Ухвала суду № 100639710, 28.10.2021, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/794/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді : Берелет В.В.,

секретаря Кирсань Ю.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта,

за участю: прокурора Колесника В.В.,

захисника Грищенка В.В.,

УСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України з підстав, викладених у письмовому клопотанні з додатком, яке просить задовольнити.

Захисник просить задовольнити клопотання підзахисного ОСОБА_1 .

Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про повернення обвинувального акту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченими у ст. 291 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.291КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.

Відповідно ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Судом встановлено, що захисники Чеботар С.О. та Давидов С.В. не були повідомлені про завершення досудового розслідування та їм не було вручено обвинувальний акт з реєстрами, що є порушенням права на захист. Виходячи з того, що, фактично на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження не були відкриті стороні захисту, а обвинувальний акт не був вручений захисникам Чеботару С.О. та Давидову С.В., у відповідності з вимогами статей 290,291 та 293 КПК України, суд дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно розписки, яка наявна в матеріалах справи копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування отримали ОСОБА_1 та захисник Грищенко В.В. Крім того, вказана розписка не містить зазначень про кількість аркушів обвинувального акту та реєстру, які були вручені обвинуваченому та одному із захисників.

У відповідності до ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Згідно ст.290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Як убачається з обвинувального акту, потерпілі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особами похилого віку, що відноситься до обставин, що обтяжують покарання у відповідності до ст.67 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, проте, прокурором не взято до уваги дану обставину як обтяжуючу.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинуваченого та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст.358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

Зазначена правова позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України у справі №5-50кс15 від 09.07.2015 року, в якій зокрема зазначено, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові № 344/6630/17 від 17.02.2021 року, слід розрізняти такі поняття, як «завершення» та «закінчення» досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом має три ключові віхи:

- початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР;

- завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положеньст. 290 КПК України;

- закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта.

Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст.219 КПК України, що не має точок дотику та не пов`язується із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на здійснення процесуальних дій «прив`язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, вказані недоліки є істотними, і вони перешкоджають суду призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору з зобов`язанням його усунути виявлені недоліки.

Керуючись ст.ст. 314, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12020040000000675 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст 286 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, додатки до нього, повернути прокурору Харківської обласної прокуратури Колеснику Віталію Валерійовичу.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2021 року.

Суддя: В. В. Берелет