Рішення № 100628464, 05.10.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2055/20

провадження № 2/504/971/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Матвієнко Андрія Анатолійовича – уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення належно виконаного зобов`язання за споживчим кредитом та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Волинець Володимир Володимирович звернувся до Комінтернівського районного суду із позовом до Акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Матвієнко Андрія Анатолійовичам – уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення належно виконаного зобов`язання за споживчим кредитом та стягнення моральної шкоди на користь позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2014 року між ним та АТ «Імексбанк» був укладений Договір приєднання №5388671/N за яким відповідно до пункту 1.2.1. договору позивачу надано кредит у розмірі 35 000,00 гривень на споживчі потреби – п. 1.2.3 договору.

Згідно з Додатком №1 до Договору приєднання №5388671/N кредитні кошти у розмірі 35 000,00 гривень надані строком на 36 місяців з 13.08.2014року по 12.08.2017року.

21.11.2014 року було укладено договір між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» про відступлення права вимоги за кредитними договорами в тому числі і договору № 5388671/N від 13.08.2014 року укладеного між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем АТ «Імексбанк».

26.12.2014 року в редакції тристороннього договору, вчиненого ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», про заміну сторони в зобов`язанні наслідком якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014року із ТОВ «Фрегат» на ТОВ «Компанія Дасті».

Отримавши письмове повідомлення від Первинного кредитора та Нового кредитора про заміну сторони в зобов`язані та реквізити для подальшого виконання зобов`язання позивач з 01.01.2015 року почав сплачувати щомісячні внески на рахунок нового кредитора ТОВ «Компанія Дасті» і станом на 15.04.2016 року зобов`язання за Договором приєднання №5388671/N від 13.08.2014 року, по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, були виконанні в повному обсязі, а надлишкові кошти у сумі 2 256,01 гривень, що були сплачені позивачем під час виконання зобов`язання, повернуті йому 26.05.2016 року.

27.02.2020 року позивач, ОСОБА_1 , отримав лист в яким відповідачі надіслали повідомлення про відступлення прав вимоги заборгованості по кредитному договору № 5388671/N від 13.08.2014 року від АТ «Імексбанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у розмірі 34 052,34 гривень з відповідною вимогою погасити даний борг.

Разом з тим ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» почала вимагати погашення боргу і в телефонному режимі. Працівники компанії щоденно, багаторазово дзвонили та надсилали СМС позивачу, його рідні та його знайомим в зневажливому тоні, погрожуючи настанням несприятливих наслідків вимагали негайно сплатити борг.

Така поведінка ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» призвели до напруженої ситуації в сім`ї та родині позивача, що викликало неприязні відносини та розладу здоров`я позивача, підвищення тиску та безсоння і він вимушений був звернутися до лікарні де перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІст. ст.2. Астено-невротичний синдром і тому просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» моральні збитки у розмірі 100 000 гривень.

В своїй заяві представник позивача – адвокат Волинець В.В. повністю підтримав позовні вимоги позивача та просив розглянути справу без їх участі.

Представниця відповідача, ОСОБА_2 надала відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, в частині припинення зобов`язання, посилаючись на те, що рішення Господарського суду м. Одеси від «15» серпня 2018 року по справі № 916/1253/15-г було визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року на підставі якого відбулась заміна кредитора та зобов`язано ТОВ «КОМПАНІЯ ДАСТІ» повернути АТ «ІМЕКСБАНК» за актом приймання передачі отримані за нікчемними правочинами оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи. Рішення набрало законної сили 11.03.2019 року. Після чого, 17.01.2020 року, між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір №115 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами в тому числі і за договором №5388671/N від 13.08.2014 року. Ніяких доказів виконання зобов`язання за кредитним договором позивач відповідачу не надав, а тому відсутні підстави визнання зобов`язання припиненим, відповідно на думку відповідача відсутні підстави задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву представниця відповідача, ОСОБА_2 , просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та просить розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13.08.2014 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем 1, АТ «Імексбанк», був укладений договір приєднання № 5388671/N за яким відповідно до пункту 1.2.1. договору позивачу надано кредит у розмірі 35 000,00 гривень на споживчі потреби, п. 1.2.3 договору, строком на 36 місяців. Пунктом 1.2.5. визначено, що погашення кредиту відбувається відповідно до умов визначених Додатком 1, графіком погашення кредиту, з визначеною кінцевою датою повного виконання зобов`язання 12.08.2017 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також ст.ст. 526,530,629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Норми ст. ст. 509,623-625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в порядку визначеному положеннями ст.516 ЦК України. Разом з тим Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення , а Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що 21.11.2014 року було укладено договір між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» про відступлення права вимоги виконання зобов`язань фізичними особами-позичальниками за кредитними договорами, а 26.12.2014 року в редакції тристороннього договору, вчиненого ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», про заміну сторони в зобов`язанні наслідком якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014 року із ТОВ «Фрегат» на ТОВ «Компанія Дасті» в тому числі і договору № 5388671/N від 13.08.2014 року укладеного між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем АТ «Імексбанк».

Виконуючи умови договору позивач починаючи з 01.01.2015 року почав сплачувати щомісячні внески на рахунок нового кредитора ТОВ «Компанія Дасті».

Норми ст. 531 ЦК України зазначають, що Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до платіжного доручення № Р36.314.70 від 13.04.2016 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Компанія Дасті» в рахунок виконання зобов`язання за Договором №5388671/N від 13.08.2014 року 20 500,00 гривень після чого надлишкові кошти у сумі 2 256,01 гривень, що були сплачені позивачем під час виконання зобов`язання, повернуті йому 26.05.2016 року.

Отже 13.04.2016 року позивач ОСОБА_1 повністю виконав зобов`язання, за Договором приєднання №5388671/N від 13.08.2014 року, по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, належним його виконанням ст.599 ЦК України.

В своєму відзиві представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» підтверджує факт укладення між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Імексбанк» договору приєднання № 5388671/N від 13.08.2014 року, а також факт укладення договору між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» про відступлення права вимоги виконання зобов`язань фізичними особами-позичальниками за кредитними договорами, та укладення в редакції тристороннього договору, вчиненого ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», про заміну сторони в зобов`язанні наслідком якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014р. із ТОВ «Фрегат» на в тому числі і договору № 5388671/N від 13.08.2014 року укладеного між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем АТ «Імексбанк», а також вважає, що «ТОВ «Компанія Дасті» незаконно привласнила кошти ОСОБА_1 »

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 року по справі № 916/1253/15-г за позовом АТ «Імексбанк» до ТОВ «Компанія Дасті» про визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків його недійсності було частково задоволені вимоги АТ «Імексбанк» за яким визнано недійсним тристоронній Договір про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014 року.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ч.1 ст.216 ЦК України полягають в тому, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Визнання Господарським судом нікчемним тристороннього договору, вчиненого ПАТ «Імексбанк», ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті», про заміну сторони в зобов`язанні наслідком якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014 року із ТОВ «Фрегат» на в тому числі і договору № 5388671/N від 13.08.2014 року укладеного між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем АТ «Імексбанк», забезпечує можливість останнього витребувати у ТОВ «Компанія Дасті» кошти отримані від позивача на виконання зобов`язання по кредитному договору.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, ст.1 ЦК України, де учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, ст.2 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 15, 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства у спосіб визначений законом, який особа вибирає на свій розсуд але який не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, п.2 ч.2 ст.19 ЦК України.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» має право захистити свої інтереси у спосіб визначений законодавством. Разом з тим представниця відповідача ОСОБА_2 , у відзиві на позовну заяву не заперечує того факту, що на позивача ОСОБА_1 створювався тиск. Вона лише ставить під сумнів розмір та спосіб доказування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування та відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п.3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи працівники ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щоденно, багаторазово дзвонили та надсилали СМС позивачу, його рідні та його знайомим з вимогою негайно сплатити борг при цьому погрожуючи настанням несприятливих наслідків, що призвели до розладу здоров`я позивача, підвищення тиску та безсоння. Він вимушений був звернутися за допомогою до медичного закладу і з 17.03.2020р. знаходиться на диспансерному обліку в амбулаторії с. Крижанівка з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст. 2. Астено-невротичний синдром.

Відповідно до виписки із медичної карти перебував на амбулаторному лікуванні в режимі денного стаціонару з 18.05.2020 року по 23.05.2020 року та з 10.08.2020 року по 15.08.2020 рік з діагнозом: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ст.2 ризик 3 кризовий перебіг, астено-невротичний синдром викликаним внаслідок психоемоційного перенапруження.

Також наслідком протизаконної поведінки ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» призвело до напруженої ситуації в сім`ї та родині позивача, що викликало неприязні відносини, а це фактичне руйнування такого інституту як сім`я.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зміна життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 100 000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнав у зв`язку з протиправними діями ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 19, 23, 216, 509, 512, 516, 526, 530, 531, 599, 623 – 625, 629, 1054, 1167 ЦК; ст.ст.12, 13, 76, 81, 223, 258, 247, 259, 264, 265, 267, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Матвієнко Андрія Анатолійовича – уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення належно виконаного зобов`язання за споживчим кредитом та стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Визнати припиненим належним виконанням зобов`язання за Договором приєднання № 5388671/N від 13.08.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Імексбанк» про надання споживчого кредиту у розмірі 35 000,00 (тридцяти п`яти тисяч) гривень на споживчі потреби.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ЄДРПОУ 38750239, на користь ОСОБА_1 , 100 000 (сто тисяч) гривень в якості відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров