Ухвала суду № 100628155, 26.10.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/972/20

№ провадження 2/495/817/2021

Ухвала

іменем україни

26 жовтня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Шевчук Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання - Бучка В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський клопотання адвоката Шаркевича Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Шевчук Юлії Валеріївни від розгляду цивільної справи №495/972/20 за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності.

26.10.2021 року на адресу суду від адвоката Шаркевич Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючої судді Шевчук Ю.В. від розгляду зазначеної вище справи. Свою заяву адвокат Шаркевич Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суддя Шевчук Ю.В. приймала рішення по справі №1505/2540/2015 від 30.06.2015 року, де сторонами по справі були також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Внаслідок цього, адвокат Шаркевич Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 вважає, що суддя Шевчук Ю.В. не може брати участь у розгляді вказаної цивільної справи і підлягає відводу.

В судове засідання адвокат Шаркевич Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд клопотання про відвід судді Шевчук Ю.В. у його відсутність, просив дане клопотання задовольнити.

В судове засідання адвокат Павленко В.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд клопотання про відвід судді Шевчук Ю.В. у його відсутність, покладався на розсуд суду при вирішенні вказаного питання.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд приходить до наступного.

Інститут відводу в процесуальному праві створений задля гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. ЄСПЛ неодноразово відзначав, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказувалось, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Отже, заявляючи відвід заявник повинен навести об`єктивні причини щодо наявності в діях суддів фактору зацікавленості в результаті розгляду справи або ж навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як на підставу для відводу головуючої судді Шевчук Ю.В. сторона відповідача ОСОБА_1 та його адвокат Шаркевич Я.В. посилається на те, що на його думку суддею Шевчук Ю.В. вже приймались рішення по справі №1505/2540/2015 від 30.06.2015 року, де сторонами по справі були також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тобто, фактично підстави для відводу, на які посилається відповідач ОСОБА_1 та його адвокат Шаркевич Я.В. є суб`єктивною думкою відповідача та його представника та не можуть бути підставою для відводу відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Згідно тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: 1) забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; 2) суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Отже, для підтвердження порушення суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо), не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Хоча суд не може погодитися з доводами сторони відповідача ОСОБА_1 та його адвоката Шаркевича Я.В щодо відводу, однак, всі обставини та обґрунтування відводу свідчать про те, що у сторони по справі, а саме у відповідача ОСОБА_1 та його адвоката Шаркевича Я.В. завідомо склалася позиція та думка про необ`єктивність та упередженість головуючої судді, а отже завідомо майбутнє законне рішення у справі в будь-якому випадку стороною ставиться під сумнів.

З метою щоб у сторін не виникало будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, а також з метою виключення всіх обставин, які можуть в подальшому викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, вважає за необхідне задовольнити клопотання про відвід головуючої судді Шевчук Ю.В. та передати справу до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання адвоката Шаркевича Я.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Шевчук Юлії Валеріївни від розгляду цивільної справи №495/972/20 за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності - задовольнити.

Відвести суддю Шевчук Юлію Валеріївну від розгляду цивільної справи №495/972/20 за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності.

Передати справу до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: