Рішення № 100638481, 28.10.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№2/263/156/2021

№263/16962/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Татар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту, третя особа: Перша Маріупольська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із позовом про скасування арешту будинку АДРЕСА_1 , накладеного 21.12.1998 року, на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16.03.1993 року, зареєстрований 18.07.2005 року за №2194289 Першою маріупольською державною нотаріальною конторою.

Позивачка та її представник надали суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, просили прийняти рішення на розсуд суду.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до поданих сторонами заяв суд розглянув справу у їх відсутності. Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 квітня 1996 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та будинку та за зустрічним позовом про визнання втративши право користування житловою площею, закрито у зв`язку із урегулюванням спору мировою угодою.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16.03.1993 року, накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкту, на будинок АДРЕСА_1 накладено арешт (реєстраційний номер 2194289 від 18.07.2005 року).

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч.1, 2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст.56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виходячи з положень ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках не передбачених вказаною статтею, арешт може бути знятий за рішенням суду.

У відповідності із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що при винесенні ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26.04.1996 року про закриття провадження у справі, не було вирішено питання про скасування арешту майна, у зв`язку з наведеним, суд вважає правильним здійснити захист прав позивача як власника майна шляхом звільнення його з-під арешту.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту, третя особа: Перша Маріупольська державна нотаріальна контора, задовольнити.

Скасувати арешт та зняти заборону на відчуження майна, накладений ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 1993 року (реєстраційний номер обтяження 2194289 від 18.07.2005 року).

Рішення суду може бути переглянуто Жовтневим районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

На рішення суду позивач може подати апеляційну скаргу в Донецький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко