Постанова № 10062272, 04.06.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.06.2010 р.                                                             справа №40/204

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від23.03.2010року

у справі№ 40/204 (головуючий суддя Підченко Ю.О., судді: Лейба М.О., Левшина Г.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області

простягнення 490 488 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 426 720 грн. 40 коп., інфляційних в розмірі 10 126 грн. 30 коп., 3% річних в розмірі 5 945 грн. 59 коп., пені в розмірі 47 695 грн. 93 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів були задоволені в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області з рішенням суду першої інстанції не згодне, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому воно звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.03.10р. скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 10 126 грн. 30 коп.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 22.04.2010р. та 23.04.2010р. поштового відправлення - ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 19.04.10р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 19.04.10р. не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

Позивач через канцелярію суду надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 23.03.2010р. –без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 40/204.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковій зміні в частині стягнення інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області був укладений договір фінансового лізингу №301/0307 (далі по тексту –договір), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно.

Майно, що передається в лізинг,, придбано на підставі наданої Лізингоодержувачем «Заявки». Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Майно перебуває в заставі на період дії Договору лізингу. Заставодержателем майна виступає АКБ «ТАС-Комерцбанк», кредитними ресурсами якого користується Лізингодавець. Застава припиняється з виконанням Договору лізингу ( п. 1.2 договору у редакції додаткової угоди №1 до договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, лізингоодержувач зобов'язувався до 30 червня 2007р. сплатити на користь лізингодавця перший лізинговий платіж в розмірі, передбаченому у Додатку №2 до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту надходження на рахунок Лізингодавця першого лізингового платежу ( п.3.1 договору).

Термін дії договору – з моменту проплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно Додатку №2 по 15 травня 2011р. ( п. 3.2 договору).

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів викладеному у Додатку №2 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною ( п. 4.3 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох сторін.

13.06.2007р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої внесені зміни до п. 1.2, 7.1, 8.2, 11.5, 11.6, 11.7 договору.

11.07.2007р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої внесені зміни у реквізити лізингодавця.

Згідно п. 1.2 договору, між сторонами підписана специфікація, в якій визначені назва, вартість майна, тип, модель та інші індивідуальні ознаки предмету лізингу.

Так, на виконання умов договору, згідно актів приймання-передачі позивачем 15.06.2007р. відповідачу був переданий екскаватор СAT у кількості 4 шт. та технічна документація до нього.

Відповідач свої зобов’язання за договором стосовно оплати лізингових платежів виконав частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з січня по травень 2009р. в розмірі 426 720 грн. 40 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 426 720 грн. 40 коп., інфляційних в розмірі 10 126 грн. 30 коп., 3% річних в розмірі 5 945 грн. 59 коп., пені в розмірі 47 695 грн. 93 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) ( ст. 806 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли лізингові правовідносини. В підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором лізингу позивач відповідно до п. 2.4 договору, надав копії актів приймання-передачі від 15.06.2007р., які були підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

Судова колегія вважає, що відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами по справі відсутність заборгованості у нього перед позивачем.

Отже відповідач всупереч вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України свої зобов’язання стосовно оплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області основний борг за період з січня по травень 2009р. в розмірі 426 720 грн. 40 коп.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно п. 9.2 Договору, за порушення термінів сплати лізингових платежів нараховується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.12.08р. по 15.04.09р.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 47 695 грн. 93 коп.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 10 126 грн. 30 коп. за період з 15.12.08р. по 15.03.09р. та 3% річних в розмірі 5 945 грн. 59 коп. за період з 18.12.08р. по 15.04.09р., оскільки відповідач протягом цього періоду здійснював проплати лізингових платежів з прострочкою виконання своїх договірних зобов»язань.

Судова колегія вважає, що господарським судом Донецької області правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 5945 грн. 59 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

В частині стягнення інфляційних з відповідача, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі в розмірі 10 126грн. 30 коп., оскільки розрахунок позивача частково не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так, позивачем помилково в розрахунку втрат від інфляції за договором фінансового лізингу №301/0307 від 02.04.2007р. (арк. с. 21) вказані індекси інфляції за грудень 2008р. та за лютий 2009р., які не відповідають індексам інфляції за даними Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур»єр», що призвело до невірного розрахунку суми інфляційних.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду підлягає частковій зміні в цій частині та задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних за період 15.12.08р. по 15.03.09р. в розмірі 6 865 грн. 82 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України. В частині стягнення інфляційних в розмірі 3 260 грн. 48 коп. позивачу відмовляється в зв”язку з невірним розрахунком.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2010 року у справі № 40/204 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального права України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2010 року у справі № 40/204 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2010 року у справі №40/204 частково змінити в частині стягнення інфляційних, виклавши абзаци 1, 2 та 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 426 720 грн. 40 коп., інфляційних в розмірі 10 126 грн. 30 коп., 3% річних в розмірі 5 945 грн. 59 коп., пені в розмірі 47 695 грн. 93 коп.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой» 85104, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 48, ЗКПО 31933561 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, ЗКПО 31730064 основний борг в розмірі 426 720 грн. 40 коп., інфляційні в розмірі 6 865 грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 5 945 грн. 59коп., пеню в розмірі 47 695 грн. 93 коп., витрати по оплаті державного мита в розмірі 4 872 грн. 28 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 310 грн. 42 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой», м. Костянтинівка Донецької області про стягнення інфляційних в розмірі 3 260 грн. 48 коп.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 23.03.10р. по справі №40/204 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання шахтострой»85104, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 48, ЗКПО 31933561 в доход Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 37 коп.

Зобов"язати господарський суд Донецької області видати накази.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ при наявності умов, передбачених статтею 122 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС