Рішення № 100645439, 27.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8761/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати з 01 лютого 2021 року довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Волинського апеляційного суду №09.40/18/2020 від 25 лютого 2020 року у розмірі 56 відсотків від розміру грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді; визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на відставку, календарні періоди проходження: строкової військової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року - дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант (строкова служби) військово-юридичного факультету Військового інституту МО СРСР - 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах); зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарні періоди проходження ним: строкової військової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року - дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант ( строкова служби) військово-юридичного факультету Військового інституту МО СРСР - 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах; зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року №09.40/18/2020 у розмірі 72 відсотків від грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було зменшено розмір мого щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці. На його письмове звернення від 13 липня 2021 року з вимогою скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зменшення мені розміру щомісячного довічного грошового утримання судді та виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 140/11866/20 з врахуванням Постанови Луцького міськрайонного суду у справі № 161/6057/17 (яким відповідний орган Пенсійного фонду України було зобов`язано зарахувати до мого стажу роботи судді календарні періоди проходження: строкової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант військово-юридичного факультету Військового інституту MO СРСР; статус військовослужбовця строкової служби 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах) та провести перерахунок та виплату мені щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 72 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді (згідно довідки Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року № 09.40/18/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, проте отримав відмову, яка була мотивована тим, що мій стаж роботи на посадах судді складає всього 23 роки 8 місяців 20 днів, а тому з врахуванням вимог частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач повторно, з власної ініціативи, знову провів перерахунок мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - зменшивши його до 56 відсотків.

Таким чином, відповідачем протиправно та всупереч постанови Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у справі № 161/6057/17 не зараховано до стажу роботи судді, що дає право на відставку календарні періоди проходження: строкової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант (статус військовослужбовця строкової служби) військово-юридичного факультету Військового інституту МО СРСР; статус військовослужбовця строкової служби 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах).

Вважає дії відповідача незаконними та такими, що грубо порушують мої права, як громадянина України, та судді у відставці щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його належного матеріального та соціального забезпечення з наступних підстав.

Разом з тим, як зазначено у частині третій статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року за №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У частині четвертій статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно із частиною п`ятою статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Нормами права не передбачена можливість обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи наведені норми права, оскільки позивач відпрацював на посаді судді повний 31 рік, то щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись в розмірі 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

09 вересня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позов у якому просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі 140/11866/20 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. В результаті проведеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року склав 110 060,72 грн (196 537 грн*56%) та виплачується з 01 лютого 2021 року.

При здійсненні такого перерахунку відсотковий показник щомісячного довічного грошового утримання позивача був визначений із врахуванням стажу роботи позивача та у відповідності до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці загальний стаж роботи ОСОБА_1 склав 31 рік 10 місяців 12 днів, стаж роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 20 днів. У зв`язку з цим, розмір довічного грошового утримання судді у відставці в результаті перерахунку склав 56% від заробітку.

Згідно із пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у справі №1-15/2018 (4086/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 у справі №2-р/2020 обумовлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дні ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Чинним Законом №1402-VIII визначені такі вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді( частина третя статті 142 Закону №1402);

- базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року(частина третя статті 135 Закону №1402).

Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402 та суддівський стаж позивача (23 роки) щомісячне довічне грошове утримання має розраховуватися, виходячи з 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а відтак немає законних підстав для проведення позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Постановою Верховної ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-УІП ОСОБА_1 був звільнений згідно заяви про відставку з посади судді Апеляційного суду Волинської області на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VII із змінами та доповненнями).

Наказом голови Апеляційного суду Волинської області від 15 вересня 2016 року №9.7/15 позивач був виключений із штату працівників даного суду у зв`язку із звільненням у відставку з 15 вересня 2016 року (а. с. 9 зворот).

Як суддя у відставці, з 16 вересня 2016 року перебував на обліку в Луцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України, а після його реформування - на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати діючого судді.

У зв`язку з тим, що з 01 січня 2020 року змінились складові суддівської винагороди, та у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, ОСОБА_1 25 лютого 2020 року звернувся до відповідача з приводу проведення перерахунку призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Волинського апеляційного суду № 09.40/18/2020 від 25 лютого2020 року. Однак, відповідачем було відмовлено в проведенні такого перерахунку. Вказана відмова була оскаржена позивачем до Волинського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 28 вересня 2020 року заявлений позов був задоволений у повному обсязі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Волинського апеляційного суду № 09.40/18/2020 від 25 лютого 2020 року (а. с. 20-22).

При виконанні вказаного рішення, відповідачем добровільно частково проведено перерахунок та виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в грудні 2020 року та січні 2021 року, однак змінено відсоток суддівської винагороди, зменшивши її до 70 відсотків.

На звернення позивача від 06 листопада 2020 року щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 18 листопада 2021 року № 16 502-16684/М-02/8-0300/20 повідомило, що виконуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці встановлено у розмірі 70% ( виходячи із стажу роботи судді - повних 30 років) (а. с.24).

Крім того, на письмове звернення ОСОБА_1 від 13 липня 2021 року з вимогою скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зменшення мені розміру щомісячного довічного грошового утримання судді та виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 140/11866/20 з врахуванням постанови Луцького міськрайонного суду у справі № 161/6057/17 (яким було зобов`язано зарахувати до мого стажу роботи судді календарні періоди проходження: строкової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант військово-юридичного факультету Військового інституту MO СРСР; статус військовослужбовця строкової служби 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах) та провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 72 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, позивач 28 липня 2021 року отримав відмову за № 7276-7226/М-02/8-0300/21, яка була мотивована тим, що стаж роботи на посаді судді складає всього 23 роки 8 місяців 20 днів, а тому з врахуванням вимог частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач повторно провів перерахунок мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - зменшивши його до 56 відсотків (а. с. 28).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосудця. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на момент виходу позивача на пенсію) з урахуванням змін, внесених Законом від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частини першої статті 137 №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як зазначено у пункті 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судці відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У частині 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року за №2862- XII зазначено: «...До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. ...».

Згідно з частиною першою статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08 червня 1995 року за №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Як зазначено у частині третій статті 106 Конституції України. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України встановлено, що в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

У статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття 1 втратила чинність 20 березня 2008 року) зазначено: «...1.Установити, що: ...; до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби; ...».

Відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (дана постанова втратила чинність 01 грудня 2012 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Окрім цього, статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 2006 року в редакції від 4 квітня 2006 року визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України «Про загальний обов`язок та військову службу в редакції до 18 червня 1999 року у статті 25 зазначено, що Громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Отже, час проходження військової служби мав бути повністю зарахований відповідачем до стажу роботи на посаді судді, і за цією нормою.

При цьому, постановою Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у справі № 161/6057/17, яка набрала законної сили, встановлено, що стаж роботи позивача, який дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання становить 31 рік, 01 місяць та 09 днів, з них: стаж роботи на посаді судді у 23 років 08 місяці 20 днів, календарні періоди проходження строкової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант (статус військовослужбовця строкової служби) військово-юридичного факультету Військового інституту MO СРСР; статус військовослужбовця строкової служби 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах).

Відтак не врахування відповідачем вказаних календарних періодів проходження строкової служби є таким, що суперечить чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини, а отже – неправомірним.

Щодо позовної вимоги позивача про перерахунок пенсії позивача у розмірі 72% від грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №1- 15/2018(4086/16) (чинне з 18 лютого 2020 року) зазначено: «...Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. 17. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. ...».

Тобто, за Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі №1-15/2018(4086/16) (чинне з 18 лютого 2020 року) до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів має бути встановлений один підхід.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з частиною другою статті 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII).

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята статті 142 Закону №1402-VIII).

Нормами права не передбачена можливість обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, оскільки позивач відпрацював на посаді судді повний 31 рік, то йому щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись в розмірі 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Перерахунок слід здійснити з 19 лютого 2020 року, що зумовлено відновленням порушених прав як судді у відставці з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-p/2020, для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, позовна вимога позивача про зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарні періоди проходження ним: строкової військової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року - дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант ( строкова служби) військово-юридичного факультету Військового інституту МО СРСР - 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у справі № 161/6057/17, яка набрала законної сили, було зараховано (зобов`язано пенсійний орган зарахувати) до стажу роботи судді, що дає право на відставку календарні періоди проходження: строкової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант (статус військовослужбовця строкової служби) військово-юридичного факультету Військового інституту MO СРСР; статус військовослужбовця строкової служби 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах). Постанова набрала законної сили 20 червня 2017 року.

Згідно приписів статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, обставини щодо належності до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, встановлені судовим рішенням у справі №161/6057/17, яке набрало законної сили, не належить повторному встановленню та не потребує повторного закріплення в судовому рішенні.

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 19 лютого 2020 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №140/11866/20 без зарахування до стажу роботи на посаді судді вищевказаних періодів є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач, при цьому, повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Позивач у позовних вимогах зобов`язального характеру просить лише зобов`язати відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Тому, з метою належного ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно позовні вимоги задовольнити шляхом зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховуючи стаж на посаді судді, починаючи з 19 лютого 2020 року та з врахуванням виплачених сум.

За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 18 серпня 2021 року № 54 (а. с. 6).

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Волинського апеляційного суду №09.40/18/2020 від 25 лютого 2020 року у розмірі 56 відсотків від розміру грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на відставку, календарні періоди проходження: строкової військової служби, а саме: з 28 травня 1985 року по 20 травня 1987 року - дійсної строкової служби 1 рік 11 місяців 23 дні; з 01 серпня 1987 року по 22 червня 1992 року курсант (строкова служби) військово-юридичного факультету Військового інституту МО СРСР - 04 роки 10 місяців 22 дні; військової служби 06 місяців 06 днів - на офіцерських посадах).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року №09.40/18/2020 та з урахуванням постанови Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у справі № 161/6057/17 у розмірі 72 відсотків від грошової винагороди працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер