Рішення № 100645556, 27.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Справа № 160/6732/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/6732/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної радипро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якому позивач, з урахуванням уточнень від 12.08.2021 року, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 42643875, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2016-2020 роки, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік, з урахуванням вже виплачених сум, а саме в розмірі 29075 гривень;

- зобов`язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, код ЄДРПОУ 42643875, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2016-2020 роки, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік, з урахуванням вже виплачених сум, а саме в розмірі 29075 гривень.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом визначення відповідачем по справі КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Не погодившись з такими ухвалами суду, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі №160/6732/21, скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19.07.2021 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Розпорядженням №436д від 19.07.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі № 160/6732/21 у зв`язку із перебуванням судді Олійника В.М. у тривалій відпустці.

Цю справу повторно розподілено судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 21.07.2021 року на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

Позивачем, у строк визначений у вказаній вище ухвалі суду усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.09.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 01.09.2021 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме:

- звернення позивача про здійснення виплат за спірні періоди;

- лист/відмова відповідача з здійсненні таких виплат №Г-941/01/2101-01-08 від 26.04.2021 року;

- довідку (розрахунок) здійснених позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2016-2020 роки, як учаснику бойових дій та інші наявні докази щодо суті спору.

29.09.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із додатковими доказами по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.10.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ст. ст.12, 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій.

Проте, позивачем у 2016 - 2020 роках недоотримано суму щорічної разової допомоги у повному обсязі.

Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, посилаючись на норми законодавства України, зазначив, що КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради» взагалі не є належним відповідачем у справі.

Згідно Статуту, серед завдань та функцій Закладу відсутні повноваження щодо самостійного підвищення та перерахунку розміру допомоги. По суті Заклад здійснює підготовку відомостей на виплату (друк та направлення до банківських установ/центрів поштового зв`язку) на підставі розпоряджень органів соціального захисту населення - суб`єктів владних повноважень та версії програмного забезпечення державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України” на кожний рік.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет.

Згідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Постановами КМУ встановлюється розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2016 рік - 920 грн., за 2017 рік - 1200 грн., за 2018 рік -1265 грн., за 2019 рік – 1295 грн., за 2020 рік -1390,00 грн. (та згідно яких позивачу нараховано допомогу), не визнані неконституційними.

Тому Заклад противоправних дій або бездіяльності, які порушили права, свободи та інтереси позивача, не допускав.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06 квітня 2016 року.

З доводів позивача вбачається, що згідно ст.ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року він має право на щорічну, до 5-го травня, разову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Позивач стверджує, що йому було фактично виплачено разової грошової допомоги у 2016 році у сумі 920,00 грн. з необхідних 5650 гривень. Сума заборгованості за 2016 рік становить 4730,00 грн.

У 2017 році грошову допомогу виплачено у сумі 1200,00 грн. з необхідних 6560 грн. Сума заборгованості за 2017 рік становить 5360,00 грн.

У 2018 році грошову допомогу виплачено у сумі 1265,00 грн. з необхідних 6865 грн. Сума заборгованості за 2018 рік становить 5600,00 грн.

У 2019 році грошову допомогу виплачено у сумі 1295,00 грн. з необхідних 7485 грн. Сума заборгованості за 2019 рік становить 6190,00 грн.

У 2020 році грошову допомогу виплачено у сумі 1638,00 грн. з необхідних 8190 грн. Сума заборгованості за 2020 рік становить 6800,00 грн.

Позивач звернувся до КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР з заявою про проведення перерахунку та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2020 р.р., як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Листом від 26.04.2021 року за №Г-941/01/2101-01-08 позивача повідомлено, що КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР самостійно не призначає та не визначає розмір жодного виду допомоги, зокрема щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, та не є органом соціального захисту населення обласного рівня.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2020 роки позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі по тексту -Закон України № 3551-XII).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

У 2017 році допомога складала 1200 грн., у 2018 році 1265 грн., у 2019 році – 1295 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. (1638 грн. х 5).

Відповідна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки разову грошову допомогу позивачу у 2020 році виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд робить висновок про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Суд враховує, що в цій справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради.

Центр визначений відповідальним органом, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, доводи відповідача про недоведеність факту порушення прав та інтересів позивача саме Центром є неналежними.

Таким чином, у 2020 році відповідач виплатив грошову допомогу позивачу до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, вимоги позивача зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити йому недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), як підстави для нарахування позивачу належного розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2019 роки, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, лише з 27.02.2020 року положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках.

Таким чином положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-УІІІ) та постанов Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, №233 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій у 2016-2019 роках.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу “Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення” Дніпропетровської обласної ради щодо не призначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, у відповідних розмірах згідно ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік та в частині зобов`язання КЗ “Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення” Дніпропетровської обласної ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу “Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення” Дніпропетровської обласної ради щодо не призначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, у відповідних розмірах згідно ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2020 рік.

Зобов`язати Комунальний заклад “Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення” Дніпропетровської обласної ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2020 рік згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог– відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: Адвокатське бюро Євгена Романенка, м. Суми, вул. Заливна, 11/50, 40034).

Відповідач: Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 42643875).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.10.2021 року.

Суддя В.В. Ільков