Рішення № 100642843, 07.10.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/277/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ”, смт. Воловець Воловецького району про стягнення суми 14.900.888,99 грн.

За участю представників:

від позивача - Чугунов Ігор Олександрович, представник за довіреністю від 30.12.2020 року №365

від відповідача - Лещинець Любомир Васильович, адвокат, ордер серія АО №1032071 від 10 червня 2021 року

Сочка Віталій Іванович, адвокат, ордер серія АО №1022521 від 09 червня 2021 року

Волкова Юлія Володимирівна, адвокат, ордер серія АІ № 1153804 від 21 вересня 2021 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 14.900.888,99 грн. заборгованості за Договором про приєднання до електричних мереж №09/0197-18 від 26.02.2018, Додаткової угоди №1 від 05.05.2018 та Додаткової угоди №2 від 26.12.2019, у тому числі 12 442 784,00 грн. попередньої оплати, 1 117 130,82 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 443 849,44 грн. три відсотки річних та 897 124,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

05.05.2021 р. заявником подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2021 розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2021.

У підготовчому засіданні 10.06.2021 за згодою сторін відповідно до ст.183 ГПК України оголошено перерву до 30 червня 2021 року.

У підготовчому засіданні 30.06.2021 за згодою сторін відповідно до ст.183 ГПК України оголошено перерву до 31 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 31.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021 року.

Проте, розгляд справи по суті призначений на 23.09.2021 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у відрядженні до Західного апеляційного господарського суду, тривалістю один календарний день 23.09.2021 року, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-10/6-в від 22.09.2021 року.

Ухвалою суду від 22.09.2021 призначено розгляд справи по суті на 07 жовтня 2021 року.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях по справі посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що відповідач в порушення умов п. 4.3. Договору, станом на 29.03.2021 року не здійснив попередню оплату, яку він зобов`язався здійснити протягом п`яти робочих днів від дати надання рахунку. Оскільки рахунок на попередню оплату в сумі 12 442 784,00 грн. відповідачу було надано 13.01.2020 року відповідно до умов п. 4.3. Договору він мав його оплатити не пізніше 20.01.2020 року.

За доводами позивача, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання передбаченого п. 4.3 Договору по здійснення попередньої оплати в розмірі 12 442 784,00 грн., існують підстави для стягнення такої в судовому порядку.

Разом з тим, представник позивача з посиланням на п. 5.3 Договору та положення ст. 625 ЦК України, вказує на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми 1 117 130,82 грн. пені за період з 21.01.2020 р. по 12.06.2020 р. трьох відсотків річних в розмірі 443 849,44 грн. та суми 897 124.73 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду 31.05.2021 відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив та письмових поясненнях по суті спору. Зазначає, що Укренерго не може просити Суд стягнути попередню оплату, оскільки жодних відповідних послуг воно ще не надало.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 903/333/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 904/10083/15, від 3 вересня 2019 у справі № 910/2849/18 відповідач зауважує, що затримка при здійсненні попередньої оплати не дає Позивачу підстав вимагати її примусового стягнення, якщо він сам обрав не виконувати своїх зустрічних обов`язків. Відповідач звертає увагу на те, що в даному випадку, Позивач ще не здійснив будь-яких робіт щодо виконання Договору, не провів процедуру закупівлі послуг та обладнання, що Позивач і підтверджує у своєму листі від 28 січня 2021 року.

Крім того, за доводами відповідача в будь якому випадку зобов`язання відповідача, щодо здійснення попередньої оплати припинилось, у зв`язку з неможливістю його виконання, з огляду на триваючі провадження щодо скасування Дозволу ДАБІ на виконання робіт з будівництва ВЕС, скасування Висновку з ОВД та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, відповідач стверджує, що такі не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами до основного зобов`язання.

Водночас відповідач стверджує, що вимоги Позивача щодо стягнення пені мають бути відхилені у зв`язку з неможливістю їх належного розрахунку також, до них має застосовуватись позовна давність, а сума 3% річних розрахована Позивачем неправильно.

У відповіді на відзив позивач, заперечує доводи відповідача та вказує на те, що станом на момент подання позову ще не виник момент з якого позивач мав би приступити до виконання своїх обов`язків передбачених договором, а попередня оплата передує виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо тверджень відповідача про припинення зобов`язання, зауважує, що підстави та обставини на які посилається Відповідач обґрунтовуючи припинення зобов`язання за Договором не є підставами для припинення зобов`язання в розумінні змісту законодавства, що регулює дані правовідносини.

Пояснює, що станом на день подання позову остаточна вартість послуги з приєднання додатковою угодою сторонами Договору невизначена. У зв`язку з чим позивач керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правомірно здійснив розрахунок пені виходячи з суми невиконаного своєчасно Відповідачем грошового зобов`язання.

Крім того звертає увагу на те, що відповідач стверджуючи, що пеня та 3% річних розраховані неправильно не надав суду жодних розрахунків які, на його думку, були би правильними.

Водночас, в письмових поясненнях позивач зокрема зазначає, що посилання відповідача на правові позиції в неподібних правовідносинах є безпідставним та необґрунтованим.

Наголошує, що позовна давність в один рік за вимогами про стягнення неустойки продовжена на строк дії карантину. Оскільки карантин встановлений з 12.03.2020 по цей час за доводами позивача пеня заявлена в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.10.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019 року наказом Міністерства фінансів України № 321 створено приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго». При цьому, згідно п.6 вищевказаного Наказу, приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

26.02.2018 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою «АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ» (Відповідач, 3амовник) укладено Договір про приєднання до електричних мереж № 09/0197-18, Додаткову угоду № 1 від 05.05.2018 року та Додаткову угода № 2 від 26.12.2019 року до даного договору.

За цим Договором до електричних мереж Виконавця послуг згідно Технічних умов, що є додатком 1 до цього Договору, приєднується: ВЕС Замовника потужністю 120 МВт, місце розташування об`єкта Замовника - на території Воловецького району Закарпатської області (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору виконавець послуг надає замовнику послугу з приєднання електроустановок його об`єкта (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації. Виконавець послуг здійснює підключення об`єкта Замовника до власних електричних мереж на умовах цього Договору.

Замовник сплачує виконавцю послуг вартість послуги з приєднання на умовах цього Договору (п.2.2 Договору).

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору (номер підпункту змінено Додатковою угодою № 2 до Договору, в первинній редакції Договору підпункт 3.1.2.) обов`язком Виконавця за цим Договором є забезпечення в установленому порядку приєднання електроустановок Замовника (реконструкцію відповідно до проектної документації реконструкція ВРУ 110 кВ на ПС 220 кВ «Воловець» для можливості передачі в ОЕС України потужності електроустановок Замовника) після виконання Замовником зобов`язань, визначених пунктом 3.2. цього Договору.

Згідно підпункту 3.1.2. пункту 3.1. Договору (номер підпункту змінено Додатковою угодою № 2 до Договору, в первинній редакції Договору підпункт 3.1.3.) обов`язком Виконавця за цим Договором є підключення електроустановок Замовника до електричних мереж протягом __ днів після введення в експлуатацію об`єкта Замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, та після виконання таких етапів: оплати Замовником вартості приєднання; введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта Замовника; надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки об`єкта Замовника; узгодження із Замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Згідно п. 4.1 Договору орієнтовна вартість послу з приєднання становить 17 578 930,00 грн. (сімнадцять мільйонів п`ятсот сімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ 2 929 821,67 грн. (два мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 67 копійок. Величина плати за приєднання зазначається в додатковій угоді до цього Договору з урахуванням вартості проектно-кошторисної документації, яка буде передана, згідно з пп.3.2.3 п.3.2 3амовником Виконавцю послуг за актом(-ами) приймання-передачі в рахунок плати за приєднання і підлягає перегляду, у тому числі, але невиключно, у разі зростання індексів зміни вартості будівельних робіт, промислової продукції, ставок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, тощо та підтверджена документально. Остаточна вартість послуги з приєднання визначається додатковою угодою до цього Договору та повинна містити вартість підключення.

Виконавець послуг зобов`язаний надати Замовнику рахунки на сплату попередньої оплати (авансу) плати за приєднання не пізніше 3 (трьох) робочих днів від дати укладення цього Договору (п.4.2 Договору).

За умовами п. 4.3 Договору 3амовник сплачує плату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг у такому порядку: попередню оплату (аванс), що складає 1 620 360,00 грн. (один мільйону шістсот двадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 270 060,00 грн. (двісті сімдесят тисяч шістдесят) гривень 00 копійок; попередню оплату, що складає 12 442 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 073 797,33 грн., протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати надання рахунку; остаточний розрахунок у розмірі, визначеному відповідно до абзацу третього п. 4.1 упродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати надання рахунку».

У відповідності до вимог п. 5.3. Договору, за порушення строків виконання зобов`язання за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні, права якої порушені, пеню у розмірі 0,1% вартості приєднання за кожний день прострочення.

Позивачем було виставлено 3амовнику рахунок №04/12 від 04.12.2019 року на попередню оплату (аванс), що складає 1 620 360,00 грн., в т.ч. ПДВ 270 060,00 грн., який сплачено Замовником 12.12.2019 року.

11.01.2020 року листом №01/983 Виконавцем було виставлено 3амовнику рахунок-фактуру № 01/01 від 10.01.2020 року на попередню оплату, що складає 12 442 784,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 073 797,33 грн.

Вказаний рахунок був вручений представнику Замовника Лащенко О.О. наручно 13.01.2020 року.

У листі від 20 лютого 2020 року Відповідач повідомив Позивача про затримку в оплаті через потенційні зміни до Закону України "Про ринок електроенергії", які б унеможливили отримання фінансування на закупівлю основного обладнання та його монтажу у 2020 році.

Листом від 19 серпня 2020 року, відповідач повідомляв позивача про затримку з попередньої оплати по договору.

1 жовтня 2020 року Позивач надіслав Відповідачу претензію щодо сплати 13 559 914, 82 грн., що включало суму попередньої оплати та пені.

9 жовтня 2020 року Позивач надіслав Відповідачу лист з повідомленням про необхідність розірвання договору у разі не сплати коштів.

На листи відповідачем надано відповідь 30 жовтня 2020 року, в якій не погоджується з вимогами про розірвання договору та вказує на причини такої несплати.

Вказані обставини стали підставами звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 12 442 784,00 грн. попередньої оплати 1 117 130,82 грн. пені за період з 21.01.2020 р. по 12.06.2020 р. трьох відсотків річних в розмірі 443 849,44 грн. та 897 124.73 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення 12 442 784,00 грн. попередньої оплати, 1 117 130,82 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 443 849,44 грн. три відсотки річних та 897 124,73 грн. інфляційних втрат.

Так 26.02.2018 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою «АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ» (3амовник) укладено Договір про приєднання до електричних мереж № 09/0197-18, Додаткову угоду № 1 від 05.05.2018 року та Додаткову угода № 2 від 26.12.2019 року до даного договору.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Договору виконавець послуг надає замовнику послугу з приєднання електроустановок його об`єкта (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації. Виконавець послуг здійснює підключення об`єкта Замовника до власних електричних мереж на умовах цього Договору.

Замовник сплачує виконавцю послуг вартість послуги з приєднання на умовах цього Договору (п.2.2 Договору).

Згідно підпункту 3.1.2. пункту 3.1. Договору (номер підпункту змінено Додатковою угодою № 2 до Договору, в первинній редакції Договору підпункт 3.1.3.) обов`язком Виконавця за цим Договором є підключення електроустановок Замовника до електричних мереж протягом ___ днів після введення в експлуатацію об`єкта Замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, та після виконання таких етапів: оплати Замовником вартості приєднання; введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об`єкта Замовника; надання документів, що підтверджують готовність до експлуатації електроустановки об`єкта Замовника; узгодження із Замовником акта розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Згідно п. 4.1 Договору орієнтовна вартість послу з приєднання становить 17 578 930,00 грн. (сімнадцять мільйонів п`ятсот сімдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ 2 929 821,67 грн. (два мільйони дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 67 копійок. Величина плати за приєднання зазначається в додатковій угоді до цього Договору з урахуванням вартості проектно-кошторисної документації, яка буде передана, згідно з пп.3.2.3 п.3.2 3амовником Виконавцю послуг за актом(-ами) приймання-передачі в рахунок плати за приєднання і підлягає перегляду, у тому числі, але невиключно, у разі зростання індексів зміни вартості будівельних робіт, промислової продукції, ставок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, тощо та підтверджена документально. Остаточна вартість послуги з приєднання визначається додатковою угодою до цього Договору та повинна містити вартість підключення.

Виконавець послуг зобов`язаний надати 3амовнику рахунки на сплату попередньої оплати (авансу) плати за приєднання не пізніше 3 (трьох) робочих днів від дати укладення цього Договору (п.4.2 Договору).

За умовами п. 4.3 Договору 3амовник сплачує плату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг у такому порядку: попередню оплату (аванс), що складає 1 620 360,00 грн. (один мільйону шістсот двадцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 270 060,00 грн. (двісті сімдесят тисяч шістдесят) гривень 00 копійок; попередню оплату, що складає 12 442 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 073 797,33 грн., протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати надання рахунку; остаточний розрахунок у розмірі, визначеному відповідно до абзацу третього п. 4.1 упродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати надання рахунку».

Виходячи із правової природи договору та його змісту можна дійти висновку, що його сторонами визначено зустрічне виконання зобов`язання.

Позивачем було виставлено 3амовнику рахунок №04/12 від 04.12.2019 року на попередню оплату (аванс), що складає 1 620 360,00 грн., в т.ч. ПДВ 270 060,00 грн., який сплачено Замовником 12.12.2019 року.

11.01.2020 року листом №01/983 Виконавцем було виставлено 3амовнику рахунок-фактуру № 01/01 від 10.01.2020 року на попередню оплату, що складає 12 442 784,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 073 797,33 грн.

Вказаний рахунок був вручений представнику Замовника Лащенко О.О. наручно 13.01.2020 року. Однак попередня оплата в розмірі 12 442 784,00 грн. відповідачем сплачена не була.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, обов`язок замовника з оплати послуг пов`язаний з обов`язком виконавця надати їх.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано яким чином необхідно діяти замовнику та виконавцю у випадку виникнення певних обставин під час виконання своїх зобов`язань.

Тобто позивач, як виконавець, у разі невиконання замовником зобов`язання з попередньої оплати не був позбавлений права як відмовитися від виконання свого зобов`язання з надання послуг, так і вжити заходів для надання послуг і після їх надання вимагати оплати за них.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю попередньої оплати за послуги, стягнення вартості таких з відповідача у примусовому порядку можливе лише у разі фактичного їх надання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, жодних фактичних дій щодо надання послуг по договору позивачем здійснено не було.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оспорює цього факту та не вимагає від Позивача здійснювати приєднання за відсутності попередньої оплати. Натомість, у разі несплати авансового платежу Позивач за Договором та законодавством України має інший механізм для забезпечення своїх інтересів, який він вже успішно використав. Таким механізмом є зупинення Позивачем виконання кореспондуючих обов`язків.

У разі нездійснення свого обов`язку без авансового платежу вважається, що виконавець використовує своє законне право затримати виконання та відповідно не несе ніяких фінансових та часових витрат. Дане кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, а також п. 3.3.2 Договору, які чітко передбачають право Позивача зупинити виконання послуг з приєднання за відсутності вчасно здійсненої попередньої оплати. Застосування цих положень до даної ситуації Позивач не оспорює.

До того ж, Верховний Суд притримується позиції, що якщо сторона виконала свій обов'язок за відсутності попередньої оплати, лише тоді вона може вимагати її стягнення (постанови Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 903/333/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 904/10083/15, від 3 вересня 2019 у справі № 910/2849/18).

Цей висновок Верховного Суду базується також на ст. 693 ЦК України, що підлягає застосуванню до правовідносин щодо Договору про надання послуг з приєднання до електромереж за аналогією (постанова Верховного Суду від 26 березня 2018 року № 910/1030/17; постанова ВГСУ від 16 червня 2016 року у справі № 910/19931/15; постанова ВГСУ від 30 жовтня 2012 року у справі № 23/5014/1039/2012.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що Позивач міг би звернутися до Суду з вимогою про стягнення коштів, лише якщо він би вже надав послуги з приєднання. Однак, в цій справі Позивач не виконав свій обов`язок за Договором та не надав послуг з приєднання, а натомість здійснив своє законне право зупинити виконання Договору до моменту сплати попередньої оплати, що підтверджується листом Позивача від 30 липня 2020 року. У цьому випадку Позивач не несе будь-яких втрат, які б мали йому бути компенсовані через стягнення попередньої оплати за Договором, а отже не має права на стягнення попередньої оплати в примусовому порядку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що право позивача в частині стягнення з відповідача 12 442 784,00 грн. попередньої оплати, не порушено, що зумовлює висновки суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Доводи позивача, які фактично зводяться до наявності підстав для стягнення суми попередньої оплати, судом не беруться до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення суми 1 117 130,82 грн. пені за період з 21.01.2020 р. по 12.06.2020 р. трьох відсотків річних в розмірі 443 849,44 грн. та 897 124.73 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог п. 5.3. Договору, за порушення строків виконання зобов`язання за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні, права якої порушені, пеню у розмірі 0,1% вартості приєднання за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас оскільки позовні вимоги про стягнення суми1 117 130,82 грн. пені за період з 21.01.2020 р. по 12.06.2020 р. трьох відсотків річних в розмірі 443 849,44 грн. та 897 124.73 грн. інфляційних втрат є похідними від позовної вимоги про стягнення суми попередньої оплати, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, заявлені клопотання та аргументи сторін щодо застосування позовної давності судом не оцінюються.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ”, смт. Воловець Воловецького району про стягнення суми 14.900.888,99 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 28.10.2021

Суддя О. Ф. Ремецькі