Рішення № 100633202, 12.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15686/20

пр. № 2/759/1496/21

12 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Сироти А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Комаровського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-СЕРВІС» (01014, м. Київ, бул. Лесі Українки,5А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри,9, км.34); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); треті особи, які не заявляють вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда,10А); Акціонерне товариство «Банк Богуслав» (04060, м. Київ, вул. Вавілових,№15-А); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги та визнання незаконними дій,

встановив:

У вересні 2020р. представник позивача звернувся з урахуванням уточнених позовних вимог до суду про визнання недійсним укладений між ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 , посвідчений 14.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. (за реєстр. № 626) договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 10.12.2013 р. Затварницькою І.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (за реєстр. № 2862); визнати недійсним укладений між ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_2 договір про відступлення права вимоги № 7/18 від 14.09.2018р.; визнати незаконними дії ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» щодо вимог на адресу ТОВ «АВ-Сервіс» про усунення порушення умов генерального кредитного договору № 915-01-1 ГКД- 14/2013 від 10.12.2013 та кредитного договору № 15/01-КР-36/2013 від 10.12.2013 р. шляхом сплати заборгованості в сумі 1 448 848,77 гривень. та стягнути судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 10.12.2013 року між ПАТ «БАНК БОГУСЛАВ» в особі Голови Правління Савчука О М, який діяв на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі N» 3386 та ТОВ «АВ-СЕРВІС», в особі Генерального директора Арабського В.П., який діяв на підставі Статуту було укладено генеральний кредитний договір №15/01-ГКД-14/2013. Згідно п.1.1. зазначеною договору банк відкрив позивачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України - гривні та встановлює ліміт, строк дії, в межах якої, лише після розгляду та прийняття позитивного рішення (уповноваженими органами згідно внутрішніх процедур Банку) шодо задоволення кожної окремої кредитної заявки, здійснюватиме оплатне обслуговування шляхом укладання сторонами окремих кредитних договорів, з метою обслуговування цієї кредитної лінії. Відповідно до п.1.2. Генерального Кредитного Договору № 15/01-ГКД-14/ 2013 від 10.12.2013 року, загальний ліміт Кредитної лінії за цією Угодою встановлюється в сумі - 3 500 000, 00 грн. строком дії до 09.12.2016 року.

Одночасно із підписанням кредитного договору №15/01-ГКД-14/ 2013 між ПАТ «БАНК БОГУСЛАВ» та позивачем були укладені договори поруки за № 15/01-ПР-51 та за № 15/01-ПР-50 від 10.12.2013 року, а також в межах та на виконання генерального кредитного договору №15/01-ГКД-14/2013 було укладено Договір іпотеки від 10.12.2013 року, посвідчений ПН КМНО Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за № 2863, предметом якого є нежитлове приміщення, склад, загальною площею -1640, 9 кв. м., який знаходи ться за адресою: АДРЕСА_4 .

26.08.2020р. за підписом ОСОБА_2 позивачем було отримано поштове вручення з повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні та надання доказів переходу до нового кредитора у зобов`язанні. До вказаного повідомлення у якості додатків були додані лише два документи: договір про відступлення права вимоги від 06.09.2018 року та договір про відступлення права вимоги від 14.09.2018 року, та не було надано боржнику жодного доказу на підтвердження відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, у зв`язку із чим до ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» був направлений відповідний запит про падання копій договорів про відступлення права вимоги за Генеральним кредитним Договором N»15/01-ГКД-14/ 2013.

Відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки на користь фізичної особи, ОСОБА_2 , представник позивача, вважає, незаконним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт.

Вказує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. З аналізу норм законодавства вбачається, шо неможливість нотаріального посвідчення договору відступлення права вимоги за іпотечним договором па користь фізичної особи саме по собі свідчить про неможливість дотримання при укладенні такого правочину на користь фізичної особи вимог ст. 513 ЦК України щодо його форми.

У зв`язку із зазначеним приватний нотаріус Київського міською нотаріального округу Тарасова ІО.Г. не мала правових підстав для посвідчення договору про відступлення ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» на користь ОСОБА_2 права вимоги за іпотечним договором.

Відтак, позивач вважає, що ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» право вимоги за генеральним кредитним договором №15/01 - ГКД-14/2013 та договором іпотеки від 10.12.2013 ОСОБА_2 відступлено неправомірно, оскільки останній є фізичною особою і не може бути ані кредитодавцем, ані іпотекодержателем за вказаними договорами.

Також, позивач зазначає, що саме ж по собі існування договору про відступлення права вимоги на певну суму боргових зобов`язань не є належною підставою для перерахування грошових коштів боржником «новому» кредитору, так як в договорі про відступлення права вимоги передбачено лише розмір вимоги, шо відступається та порядок такого відступлення (платне чи безоплатне). А права вимоги новим кредитором набувається тільки в результаті укладення правочину по заміні первісного кредитора на нового, як складової частини вже існуючого боргового зобов`язання.

Також позивач звертає увагу суду на те, що їм стороні стало відомо, що між ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» та ОСОБА_2 за взаємною згодою розірвано укладені ними договори про відступлення права вимоги №7/18 від 14.09.2018 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 10.12.2003 р. ОСОБА_5 , приватним нотаріусом КМНО (за реєстр. № 2862), який посвідчений 14.09. 2018 року Тарасовою Ю.Г. , приватним нотаріусом КМНО (за реєстр. № 626). Дана обставина підтверджується відповідною угодою про розірвання договору та договором про розірвання договору від 02.02.2021 р. А тому вважає, що у даній справі предметом спору є саме недійсність договору про відступлення права вимоги №7/18 від 14.09.2018 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.09. 2018 року - тобто їх відповідність вимогам чинного на момент укладення цих договорів законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення при визнання договорів недійсними, тобто про їх анулювання як юридичних фактів, які мали наслідком виникнення зобов`язань. Припинення зазначених договорів відступлення права вимоги пов`язано з їхнім розірванням за згодою сторін, а не з їх недійсністю.

Укладення між відповідачами додаткової угоди про розірвання договору про відступлення права вимоги та договору про розірвання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки під час розгляду даної справи не позбавляє позивача права оскарження даних договорів і не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 21.09.2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 30.09.2020р. відмовлено представнику позивача ОСОБА_7 в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «АВ-СЕРВІС» до ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС»; ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус КМНО Тарасова Ю.Г. , АТ «Банк Богуслав»; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

26.10.2021р. ухвалою Святошинського районного суду м.Києва закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Астер Фінанс» заперечував проти позовних вимог. Надав відзив в якому зазначив, що за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-08-01-000143-b, переможцем яких визнано ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС», керуючись статтями 6, 512, 627 ЦК України та ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» між ПАТ «БАНК Богуслав» та ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» укладено договір №1 від 06.09.2018 про відступлення вимоги, в порядку та на умовах якого, банк відступив ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» належні Банку, а ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та фінансових поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору відступлення , за кредитним договором №15/01 -КР-36/2013 від 10.12. 2013 року, укладеним між ТОВ «АВ-Сервіс» та ПАТ «БАНК Богуслав», включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами іпотеки, договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору відступлення. В подальшому між ТОВ ФК «Астер -Фінанс» та ОСОБА_2 укладено договір № 7/18 від 14.09.2018р. про відступлення права вимоги, в порядку та на умовах якого ТОВ ФК «Астер -Фінанс» відступив новому кредитору право вимоги до позичальника, іпотекодавця та фінансових поручителів, за кредитним договором № 15/01-КР-36/2012 від 10.12.2013р. укладеним між ТОВ «АВ-Сервіс» та ПАТ «БАНК Богуслав» та за договором іпотеки За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні не вимагається якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач не є стороною спірних договорів та не є суб`єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушують спірні договори. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив пояснення в яких зазначив, що він є засновником ТОВ «АВ-Сервіс» та має у власності частку у статутному капіталі у розмірі 1 500 000,00 грн., що складає 50%. Під керівництвом директора ТОВ «АВ-Сервіс» Арабського В.П. підприємство тільки збільшувало борги та передавало майно в іпотеку кредиторам. Фактично з 2020р. особисто оплачує всі рахунки, пов`язані із діяльністю ТОВ «АВ-Сервіс»: електроенергія, постачання води, опалення, орендні платежі. Жодного порушення прав саме ТОВ «АВ-Сервіс» в результаті заміни сторони у зобов`язані не допущено. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив суду не надав.

Треті особи в судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що 10.12.2013р. між АТ «Банк Богуслав» та ТОВ «АВ-Сервіс» укладено генеральний кредитний договір № 15/01-ГКД-14/2013/т.1, а.с.9/.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору банк відкрив позивачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України - гривні та встановлює її ліміт, строк дії, в межах якої, лише після розгляду та прийняття позитивного рішення (уповноваженими органами згідно внутрішніх процедур Банку) шодо задоволення кожної окремої кредитної заявки позичальника, здійснюватиме оплатне обслуговування позичальника шляхом укладання сторонами окремих кредитних договорів, з метою обслуговування цієї кредитної лінії.

Відповідно до п.1.2; 1.3 генерального кредитного договору, загальний ліміт кредитної лінії за цією угодою встановлюється в сумі - 3 500 000, 00 грн. Строк дії кредитної лінії встановлюється з 10.12.2013р. - по 09.12.2016р.

Крім того, 10.12.2013р. між ПАТ «Банк Богуслав», ОСОБА_3 та ТОВ «АВ -Сервіс» в особі генерального директора Арабського В.П. укладено договори поруки № 15/01-ПР-50 та № 15/01-ПР-51/т.1,а.с.24-28/.

Також на виконання генерального кредитного договору №15/01-ГКД-14/2013 було укладено договір іпотеки від 10.12.2013 року, посвідчений ПН КМНО Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за № 2862, предметом якого є нежитлове приміщення, склад загальною площею -1640, 9 кв. м., адреса розташування якого: АДРЕСА_4 ./т.1, а.с.29-35/.

В подальшому 09.12.2014р. між ПАТ «Банк Богуслав» та ТОВ «АВ-СЕРВІС» було укладено ряд договорів про внесення змін та доповнень до генерального кредитного договору 15/01-ГКД-14/ 2013 від 10.12.2013 грудня 2013 року та Договору іпотеки від «10» грудня 2013 року/т.1, а.с.19/.

26.08. 2020 року ТОВ «АВ-Сервіс» було отримано повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та надання доказів переходу до нового кредитора у зобов`язанні/т.1, а.с.36-38/.

Судом встановлено, що 06.09.2018р. між ПАТ «Банк Богуслав» та ТОВ «ФК «Астер Фінанс» було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги /т.1, а.с.137-139/.

З додатку № 1 до договору № 1 про відступлення прав вимоги від 06.09.2018р. - реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами вбачається, що право вимоги за генеральним кредитним договором № 15/01-ГКД14/2013 від 10.12.2013р. з урахуванням всіх змін до нього, укладений між АТ «Банк Богуслав», як первісним кредитором та позичальником ТОВ «АВ-Сервіс»; за договором поруки № 15/01-ПР-51 від 10.12.2013р. укладений між АТ «Банк Богуслав», та ОСОБА_4 ; за договором поруки № 15/01-ПР-50 від 10.12.2013р. укладений між АТ «Банк Богуслав» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Астер Фінанс» /т.1, а.с.137-143/.

06.09.2018р. між ПАТ «Банк Богуслав» та ТОВ ФК «Астер Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 10.12.2013р. ОСОБА_5 приватним нотаріусом КМНО за реєстраційним номером № 2862/т.1, а.с.144-147/.

14.09.2018р. між ТОВ ФК «Астер Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги № 7/18, відповідно до якого ОСОБА_2 набув право вимоги за кредитними договорами/т.1, а.с.148-152/.

З акту приймання-передачі документів від 14.09.2018р. вбачається, що право вимоги за генеральним кредитним договором № 15/01-ГКД-14/2013 від 10.12.2013р., за договором іпотеки посвідчений 10.12.2013р. приватним нотаріусом КМНО Затварницькою І.П. за реєстраційним номером № 2862 та за договорами поруки № 15/01-ПР-51 та № 15/01-ПР-50, перейшло до фізичної особи ОСОБА_2 /т.1, а.с.153-156/.

14.09.2018р. між ТОВ ФК «Астер Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги договором іпотеки, посвідченим 10.12.2013р. ОСОБА_5 приватним нотаріусом КМНО за реєстраційним номером № 2862/т.1, а.с.157-162/

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1

ст.626 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9, відповідно до ч.1

ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ст.203 ЦК, саме на момент учинення правочину.

Представник позивача звертаючись до суду з позовом вказує, що фізична особа у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ч.1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1статті 628 ЦК Українипередбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1статті 510 ЦК України).

Згідно статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно дост. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно достатті 203 ЦК Українизумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першоїстатті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У даній нормі визначено загальні вимоги які зазвичай ставляться до договорів (назва, реквізити, сторони, права та обов`язки), окрім як необхідність зазначення у ньому розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, а також підтвердження, клієнту повідомлено наступну інформацію: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, відповідно достатті 203 Цивільного кодексу України, зумовлює його недійсність.

З огляду на наведене, факторинг передбачає наявність одночасно трьох обов`язкових умов: первинний кредитор поступається новому кредиторові грошовою вимогою в цілях здобуття фінансування; новий кредитор сплачує первинному кредитору як компенсацію певну грошову суму (фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошовими коштами, наданими первинному кредиторові. Способи визначення доходу нового кредитора можуть бути різними: - знижка з вартості боргу, відсотки, комісійні, їх поєднання.

Відсутність цих ознак, при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце цесія або договір купівлі-продажу права грошової вимоги (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1статті 513 ЦК Українивизначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зістаттею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першійстатті 516 ЦК Українизазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України, а саме статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно достатті 2 цього Кодексуучасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між ТОВ ФК «Астер -Фінанс» та ОСОБА_2 14.09.2018 року договір відступлення прав вимоги не є договором факторингу, оскільки у правовідносинах сторін відсутні елементи договору факторингу, не встановлено факту фінансування фінансовою установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги, а навпаки,встановлено факт набуття права вимоги фізичною особою на підставі компенсації частини отриманого від права вимоги. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках) (частина шостастатті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно із частиною першоюстатті 24 Закону України «Про іпотеку»відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 ЦК Українипередбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Крім того, відповідно до пункту 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, в якій проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу, зазначено, що зі змісту статей 2,512-518 ЦК Україниможна зробити висновок, що учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Також, слід зазначити, що 02.02.2021р. між ТОВ ФК «Астер Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено угоду про розірвання договору про відступлення права вимоги № 7/18 від 14.09.2018р. /т. 1, а.с.224/.

02.02.2021р. між ТОВ ФК «Астер Фінанс» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору про відступлення права вимоги./т.1 а.с. 225/.

Відповідно до п.1 вказаного договору договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений 10.12.2013р. ОСОБА_5 приватним нотаріусом КМНО за реєстраційним номером № 2862, який посвідчений 14.09.2018р. Тарасовою Ю.Г. , приватним нотаріусом КМНО за реєстровим № 626, за яким ТОВ ФК «Астер Фінанс» відступило ОСОБА_2 право вимоги за вищевказаним договором іпотеки щодо нежитлового приміщення: склад, загальною площею 1 640,90 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 розірвано.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки між сторонами не укладався договір факторингу, жодного порушення прав ТОВ «АВ Сервіс» не допущено, позивачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, а сукупність досліджених в судовому засіданні доказів не дає підстав встановити неправомірність укладеного договору про відступлення права вимоги, тому не вбачає підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Щодо вимоги про визнання дій ТОВ "Астер Фінанс" незаконними про стягнення заборгованості, суд встановив що дана вимога була направлена 03.03.2021р., після розірвання договору про відступлення права вимоги 02.02.2021р. , а тому є правомірною.

Керуючись статтями 203. 215, 509, 510,512, 513, 514, 626, 628, 656, 1077 ЦК Українистаттями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-СЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог, щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна, Акціонерне товариство «Банк Богуслав», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги та визнання незаконними дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко