Рішення № 100621275, 21.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Київ № 640/25293/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-НОРМ»доГоловне управління ДПС у Київській областіпро визнання протиправним та скасування наказу та податкових подвілмлень-рішень,Пр-к позивача, Ліщенко Т.М.

Пр-к відповідача, Гармаш В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-НОРМ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2021 №393-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР-НОРМ», податковий номер 37696239»;

- визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року за №00126950701, №00126960701, №00126970701 та №00126980701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 29.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючий орган не мав законних підстав, що визначаються Податковим кодексом України для проведення планового контрольного заходу, внаслідок чого оскаржуваний наказ і податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що право на проведення планової перевірки надано контролюючому органу відповідною постановою Кабінету Міністрів України, а отже ГУ ДПС у м. Києві при проведенні перевірки діяло на підставі, в межах повноважень та у передбачений підзаконним нормативно-правовим актом спосіб, з урахуванням чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області, на підставі пп.75.1.2, 77.4, 82.1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89, видано наказ №393-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР-НОРМ», податковий номер 37696239», яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку позивача тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.04.2018 по 31.12.2020 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами реалізації вказаного розпорядчого документу, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку, про що складено акт від 17.05.2021 №7052/10-36-07-01/37696239 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року за №00126950701, №00126960701, №00126970701 та №00126980701.

Обґрунтування позовних вимог, як зазначено в описовій частині даного рішення, виходить із того, що контролюючий орган не мав законних підстав для проведення контрольного заходу, внаслідок чого результати проведення перевірки не можуть мати жодних юридично значимих наслідків.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою, серед іншого, установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

У подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500).

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236).

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981).

Таким чином, станом на 04 березня 2021 року - дату винесення наказу про проведення перевірки, на території України діяв карантин з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

Відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» внесено до Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020.

Аналіз норм п.52-2, дає змогу дійти висновку, що законодавець, запроваджуючи мораторій на проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання виходив із необхідності послаблень адміністрування для суб`єктів господарювання, окрім вичерпного переліку чітко визначених контрольних заходів, які на думку законодавця, мають невідкладний характер, що не може залежати від карантину.

Підпунктом 21.1.1 Податкового кодексу України визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи наведене в сукупності, суд констатує, що вчиняючи дії із призначення та проведення документальної планової перевірки, посадові особи контролюючого органу діяли всупереч імперативної норми п.52-2 Податкового кодексу України, що встановлює мораторій на проведення документальних планових перевірок, внаслідок чого наказ про призначення перевірки беззаперечно не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону.

Стосовно доводів представника відповідача про наявність у контролюючого органу права на проведення документальної планової перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

03.02.2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, в тому числі:

документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

Як вбачається зі змісту постанови №89, вона прийнята на підставі пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Оскільки правомірність постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 не є предметом розгляду в рамках даної справи, суд не здійснює аналіз наявності / відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень на прийняття підзаконного нормативно-правового акту, що врегульовує суспільні відносини у сфері оподаткування на підставі іншого, а ніж Податковий кодекс України, Закону та одночасно не оцінює вказану постанову на предмет її правомірності.

Втім, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується положеннями ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, на переконання суду, даний спір слід вирішувати виходячи із правового регулювання, що визначено Податковим кодексом України, в не постановою Кабінету Міністрів України.

У контексті ст.7 КАС України, суд також вважає за необхідне звернути увагу на п.7.3 Податкового кодексу України, яким передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому, п.5.2 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та загальнодоступна інформація офіційного сайту Верховної Ради України, як станом 4 березня 2021 року, так і станом на час вирішення спору по суті заявлених вимог, законодавцем не приймалось законів щодо внесення змін до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема в частині мораторію на проведення перевірок.

До того ж, за змістом п.56.21 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, контролюючий орган, реалізуючи власні повноваження, в першу чергу має керуватись нормами Податкового кодексу України, а у випадку існування обставин, визначених п.56.21 Податкового кодексу України приймати рішення на користь платника податків, в даному випадку, про перенесення документальної планової виїзної перевірки, як то чітко визначено п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до вимог п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коди зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи, оскільки такі доводи представника контролюючого органу суперечать п.п.5.2, 7.3 Податкового кодексу України.

До того ж, Законом України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зміни до п.52-2 Податкового кодексу України не вносились.

Таким чином, вчиняючи дії по призначенню та проведенню документальної планової перевірки позивача всупереч імперативної норми Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу фактично вчинили дії, які суперечать меті законодавця, з якою був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внаслідок чого в рамках спірних правовідносин судом встановлено протиправність дій ГУ ДПС по призначенню перевірки, що знайшло своє відображення в оскаржуваному наказі.

Поряд із цим, визначаючись щодо коректності обраного позивачем способу захисту порушеного права у формі скасування наказу на проведення перевірки, суд зазначає наступне.

У своїй постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 (провадження № 11-109апп21) Велика Палата ВС виходила з того, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Верховний Суд вказав: підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

На час звернення позивача до суду з даним позовом вказана постанова ВП ВС ще прийнята не була, а отже позивач не міг знати про те, що Велика Палата Верховного Суду відступить від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

З урахуванням вказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки під час розгляду справи судом встановлено відсутність у контролюючого органу законних підстав для призначення та проведення документальної планової перевірки, Окружний адміністративний суд міста Києва з метою всебічного і повного захисту прав позивача вважає за правильне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, шляхом визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки на підставі наказу від 04.03.2021 №393-п.

Стосовно позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

За наведеним вище висновком Великої Палати Верховного Суду, підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Як зазначено на стор.19 акта перевірки, до перевірки не було надано договір між ТОВ «Брейліз» та ТОВ «Інтер-Норм» на постачання товарів, у зв`язку з чим неможливо встановити умови постачання товару, вид перевезень, пункт відвантаження та прийняття товарів, виконавця перевезень. Також до перевірки не надано документи, що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця, акти наданих послуг та ін.

До перевірки не надано ТТН, сертифікати якості, сертифікати відповідності, технічні паспорти з пакетом документів від ТОВ «Брейліс», які свідчать про придбання та фактичне надходження даного виду товару, зазначеного у видаткових та податкових накладних.

На сторінці 36 акта перевірки зазначено про те, що позивачем до перевірки на надано відповідні документи, які б свідчили про фактичну доцільність господарської операції між позивачем і ТОВ «Альянс Жилбудінвест».

До перевірки не надано розрахунків пені по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс Жилбудінвест» за невиконання умов договору, інших листів з вимогою про повернення коштів (або поставки товару), поданих скарг про стягнення заборгованості до органів судової влади.

Визначаючись стосовно обставин, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків акта перевірки, суд приймає до уваги те, що відповідачем до матеріалів справи не надано запитів, якими б у позивача витребувались зазначені документи, що не були надані до перевірки.

Поряд з тим, суд в даному випадку автоматично не може презумувати достовірність доказів, що відображені в акті перевірки в частині неправомірної поведінки позивача, з урахуванням наступного.

Частиною 1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Оскільки доказом правомірності оскаржуваних ППР зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений судом як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.

За таких обставин, оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу позбавляє суд процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ повідомлених в ньому обставин через обмеження, визначене ч.1 ст.74 КАС України, Окружний адміністративний суд позбавлений можливості надати належну повну всебічну та об`єктивну оцінку дотримання контролюючим органом процедурних моментів під час проведення перевірки, як то витребування конкретних документів, внаслідок чого висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що лише дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин щодо мораторію на проведення документальних планових заходів контролю не позбавлений можливості провести перевірку позивача за результатами якої прийняти законні та обґрунтовані рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-НОРМ» на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 04.03.2021 №393-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР-НОРМ», податковий номер 37696239».

3. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2021 року за №00126950701, №00126960701, №00126970701 та №00126980701.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Норм» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24970,00 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕР-НОРМ» (код 37696239, адреса: 07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул.Медова, будинок 1).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, 5-а, код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 27.10.2021.

Суддя П.О. Григорович