Вирок № 100640338, 28.10.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14436/20

Провадження № 1-кп/344/2/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк І.П.,

з участю секретарів Караїм Ю.В., Довганич А.В.,

Стецик М.М., Михайленко О.І.,

прокурорів Харуна Ю.В., Гринишина В.Д.

захисників Романенчука А.В., Палатнього О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Любчика С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, інваліда 3 групи, неодруженого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 08.09.2020 приблизно о 18 годині 45 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався лівою крайньою смугою руху по вул. Івасюка у м. Івано-Франківську у напрямку перехрестя з вул. Миколайчука. В цей час у попутному напрямку із автомобілем марки ВАЗ-21140, правою смугою, рухався автомобіль марки Mitsubishi L 200, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що навпроти будинку № 42, та позначений інформаційно-вказівними знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід», горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» ПДР України, зменшував швидкість, щоб надати перевагу у русі пішоходу ОСОБА_4 , яка розпочала перетинати проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході справа наліво, відносно напрямку руху транспортних засобів. Відповідно до вимог п. 4.16. а) ПДР України пішохід ОСОБА_4 під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами мала перевагу у русі. При наближенні до цього ж пішохідного переходу, водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав перевагу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека та вчинив наїзд на ОСОБА_4 .

При цьому водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3. який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уваленим, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху; п. 4.16. а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п. 12.1., в якому вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди;

п. 18.1., де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

п. 18.4. якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 , згідно висновку експерта № 68 від 13.10.2020, померла від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, заочеревинного простору, їх органів, правої верхньої кінцівки, із забоями та розривами внутрішніх органів, переломами кісток скелету, яка супроводжувалась масивною внутрішньою кровотечею та призвела до розвитку тяжкого травматичного шоку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, вину у вчиненому не визнає, показав, що його вини як водія в спричиненому ДТП немає, оскільки потерпіла ОСОБА_4 вибігла перед його автомобілем, коли він вже не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Так, 08.09.2020 року в післяобідній час, ближче до вечора він рухався своїм автомобілем по вул. Івасюка з приблизною швидкістю 58 км/год. Оскільки на правій смузі був затор, він перестроївся на ліву смугу. В один момент побачив, як справа наліво перед джипом, який рухався зі швидкістю близько 40 км/год і обмежував оглядовість, на відстані 6-7 м від його автомобіля вибігла жінка. Він натиснув на гальма й вивернув кермо ліворуч, щоб уникнути зіткнення, однак це не допомогло. Цивільний позов не визнає. Просить його суворо не карати, не позбавляти його волі, зважити на його стан здоров`я, на те, що він є інвалідом дитинства.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні вказали, що вважають, що в ході судового розгляду справи повністю доведено вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Безперечно, ДТП сталася через порушення обвинуваченим ряду вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3 б); д); п. 4.16 а); п. 12.1; п. 12.3; п. 18.1; п. 18.4. Зазначають, що водій ОСОБА_1 , поза будь яким сумнівом, повинен був вжити заходів для того, щоби дати дорогу пішоходу ОСОБА_4 . Оскільки таких заходів не було вжито, то причиною ДТП є виключно вина обвинуваченого у настанні цієї події та її наслідках. Враховуючи наведені обставини, просили поданий цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків, протоколами слідчих та процесуальних дій, висновками експертиз іншими документами та речовими доказами, які оглянуто безпосередньо у судовому засідання та які суд вважає належними та допустимими доказами.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що 08.09.2020 року вона їхала в автомобілі Мітсубісі разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 по вул. Івасюка, в напрямку вул. Миколайчука, Надрічної. Перед пішохідним переходом вони пригальмували, оскільки на пішохідний перехід ступила дівчина, і почала переходити дорогу перед їхнім автомобілем. Через декілька секунд вона почула глухий удар, зрозуміла, що відбулося зіткнення; відразу вийшли із автомобіля і побачили, що збоку від їхнього авто на дорозі лежала жінка, яка переходила дорогу, а з іншого автомобіля,(Лада) ВАЗ 21140, який був поряд, вибіг водій, молодий хлопець, який був переляканий, тримався за голову і було очевидно, що це він здійснив наїзд.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні дав показання про те, що рухався своїм автомобілем Мітсубісі L200 по правій смузі свого напрямку зі швидкістю близько 40 км/год. На відстані 20-30 м побачив жінку, яка була біля пішохідного переходу , а згодом справа наліво переходила дорогу по пішохідному переході. Зменшив швидкість до 5…10 км/год, пригальмував, а після того, як жінка перейшла його смугу, продовжив рух. В цей час побачив в бокове вікно, як полетіли речі прямо на капот їхнього автомобіля. Зрозумів, що стався наїзд на пішохода. В його автомобілі є відео реєстратор, інформацію з якого він одразу надав працівникам поліції, яка приїхали на місце ДТП.

Свідок ОСОБА_6 показав, що у вересні минулого року, ввечері, приблизно 18 год їхав додому по вул. Івасюка в м. Івано-Франківську. Перелаштувавшись в праву смугу, у дзеркало заднього виду побачив, як водії ВАЗ 21140 здійснив маневр обгону автомобіля Мітсубісі, який саме пригальмував перед пішохідним переходом; і в ту ж мить автомобіль ВАЗ 21140 здійснив наїзд на пішохода, яка в цей час переходила дорогу на нерегульованому пішохідному переході. Він викликав бригаду швидкої медичної допомоги та працівників поліції.

Згідно рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області від 08.09.2020року, 08.09.2020року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №35065 від 08.09.2020року як: ДТП з травмованими. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне «08.09.2020 року о 18:47 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 08.09.2020 року о 18:46 за адресою: район м. Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, біля будівельного комплексу «Стожари» на пішохідному переході водій т.з. Лада 9 НОМЕР_2 вчинив наїзд на пішохода. Водій на місці події. Потрібна КШМД. Заявник: ОСОБА_6 ».

Згідно протоколу огляду місця події від 08.09.2020 року, час початку 19 год 15 хв, час закінчення 20 год 45 хв, що проводився на ділянці по вул. Івасюка у м. Івано-Франківську, навпроти будинку №42, зафіксовано місце ДТП. До протоколу надано схему огляду місця події від 08.09.2020року, із фототаблицею.

Згідно висновку експерта № 68 від 13 жовтня 2020 року, смерть ОСОБА_4 настала від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, живота, за очеревинного простору, їх органів, правої верхньої кінцівки, із забоями та розривами внутрішніх органів, переломами кісток скелету, яка супроводжувалася масивною внутрішньою кровотечею та призвела до розвитку тяжкого травматичного шоку. Згідно медичної картки стаціонарного хворого №1158120/11583 реанімаційного відділення КНП Івано-Франківської ОКЛ, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 19.40 год, що не суперечить судово-медичним даним. При судово-токсикологічному дослідженні крові та ліквору від трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено: метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів, що вказує на те, що остання незадовго до настання смерті спиртні напої не вживала.

Відповідно до Висновку експерта від 18.09.2020 № СЕ-19/109/13/3-707ІТ/20, на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилась у працездатному стані. Несправностей робочої гальмівної системи автомобіля марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виходячи з вимог ПДР до технічного стану не виявлено. Враховуючи те, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходились у працездатному стані, тому питання: «Коли, до ДТП, чи у процесі її розвитку, виникли дані несправності і які причини їх відмови?» - позбавлене технічного змісту і відповідь на нього не надається. Враховуючи те, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходились у працездатному стані, тому питання: «Чи є відмова наслідком конструктивних недоліків гальмівної системи автомобіля марки ВАЗ-21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 або ж порушенням правил їх експлуатації і чи мав водій можливість виявити їх несправність до настання ДТП?» - позбавлене технічного змісту і відповідь на нього не надається.

Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/109/10-51ФП/20 від 05.10.2020 року за результатами судової фототехнічної експертизи, час протягом якого пішохід ОСОБА_4 рухається з моменту виходу на нерегульований пішохідний перехід і до моменту покидання поля зору камери автомобіля, становить ?2,77с±0,033с.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109/13/3-7571Т/20 від 13.10.2020 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, в заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.36; 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_1 повинен був рухатися даною ділянкою проїзної частини із швидкістю, яка не перевищує 50км/год, під час руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, а з моменту виявлення автомобіля, який рухаючись правою смугою того ж напрямку, зменшує швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом - зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. За заданим комплексом вихідних даних, водій автомобіля марки ВАЗ- 21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, з заданого моменту виникнення небезпеки для руху. При заданому комплексі вихідних даних, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається із протоколу огляду та перегляду цифрового носія інформації від 11.09.2020 року, об`єктом огляду та перегляду являється СD-R-диск марки «Verbatim700 МВ 52Х speed vitesse 80 Міn». При перегляді файлу VID-20200910-WА0000.mр4 за допомогою програвача «GОМ-Рlауег» установлено, що відеозапис ведеться із відеореєстратора транспортного засобу, який рухається по правій смузі вул. Івасюка у м. Івано-Франківську у напрямку перехрестя з вул. Миколайчука. На момент проведення відеозапису світла пора доби. У нижньому лівому куті екрану є позначення дати: рік-місяць-день; таймеру: година:хвилини:секунди та ймовірно номерного знаку автомобіля («2020/09/08, 18:44:59, НОМЕР_3 »). При показах таймера 18:45:05 автомобіль, з якого ведеться запис, зменшує швидкість і в цей момент на нерегульований пішохідний перехід з правого тротуару дороги починає переходити дорогу жінка, яка вдягнена у плаття червоного кольору. У процесі руху пішохід дещо пришвидшує рух, потім знову рухається сповільнюється. При показах таймера 18:45:07 пішохід починає пропадати з поля зору камери відео реєстратора, автомобіль продовжує рухатися у правій смузі руху. При показах таймера 18:45:08 повз автомобіль, з якого ведеться відеозапис, у лівій смузі на швидкості проїжджає автомобіль сірого кольору марки ВАЗ-21140, в якому пошкоджено переднє ліве крило і від якого вверх підлітають якісь речі (ймовірно кульок та дзеркало заднього виду автомобіля). Автомобіль лівими колесами рухається по роздільній смузі і застосовує гальмування, тому ідо засвічуються задні ліхтарі. При показах таймера «18:45:11» автомобіль ВАЗ-21140 зупиняється на лівій смузі, руху. В подальшому з автомобіля ВАЗ-21140 виходить водій, молодий чоловік, вдягнений у футболку білого кольору, шорти чорного кольору, кросівки, який біжить у протилежному йому напрямку руху. В цей момент автомобіль, з якого ведеться відеозапис, зупиняється справа у заїзній кишені.

Даний оптичний диск із відеозаписом з відеореєстратора, який був встановлений на передньому вітровому склі автомобіля марки «Mitsubishi L 200», 08.09.2020 року надано ОСОБА_3 та постановою про визнання речовим доказом від 11.09.2020 року визнано судом належним та допустимим речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження, переглянуто безпосередньо в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року за клопотання захисника Палатнього О.М. у справі призначено судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП», проведення якої доручено Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/109-21/7128-ІТ від 05.07.2020 року, при заданому комплексі вихідних даних, величина швидкості руху автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний номер НОМЕР_2 , враховуючи довжину зафіксованих на місці події слідів гальмування його коліс, становила біля 55...58 км/год, в залежності від коефіцієнту зчеплення коліс із дорожнім покриттям. Дійсне значення швидкості руху даного транспортного засобу перед гальмуванням могло бути більшим, оскільки сліди гальмування могли повністю не відобразитися на поверхні проїзної частини дороги. У даній дорожній ситуації небезпека для руху водію автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виникає з моменту виходу пішохода ОСОБА_4 на проїзну частину дороги. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 2.36; 12.4; 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, рухатися даною ділянкою проїзної частини із швидкістю, яка не перевищує 50км/год, під час руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, а з моменту виходу пішохода ОСОБА_4 на проїзну частину дороги, про що водій додатково був попереджений діями водія попутного автомобіля, який рухаючись правою смугою того ж напрямку, зменшував швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, надаючи перевагу у русі вищевказаному пішоходу, - також зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. При заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП. При заданому комплексі вихідних даних, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія автомобіля марки ВАЗ-21140 реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дослідивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із таких міркувань.

Так, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, являється інвалідом, третьої групи з дитинства, діагноз:дитячий церебральний параліч; згідно консультаційного висновку спеціаліста №64/339 від 22.05.2018року діагноз: Дитячий церебральний параліч, правобічний спастичний геміпарез, зі стійкими, тяжкими руховими порушеннями; є студентом коледжу електронних приладів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується по місцю навчання позитивно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному центрах не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Як вбачається з досудової доповіді, орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, спосіб життя, відсутність історії правопорушень, готовність до змін, низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та аналогічний рівень ризику небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, Івано-Франківський МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( в т.ч. окремих осіб).

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання за вчинений злочин у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, позицію потерпілого ОСОБА_2 , який просить зважити на те, що після смерті в ДТП його дружини ОСОБА_4 в нього на руках залишилася малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка не може усвідомити, що залишилася без матері, і отримала психологічну травму на все життя; позицію представника потерпілого Любчика С.Р., який просить задовольнити цивільний позов в повному обсязі, а обвинуваченого покарати відповідно до закону та в межах інкримінованої йому статті КК України, позицію обвинуваченого, що ствердив, що його прямої вини в спричиненні ДТП з наслідком смерті потерпілої немає, просив суворо не карати, призначити умовне покарання або інше, не пов`язані із позбавленням волі, позицію захисника, який просив виправдати обвинуваченого в зв`язку із недоведеністю його вини, а кримінальне провадження щодо нього закрити, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, та враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, слід призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд зважає на обставини скоєння кримінального правопорушення, зокрема на те, що подія мала місце не внаслідок грубого нехтування правилами під час руху транспортного засобу, а через порушення водієм правил обгону, не обранні безпечної швидкості руху та в ненаданні переваги пішоходу.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання на переконання суду буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів; відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.); перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Питання заявленого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 129 КПК України та правилами цивільного судочинства, вважаючи, що позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Таким чином, на висновки суду щодо розміру відшкодування як за завдану матеріальну, так і моральну шкоду, не впливає матеріальний стан обвинуваченого, зокрема розмір його заробітної плати, наявність утриманців тощо.

Потерпілим ОСОБА_2 , що діє також і в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 заявлено до стягнення з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 81 762, 43 грн витрат, пов`язаних із лікуванням потерпілої ОСОБА_4 ; матеріальну шкоду в розмірі 17 600, 00 грн. витрат, пов`язаних із похованням потерпілої ОСОБА_4 , та 1 000 000, 00 грн спричиненої моральної шкоди, із яких 500 000, 00грн на користь потерпілого ОСОБА_2 , а 500 000, 00 грн - на користь потерпілої ОСОБА_7 і 15 000, 00 грн витрат на правову допомогу. Вищевказані витрати матеріального характеру підтверджуються дослідженими судом доказами. Позов хоч і не визнаний обвинуваченим, однак підлягає задоволенню в повному обсязі.

На думку суду, потерпілий справедливо та вірно оцінив характер та обсяг перенесених ним моральних страждань в грошовому еквіваленті, по відношенню до себе та до своєї малолітньої дочки, яка зазнала непоправної втрати у вигляді смерті своєї матері, а отже виходячи з характеру кримінального правопорушення, ступеню вини обвинуваченого ОСОБА_1 , керуючись принципами справедливості, розумності та співмірності, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Згідно ч.1, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.п. 1-2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був затриманий і утримувався під вартою з 08.09.2020 по 11.09.2019, тому у строк відбуття покарання за цим вироком йому слід зарахувати термін перебування під вартою.

Грошову заставу в сумі 262 750 грн., слід повернути заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи, документально підтверджені відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням прав керування транспортними засобами на строк 3 роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід - заставу ОСОБА_1 залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 262 750, 00 гривень, внесену як запобіжний захід за ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні - повернути заставодавцю.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання перебування під вартою з 08.09.2020 року по 11.09.2020 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в інтересах якої дії законний представник ОСОБА_2 ,- задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 :

- на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 81 762 (вісімдесят одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 43 коп. витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_4 ;

- на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) гривень витрат, пов`язаних з похованням потерпілої ОСОБА_4 ;

- на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень завданої морально шкоди;

- на користь потерпілої ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в інтересах якої дії законний представник ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень завданої морально шкоди;

- на користь потерпілого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5 132 гривень 31 копійку, а саме:

- 817, 25 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/109/13/3-707 ІТ/20 від 18.09.2020 року;

- 1 797, 95 грн. за проведення судової фототехнічної експертизи з дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення № СЕ-19/10-51 ФП/20 від 05.10.2020 року;

- 1 144,15 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/109/13/3-757 ІТ/20 від 13.10.2020 року;

- 1 372,965 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/109-21/7128-ІТ від 05.07.2021 року.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_2 (постанова від 11.09.2020 року) - повернути законному власнику ОСОБА_1 , після набрання вироком законної сили;

- оптичний CD-R-диск марки «Verbatim700 МВ 52Х speed vitesse 80 Міn» (постанова від 11.09.2020 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Іванна КОВАЛЮК