Постанова № 10062313, 01.06.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.06.2010 р.                                                             справа №41/25пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від прокуратури: від позивача-1:

від позивача-2:Гайфулін О.О. - посв. № 2908

Рубльова М.В. - довір. № 01/13-2905 від 19.05.2008р.

Капустіна О.В. - довір. № 34-3юр від 11.01.2010р.,

від відповідача:

від третьої особи:Дрозд М.А. - довір. № 1157 від 17.04.2009р.

не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства "Меркурій" - компанія "Авіасервіс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від22.12.2009 року

по справі№41/25пн

за позовомДонецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк та комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Донецьк", м. Донецьк

до

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивачапідприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства "Меркурій" - компанія "Авіасервіс", м. Донецьк

Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, м. Донецьк

прозобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП "Міжнародний аеропорт Донецьк", привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. по справі № 41/25пн задоволено позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди –задовольнити.

Зобов’язано підприємство, засноване на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” (83021, м. Донецьк, Аеропорт, ЄДРПОУ 20367435) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач по справі, підприємство засноване на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс”, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення місцевим господарським норм процесуального права. Зокрема, як зазначає відповідач, з моменту зупинення провадження по справі, тобто з 12.05.2009р., ним не було отримано жодного процесуального документу та не повідомлено про дату та час розгляду справи, чим позбавлено останнього можливості надати пояснення та докази по справі, що призвело до неправильного вирішення спору .

За клопотанням відповідача ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010р. зупинено провадження по даній справі до перегляду справ 41/88пд та № 41/89пд в апеляційному порядку та набрання останніми законної сили.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. провадження по справі за № 41/25пн поновлено.

Відповідно до вимог. ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

10.06.2002р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” (орендарем) укладено договір оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Київського району в районі Аеропорту, площею 463 кв.м. та площею 113 кв.м. із земель житлової та громадської забудови зі строком дії згідно п. 2.1. до 19.12.2006р.

За змістом Рішення виконавчого комітету від 20.12.2006р. № 789 Донецькою міською радою вирішено не поновлювати з відповідачем вищеназваний договір оренди земельних ділянок.

11.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (далі –Виконком) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” (користувачем) укладено договір користування № 6/286 , за умовами п.п. 1.1, 2.1. якого Виконком взяв на себе зобов‘язання передати земельну ділянку загальною площею 463 кв.м. в користування, а користувач - прийняти та сплачувати передбачені договором кошти, звернутися до виконкому міськради з клопотанням про надання цієї земельної ділянки в оренду.

Договір зареєстровано у головному економічному управлінні Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 11.04.2007р. за № 6/286.

11.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (далі - Виконком) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” (користувачем) укладено договір користування № 6/287, за умовами п.п. 1.1, 2.1 якого Виконком взяв на себе зобов‘язання надати земельну ділянку загальною площею 113 кв.м. в користування, а користувач- прийняти та сплачувати передбачені договором кошти, звернутися до виконкому міськради з клопотанням про надання цієї земельної ділянки в оренду.

Договір зареєстрований у головному економічному управлінні Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 11.04.2007р. за № 6/287.

Між тим, старшим державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 28.07.2008р. проведено перевірку підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанія „Авіасервіс” на підставі ст.. ст.. 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами перевірки складено акти від 28.07.2008р., зі змісту яких вбачається, що відповідач використовує земельні ділянки площею 0,0463 га на території Київського району м. Донецька (район аеропорту) для розміщення автостоянки та площею 0,0113 га на території Київського району м. Донецька (район аеропорту) для розміщення кафе літнього типу на підставі рішень виконкому Донецької міської ради від 19.12.2001 року за № 653/1 та за № 650/4, згідно договору оренди земельних ділянок площею 0,0463 га та 0,0113 га терміном дії до 19.12.2006р.

Крім того, з доданих актів перевірки вбачається, що між позивачем-1 та відповідачем на земельну ділянку площею 0,0463 га укладено договір користування № 6/286 від 01.04.2007р. на земельну ділянку площею 0,0113 га та договір користування № 6/287 від 01.04.2007р., які не відповідають чинному законодавству та порушують вимоги ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України (без встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації).

10.04.2009р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області здійснено повторну перевірку відповідача в частині дотримання останнім вимог земельного законодавства. Перевіркою встановлено, що відповідачем порушення щодо використання земельних ділянок площею 0,0463 га для розміщення автостоянки та площею 0,0113 для розміщення літнього кафе на території Київського району (район аеропорту) не усунуто, вимоги приписів від 28.07.2008р. за № 017694 та № 017695 не виконано.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2009р. по справі за 41/88пд визнано недійсним договір користування, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанією „Авіасервіс”, від 11.04.2007р. за № 6/287 на земельну ділянку площею 113 кв.м. для використовування під кафе літнього типу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. у справі 41/89пд визнано недійсним договір користування, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” –компанією „Авіасервіс”, від 11.04.2007р. за № 6/286 на земельну ділянку площею 463 кв.м. для використовування під кафе літнього типу.

За клопотанням відповідача ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2010 зупинено провадження по даній справі до перегляду справ 41/88пд та № 41/89пд в апеляційному порядку та набрання останніми законної сили.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2010р провадження по справі за № 41/25пн поновлено.

Із доданих до матеріалів справи документів слідує, що вищеназвані рішення суду залишено без змін і вони набрали чинності.

Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор просить суд зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк” та привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Земельні відносини регулюються, зокрема, Конституцією України, законами та підзаконними актами: законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та ін., а також Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини –це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Стаття 116 Земельного кодексу встановлює підстави набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок визначено ст. 123 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 вказаної норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

За вимогами ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Разом з тим, сторонами не надано доказів в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України ані на стадії позовного провадження, ані на стадії апеляційного перегляду справи, які б свідчили про наявність у відповідача таких договорів.

За змістом ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки –це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За вимогами ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст. 212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

          Враховуючи те, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем самовільно, тобто з порушенням вимог земельного законодавства, що підтверджено відповідними доказами (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.07.2008р., від 10.04.2009р.) і відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів останнім щодо усунення порушень земельного законодавства, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджено самовільне заволодіння відповідачем спірними земельними ділянками та задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині належного повідомлення про дату та час слухання справи спростовано матеріалами справи. Більш того, посилання відповідача на те, що він був позбавлений можливості надати нові пояснення та докази є не що інше, як затягування процесу. В суді апеляційної інстанції скаржником не надано суду доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення.

Клопотання скаржника про зупинення провадження по даній справі до розгляду адміністративного позову про визнання не чинним та скасування Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.12.2006р. за № 789 судом розглянуто та відхилено.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

На момент винесення судового рішення на стадії апеляційного провадження відповідачем не надано суду правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, які б давали підстави спростувати висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Апеляційну скаргу підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства "Меркурій" - компанія "Авіасервіс", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. по справі № 41/25пн - залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2009р. по справі № 41/25пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 8 прим.

          1- прокурору

          2- позивачу

          1- відповідачу

          1- третій особі

          1- госп. суду

          1-у справу

          1-ДАГС