Рішення № 100640925, 28.10.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/7930/21

Провадження № 2-а/415/449/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника ВПС «Мілове» ім.. В.Банних з персоналу підполковника Гордійчука Віталія Миколайовича (старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску), Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Описова частина

Зміст позовних вимог

До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника ВПС «Мілове» ім.. В.Банних з персоналу підполковника Гордійчука Віталія Миколайовича (старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску), Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 29 червня 2021 року приблизно 10 годині 30 хвилин заступник начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону (військова частина № 9938) старший прикордонних нарядів в пункті про гуску Гордійчук Віталій Миколайович розглянув матеріали справи про: адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 013820/21.

Відповідно прийнятої Постанови Відповідач адміністративного правопорушення, передбаченого адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень.

Надати допомогу своїй доньки Позивачка не була мала можливості, оскільки грошові банківські переводи з окупованої території Донецької області та поштове сполучення на територію України не здійснюються, а тому Позивачка не мала іншої можливості тільки як особисто приїхати до своєї доньки, щоб допомогти їй лікуватися та продовжити навчання.

Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.

Позивач заявляє суду, що у зв`язку з розглядом цієї справи в суді він має намір понести витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн. під час розгляду справи в суді першої інстанції, на підтвердження чого документальні докази додані до позовної заяви.

На підставі викладеного, просив суд Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 013820/21 від 29 червня 2021 року, яка винесена заступникові начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону (військова частина № 9938) старший прикордонних нарядів в пункті пропуску Гордійчук Віталій Миколайович у відношенні ОСОБА_1 , а справу - закрити, та стягнути солідарно на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з заступника начальника відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних Луганського прикордонного загону судові витрати.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

19.10.2021 року ухвалою суду про відкриття провадження у 415/7930/21 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.

Відзив на позов не надійшов.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №013820/21 від 29.06.2021 року особа щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.06.2021 року о 22 годині 30 хвилин під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» була виявлена, як громадянка України, яка 29.06.2021 о 10 год. 30хв. перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України «Маринівка», чим порушила вимоги п. 3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій відповідальність за що передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Прийнято рішення щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №013820/21 від 29.06.2021 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові №013820/21 від 29.06.2021 року, посилаючись на не порушення нею правил перетину та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористалася своїм правом і звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірності свого рішення, окрім того, не надав і відзиву на позовну заяву.

Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та правомірності свого рішення, відповідачем не надані належні, допустимі та достатні докази.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника начальника ВПС «Мілове» ім.. В.Банних з персоналу підполковника Гордійчука Віталія Миколайовича (старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску), Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).

В підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу матеріли справи містять: договір № 0207 від 02.07.2021, акт прийому-передачі правової допомоги №1 від 09.07.2021 року; ордер серія АН № 1027259; квитанцію №18817-1022691-43340 від 09.07.2021 про оплату послуг; банківська виписка по картковому рахунку.

Згідно з п. 4. Розрахунку судових витрат вартість послуг становить 3000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами співмірність його витрат на правничу допомогу із складністю предмету позову його значення для позивача та обсягу наданих робіт.

З врахуванням вимоги процесуального кодексу підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника ВПС «Мілове» ім.. В.Банних з персоналу підполковника Гордійчука Віталія Миколайовича (старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску), Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справи про адміністративне правопорушення №013820/21 від 29.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 1700 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Є.Пікуса на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок та за професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: заступник начальника ВПС «Мілове» ім.. В.Банних з персоналу підполковник Гордійчук Віталій Миколайович (старший прикордонних нарядів в пункті пропуску), місце роботи: буд. 58, вул. Міловська, смт. Мілове, Міловський район, Луганська область, 92500.

Відповідач: Луганський прикордонний загін ім. Героя України полковника Є.Пікуса, місцезнаходження за адресою: буд. 58, пр. Перемоги, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120, Україна, код ЄДРПОУ 14321736.

Повний текст судового рішення складено 28.10.2021.

Суддя Ю.О. Калмикова