Ухвала суду № 100620128, 27.10.2021, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6131/21 Провадження № 2/0274/1793/21

УХВАЛА

27.10.2021 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку, яка складає 7394,11 гривень (сім тисяч дев`яносто чотири гривні 11 коп.); 10 000 грн. (десять тисяч) відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, зокрема, позивачем не додано документу, що підтверджує сплату судового збору.

Так, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути суму матеріального збитку, яка складає 7394,11 гривень (сім тисяч дев`яносто чотири гривні 11 коп.); 10 000 грн. (десять тисяч) відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно ч. 3ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню, як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).

Отже, із матеріалів позовної заяви слідує, що предметом спору у цій справі є 2 вимоги майнового характеру: про стягнення матеріального збитку та про стягнення моральної шкоди.

За змістом ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про судовий збір`судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, який набрав чинності з 1 вересня 2015 року та яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 якого за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн.).

При цьому судовий збір має бути сплачений окремо за кожною позовною вимогою. Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, про що додає посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 суд не приймає до уваги з огляду на таке.

За змістом п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження особистого майна позивача, відсутні підстави вважати, що справа, пов`язана із порушенням його прав як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, а тому позивач не звільняється від сплати судового збору.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру в розмірі 1816,00 грн. (по 908 грн за кожну) за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Бердичів/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA588999980313121206000006825, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір за позовом ПІБ, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вказані обставини в їх сукупності перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, суд звертає увагу на невідповідність зазначеної позивачем ціни позову (10394,11 грн ) з його прохальною частиною (7394,11 грн. та 10 000 грн.), що потребує приведення у відповідність позовної заяви.

За положеннями ст.185 ЦПК України якщо позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 ЦПК України та/або не сплачено судовий збір, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отриманняухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Копію цієї ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Большакова