Постанова № 100640376, 22.10.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1124/20

22 жовтня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретарів - Нагорняк Г.М., Кушнірчук М.Д.,

з участю: представника позивача, адвоката - Гуменюка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Просила визнати поважною причину пропуску десятиденного строку на оскарження постанови Галицької митниці Державної митної служби від 14.04.2020 року №0879/20900/20 і поновити їй пропущений строк, скасувати дану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача вимоги Абрам`юк І.І. підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача – Галицької митниці Державної митної служби України в судове засідання не з`явився, однак подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з підстав наведених у ньому.

Вислухавши представника позивача, вивчивши відзив на позов, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.77 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року була складена в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабаком В.Я. відносно ОСОБА_1 у відсутність останньої. В подальшому копія даної постанови була направлена поштовим зв`язком на адресу позивача, однак, як вбачається із матеріалів справи, не рекомендованою кореспонденцією (а.с.10).

Разом з тим, суд констатує, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу. Дане рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України 11.03.2020 року. В подальшому рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року карантин було продовжено до 24.04.2020 року. Згідно постанови КМУ від 22 квітня 2020 року № 291 - продовжено до 11.05.2020 року. Згідно постанови КМУ від 04.05.2020 року №343 - продовжено до 22.05.2020 року. В силу вимог постанови КМУ від 20.05.2020 року №392 - продовжено до 22.06.2020 року, відповідно до постанови КМУ від 17.06.2020 року №500 карантин було продовжено до 31.07.2020 року.

Вказаними рішеннями було запроваджено ряд заходів щодо запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, серед яких були і обмеження в пересуванні громадян, обмеження в роботі органів державної влади, заборона роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, в тому числі і заборона для адвокатів приймати відвідувачів.

Оскільки в позивача немає юридичної освіти, їй необхідна була правова допомога адвоката для оскарження постанови в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України, яку вона отримала лише 03.07.2020 року, уклавши із адвокатом договір про надання правової (правничої) допомоги.

Також, згідно п.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, згідно ст.121 КАС України, пропущений ОСОБА_1 строк оскарження постанови у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року, складеної в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабаком В.Я., слід поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.

Як передбачено ст.485 МК Укрїни, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, а саме тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабака В.Я. у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59578 грн. 95 коп. за ст.485 МК України (а.с.8-9).

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи з`ясовано, що 18.09.2018 року позивачем в компанії «ROSEN druzstvo» (Jecna 547. 1200 Praha 2) було придбано легковий автомобіль марки «Skoda», модель «ОСТАVІА», рік виготовлення - 2012, номер кузова НОМЕР_1 . Вартість даного автомобіля згідно рахунку – фактури №201800073 від 18.09.2018 року склала 2300 євро.

25.09.2018 року ОСОБА_1 через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС було ввезено на митну територію України зазначений вище легковий автомобіль.

27.09.2018 року даний автомобіль було доставлено на митний пост «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці. Для проведення митного оформлення автомобіля позивачем із ФОП ОСОБА_2 було укладено договір від 27.09.2018 року про надання митно-брокерський послуг (а.с.62).

В подальшому ОСОБА_2 підготовлено та подано митному органу електронну митну декларацію типу IM40ДЕ №UA206010/2018/411067 (а.с.63), до якої додано документи: рахунок – фактура №201800073 від 18.09.2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.12.2012 року та паспорт громадянки України.

Дані документи не містили будь-яких розбіжностей, ознак підробки, а також у них були наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, яка була фактично сплачена за цей товар позивачем, що в судовому засіданні не спростовано.

Таким чином, загальна сума сплачений митних платежів за вказаною вище митною декларацією склала 45023 грн. 43 коп.

Після оплати всіх митних платежів зазначений вище автомобіль був випущений з- під митного контролю та поставлений на облік в Територіальному сервісному центрі МВС України у встановленому законодавством України порядку.

Як вбачається з відзиву представника відповідача на позовну заяву, згідно службової записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень від 24.01.2020 року №7.4-15/45/227, різниця митних платежів між сплаченими за митною декларацією UA206010/2018/411067 від 27.09.2018 року та тими, які мали бути сплачені за умови подання до митного оформлення фактури №2018/166 від 18.09.2018 року та декларації митних органів Чеської Республіки №18CZ5800002K35X5S7 від 18.09.2018 року, згідно якої вартість товару складає 107000 чеських крон, становить 19859 грн. 65 коп., в зв`язку з чим і була винесена постанова у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року.

Із вказаної постанови митного органу слідує, що підставою для накладення адміністративного стягнення є подання ОСОБА_1 в митній декларації №UA206010/2018/411067 від 27.09.2018 року неправдиві відомості щодо вартості товару.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.458 МК України вбачається, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Завданням провадження у справах про порушення митних правил, відповідно до вимог ст.486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно зі ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (ст.526 МК України).

Таким чином розгляд справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (ч.1 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Аналізуючи зміст наведених вище норм можна зробити висновок про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Таким чином, дії винної особи повинні характеризуватися такою формою вини як прямий умисел, а також переслідувати особливу мету - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру.

З матеріалів справи, зокрема і з відзиву на позовну заяву вбачається, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та основним доказом притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, стала одержана відповідь від митних органів Чеської Республіки №15066-5/2019900000-073 від 01.10.2019 (лист Державної фіскальної служби України №30728/7/99-99-20-02-01-17 від 07.11.2019) та копії митної декларації митних органів Чеської Республіки (MRN) №18CZ5800002K35X5S7 від 18.09.2018; рахунок-фактури (FACTURA) №2018/166 від 18.09.2018 року.

Також представник відповідача вказує, що згідно отриманої інформації, митне оформлення транспортного засобу марки «Skoda», модель «ОСТАVІА», рік виготовлення - 2012, номер кузова НОМЕР_1 митними органами Чеської Республіки в режимі «експорту» здійснювалось на підставі рахунку-фактури (FACTURA) №2018/166 від 18.09.2018 року. Відповідно до інформації наявної у митній декларації (MRN) №18CZ5800002K35X5S7 від 18.09.2018 та рахунку-фактурі (FACTURA) №2018/166 від 18.09.2018, громадянином « ОСОБА_3 » (78803 Troubelice 235) здійснено продаж зазначеного вище транспортного засобу громадянину України ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) за який останній оплатив кошти та отримав документи, а його вартість становить 107000,00 чеських крон.

Разом з тим, суд констатує, що як випливає із листа митних органів Чеської республіки №15066-5/2019900000-073, останній був складений чеською мовою, при цьому на даному листі відсутні будь-які відмітки апостилю. Переклад зазначеного вище листа, який долучений до відзиву на позовну заяву є неофіційним, про що чітко зазначено на самому перекладі (а.с.59).

В силу вимог ч.1 ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставляння апостилю. Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини» 1963 року.

Відповідно до п.1.2. Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном затвердженої Наказом МЗС України від 04.06.2002 року №133 та зареєстрованого в Мінюсті 26.06.2002 року за №535/6823, передбачено, що консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

У грудні місяці 2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція від 05.10.1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставляння апостилю на офіційних документах компетентними органами для представлення їх на території держав - учасниць Конвенції. Апостиль – це спеціальний штамп у формі квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 сантиметрам, який засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписувала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ. В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10х10. За правилами ст.4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Текст Гаазької Конвенції, а відповідно і зразка апостилю, викладено французькою та англійською мовами. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою.

Поряд з цим Україною та Чеською республікою укладено договір про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001 року, який ратифікований 10.01.2002 року та вступив в силу 18.11.2002 року.

В силу вимог ч.1 ст.18 даного міжнародного договору передбачено, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом.

Однак, як перевірено судом, жоден із документів, що долучені представником відповідача, а саме лист митних органів Чеської республіки №15066-5/2019900000-073 не скріплений офіційною печаткою. Інші копії документів не скріплені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою Чеської республіки. Натомість стороною відповідача надано суду завірені печаткою Галицької митниці Держмитслужби України копії з незавірених митними органами Чеської республіки копій документів.

Частиною 1 ст.495 МК України визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 КАС України.

Зокрема, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що закріплено в ч.1 ст.72 КАС України.

Докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.73 КАС України).

Згідно ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАС України).

Таким чином, суд приходить до переконання, що надані стороною відповідача документи як докази, що отримані від митних органів Чеської республіки, не відповідають вимогам ч.1 ст.18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001 року, який ратифікований 10.01.2002 року та вступив в силу 18.11.2002 року, тому не відповідають вимогам, що пред`явлені до доказів МК України та КАС України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 77 частиною 2 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Щодо посилання представника відповідача на копії документів митних органів Чеської республіки де зазначено, що власником автомобіля був ОСОБА_6 , який придбав автомобіль у Jiri Milek, то суд зазначає, що в судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_1 не перебувала у договірних відносинах із вказаними особами, а придбала автомобіль у компанії «ROSEN druzstvo», і всі документи з цього приводу було подано відповідачу, що в ході судового розгляду не спростовано.

На переконання суду, отримані від митних органів Чеської республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.

Також, будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих для митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи немає, не здобуто таких доказів і під час розгляду справи у суді.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо існування невідповідності між документами, поданими позивачем Галицькій митниці та документами, наданими митними органами Чеської республіки, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання ОСОБА_1 недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання її винуватою у вчиненні порушення митних правил.

Таким чином, суд вважає, що відсутні обґрунтовані докази, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил за ст.485 МК України.

Крім того, згідно експертного висновку №В-606 від 26.09.2018 року, оригінал якого було подано відповідачу, а його копія долучена до матеріалів справи, вартість автомобіля «SKODA OCTAVIA» 2012 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_3 , білого кольору, станом на 26.09.2018 року становить 2291,25 Євро, тобто в митній декларації позивачем вказано навіть більшу митну вартість даного транспортного засобу ніж встановлено експертним висновком (а.с.75).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконав та не надав суду достатньо доказів в обґрунтування законності прийняття оскаржуваного рішення, тобто постанови в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабака В.Я. у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 59578 грн. 95 коп. за ст.485 МК України.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд констатує, що аналіз доказів у даній справі свідчить, що належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не здобуто, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, що в силу ст.62 Конституції України є неприпустимим, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судового розгляду та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат по справі, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі до суду позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, було сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., а також 630 грн. 60 коп. за подання заяви про забезпечення даного позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача – Галицької митниці Державної митної служби України, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме 1471 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.10, 285 КУпАП, ст.ст.49, 51, 53, 458, 485, 486, 489, 495, 498, 526 МК України, ст.ст.5-10, 72-77, 90, 121, 122, 139, 210, 211, 241-246, 250, 268-270, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №0879/20900/20 від 14.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення, як такий, що пропущений з поважних причин.

Позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задоволити.

Постанову в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України Цабака Володимира Ярославовича у справі про порушення митних правил за №0879/20900/20 від 14.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 59578 грн. 95 коп. за ст.485 Митного кодексу України – скасувати, а провадження у справі – закрити.

Стягнути з Галицької митниці Державної митної служби України, код ЄДРПОУ: 43348711, місцезнаходження: м.Львів, вул.Костюшка, 1, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки с.Заріччя, Надвірнянського району Івано-Франківської області, – 1471 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.4 ст.286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

складено 27.10.2021 року.