частини першої ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

З вищенаведеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 та частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.

Проте позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача.

У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.

Також, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду, саме в ході розгляду адміністративної справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві - відсутні.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду постанові від 07 квітня 2020 року у справі №826/13413/18.

Суд зауважує, що припущення заявника щодо ймовірного набуття прав на обрану позивачем земельну ділянку іншими особами не може бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки до моменту оформлення позивачем права власності на бажану земельну ділянку закон не містить будь-яких заборон щодо можливості претендувати на її зайняття іншими особами.

Наявність самого лише дозволу на розробку проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки ще не свідчить про порушення прав позивача, оскільки такий дозвіл не передбачає автоматичної передачі права власності на відповідну земельну ділянку.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін. В той же час, рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням акта суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв`язку з чим заява позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена, оскарження не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова