Ухвала суду № 100631721, 21.10.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3737/21 Провадження № 2/450/1781/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сабан М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою представника позивача Боровець Романа Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, -

встановив:

Представник позивача Боровець Роман Романович, який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля «PEUGEOT Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної події.

Позов обґрунтовує тим, що 16.11.2018 року о 11 год. 10 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобільним составом у складі автомобіля тягача «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом «LAG» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на перехресті ділянки автодороги Львів – Шегині М-11 в районі 9 км + 600 м із вулицею М. Рильського в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, грубо порушив вимоги п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху України. Такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення із належним на праві власності позивачу ОСОБА_5 автомобілем «PEUGEOT Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням представника позивача ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Зазначає, що працівники поліції, які прибули на місце ДТП, не з`ясували дійсних об`єктивних обставин справи, підійшли до оцінки зібраних доказів формально та упереджено, відтак прийшли хибного висновку те, що причиною настання ДТП стала невідповідність дій водія ОСОБА_1 технічним вимогам правил безпеки дорожнього руху. На нього був складений протокол про адміністративне правопорушення від 16.11.2018 року і справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, було скеровано для розгляду Залізничного районного суду м. Львова.

За результатами розгляду справи постановою Залізничного районного суду міста Львова від 07.02.2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25.11.2019 року доведена невинуватість водія ОСОБА_1 та вина водія ОСОБА_6 . Зазначає, що АТ «Старахова компанія «Інго» відмовила у виплаті страхового відшкодування з підстав, визначених ст. 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначена обставина змушує власника автомобіля «PEUGEOT Partner» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Враховуючи те, що власником автомобільного составу у складі автомобіля тягача «MAN», р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом «LAG» р.н. НОМЕР_3 є ТзОВ «Транс – Сервіс - 1», вважає що останнє повинно нести відповідальність за спричинену внаслідок ДТП шкоду.

Матеріальну шкоду оцінює в сумі 188 420,28 грн., з них:

-186 920,28 гривень – вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок пошкодження у ДТП згідно висновку експертно – автотоварознавчого дослідження від 30.03.2019 року №70;

-1500,00 гривень – вартість проведення автотоварознавчого дослідження.

Також, враховуючи обсяг завданих позивачу ОСОБА_5 моральних страждань, втрат немайнового характеру, вважає, що є усі підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.

Таким чином загальну вартість спричиненої матеріальної шкоди представник позивача оцінює у розмірі 288 42 ,28 гривень.

З цих підстав просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом встановлено, що з позовною заявою до суду звернувся представник позивача Боровець Романа Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Вегелою Н.Б. 06.05.2019 року , зареєстрованою в реєстрі за № 1386. Дана довіреність надає ОСОБА_1 право вести справи ОСОБА_5 в суді з усіх питань що можуть виникнути при виконанні цієї довіреності, користуючись усіма правами що їх законом надано позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, у тому числі з правом подачі позову.

У судовому засіданні поставлено на обговорення питання продовження розгляду справи, оскільки позовна заява від імені позивача ОСОБА_5 підписана його представником Боровець Романом Романовичем, який діє в його інтересах на підставі довіреності, однак не є адвокатом.

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, о суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.

Згідно з частиною 2 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідних положень Конституції України встановлено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

В частині четвертій статті 62 ЦПК України зазначено, що повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини 4 статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Частиною 2 ст. 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин ; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову в розмірі 288 420,28 грн., яка є більшою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що дана справа не визнана судом незначної складності, відповідно до ст. 60 ЦПК України суд дійшов висновку, що представником під час розгляду даної справи повинен виступати виключно адвокат, в тому числі і щодо права на звернення до суду з позовом.

Таким чином, дана цивільна справа не є малозначною, а відтак, відповідно до статті 274 ЦПК України, не може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, наведені обставини виключають можливість здійснення в суді представництва на підставі довіреності особами, що не є адвокатами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов`язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

У цьому аспекті, складним питанням, що виникає на практиці, є порядок реалізації вимоги процесуального закону, яка зобов`язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Як зазначила Велика палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 13.03.2018 року чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.

В даному випадку оскільки справа не є малозначною, представник позивача Боровець Роман Романович, який діяв в інтересах ОСОБА_3 не мав права звертатися до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи, що особа, яка підписала позовну заяву, не має права її підписувати і така позовна заява подана до Пустомитівського районного суду Львівської області особою, яка не уповноважена діяти у такій цивільній справі в інтересах позивача, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Доходячи до такого висновку, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За приписами ч. 2 статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст. 257, ст. ст. 259, 268 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

позовну заяву представника позивача Боровець Романа Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

СуддяД. А. Кукса