Рішення № 100619740, 25.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року м. Київ № 640/3534/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство

"Чорноморнафтогаз"

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - позивач/АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»/Товариство) подано в Окружний адміністративний суд м. Києва позовну заяву про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві (надалі - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві) податкового повідомлення-рішення №41950413 від 22.01.2021 р. (надалі - ППР №41950413), яким зобов`язано сплатити штраф на суму 219 916,25 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 439 832,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» штрафних санкцій на суму податкового боргу, яка є неузгодженою, а платежі зі сплати рентної плати за вересень-листопад 2020 р. не здійснювались Товариством в рахунок погашення заборгованості з рентної плати за травень 2017 р., оскільки такі платежі були сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями за травень-червень 2017 р., а тому застосування оскаржуваним ППР штрафних санкцій у розмірі 50% сплаченої суми грошового зобов`язання є неправомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуване ППР №41950413 прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки за результатами камеральної перевірки АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» встановлено повторне протягом 1095 днів порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за 2017 р. у розмірі 439 832,50, а саме із затримкою на 1225, 1255, 1270 та 1284 календарних днів сплати.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з позовної заяви, ДАТ «Чорноморнафтогаз» набуло право користування об`єктом надр Стрілкового газового родовища на підставі спеціального дозволу на користування надрами №2093 від 24.12.1999 р., виданого Державною службою геології та надр України.

04.08.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін місцезнаходження АТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» з тимчасово окупованої території (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнарокомівський, 52/1) на іншу територію України за адресою: 01030, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 26, оф. 505.

14.12.2020 р. ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп.191.1.2 п.191.1 ст.191, пп20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 ПК України була проведена камеральна перевірка АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасного подання платіжних доручень по сплаті рентної плати, за результатами якої складений акт №11492/Ж5/26-15-04-11/00153117 від 14.12.2020 р. (надалі - Акт №11492).

Відповідно до викладеного в Акті №11492 змісту перевіркою встановлено порушення Товариством термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання у декларації з рентної плати, подання яких передбачено п.57.1 та п.57.3 ст.57 ПК України, а саме:

- за декларацією №9090836518 від 16.05.2017 р. дата сплати - 16.05.2017 р., фактично погашено борг: 22.09.2020 р. на суму 13 567,60 грн. (затримка - 1225 днів), 22.10.2020 р. на суму 185 000,00 грн. (затримка - 1255 днів), 20.11.2020 р. на суму 30 471,10 грн. (затримка - 1284 днів);

- за декларацією №9089924103 від 15.05.2017 р. дата сплати - 30.05.2017 р., фактично погашено борг: 20.11.2020 р. на суму 210 793,80 грн. (затримка - 1270 днів).

Не погоджуючись із висновком Акта №11492, АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» подало до ГУ ДПС у м. Києві заперечення, яке рішенням №140/1/26-15-04-13-16 від 18.01.2021 р. «Про надання відповіді» залишене без задоволення, а висновки Акта - без змін.

За таких обставин 22.01.2021 р. ГУ ДПС у м. Києві було прийняте ППР №41950413, яким на підставі ст.124 ПК України за затримку сплати на 1225, 1255, 1270, 1284 календарних днів грошового зобов`язання на суму 439 832,50 грн. АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% вказаної суми грошового зобов`язання, що становить 219 916,25 грн. При цьому згідно із доданим до ППР №41950413 розрахунком штрафної санкції відповідач застосував до позивача штраф за прострочення:

- на 1225 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 13 567,60 грн., сума штрафу - 6 783,80 грн.;

- на 1255 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 185 000,00 грн., сума штрафу - 92 500,00 грн.;

- на 1270 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 210 793,80 грн., сума штрафу - 105 396,90 грн.;

- на 1284 днів сплати грошового зобов`язання - 50% суми погашеного боргу у розмірі 30 471,10 грн., сума штрафу - 15 235,55 грн.

АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», вважаючи, що ППР №41950413 порушені його права та законні інтереси, звернулось до адміністративного суду з відповідною позовною заявою та просить про їх захист шляхом визнання такого ППР протиправним та його скасування.

З огляду на викладені у позовній заяві підстави для задоволення позову встановлено, що Товариство ніколи не визнавало податковий борг у розмірі 439 832,50 грн., вказаний борг є неузгодженим. Жодних рішень відповідача про нарахування податкового боргу не приймалось та не надсилалось на адресу позивача.

Платежі від 22.09.2020 р., 22.10.2020 р. та 20.11.2020 р. здійснювались позивачем зі сплати рентної плати за користування надрами континентального шельфу в межах виключної (морської) зони за серпень 2020 р. у розмірі 185 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №2206 від 22.09.2020 р.; за вересень 2020 р. у розмірі 108 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №2279 від 22.10.2020 р.; за жовтень 2020 р. у розмірі 241 642,92 грн. на підставі платіжного доручення №2354 від 22.11.2020 р.

При цьому позивач вважає, що контролюючий орган неправомірно самостійно здійснив зарахування платежів АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зі сплати рентної плати за 2020 р. у рахунок погашення заборгованості за травень 2017 р. та вказує на виконання ним обов`язку по сплаті рентної плати за користування надрами за квітень 2017 р. - на суму 361 188,24 грн. згідно із платіжним дорученням №5 від 10.05.2017 р. та за травень 2017 р. - на суму 106 528,00 грн. згідно із платіжним дорученням №5 від 06.06.2017 р. Заборгованість за травень 2017 р. виникла на підставі аналогічних неправомірних самостійних нарахувань ГУ ДПС у м. Києві за рахунок податкового боргу за податковими зобов`язаннями за січень-лютий 2014 р., які підлягають безспірному списанню на підставі судового рішення у справі №826/24752/15.

Поряд із цим відповідач у своєму відзиві вказує про те, що кошти, які сплачувало Товариство, зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення боргу згідно із черговістю його виникнення, натомість згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податковий борг по рентній платі, який був предметом судового розгляду справи №826/24752/15, в інтегрованих картках АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не обліковується та є погашеним за рахунок плати поточних платежів.

Щодо розміру штрафу 50% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві посилається на повторність вчинення АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» протягом 1095 днів порушення граничного строку сплати рентної плати та зазначає, що за податковим повідомленням-рішенням №0721720406 від 06.08.2020 р., складеного за результатами камеральної перевірки на підставі акта №1215/26-15-04-06/153117 від 08.07.2020 р. контролюючим органом було застосовано до Товариства штраф у розмірі 20% на суму 84 453,74 грн. за порушення граничного строку сплати рентної плати.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно із пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За вимогами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

При цьому податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Відповідно до п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Поряд із цим ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Водночас згідно із пп.14.1.217 п.14.1 ст.14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;

Подання декларації, строки сплати, відповідальність платників та контроль за справлянням рентної плати визначено ст.ст. 257 і 258 цього Кодексу.

Так, п.п.257.1-257.4 ст.257 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати. Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, податкову декларацію.

До речі, за вимогами пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.257.5 та п.257.6 ст.257 ПК України сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. У разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов`язань з рентної плати.

Аналогічні положення щодо податкового обов`язку викладені у п.57.1 ст.57 ПК України, де вказано, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами п.258.1 та пп.258.2.1 п.258.2 ст.258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. На суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Як вбачається з Акта №11492, за наслідками проведеної контролюючим органом камеральної перевірки термінів сплати АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов`язання з рентної плати було встановлено порушення строків подання платіжних доручень по сплаті узгодженої суми зобов`язань за податковою декларацією №9089924103 від 15.05.2017 р. (гранична дата сплати 30.05.2017 р.) та за уточнюючим розрахунком №9090836518 від 16.05.2017 р. (гранична дата сплати 30.05.2017 р.), що свідчить про порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати, за що передбачено застосування штрафних санкцій відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України.

Поряд із цим п.126.1 ст.126 ПК України (у редакції, що діяла на момент виявлення порушення та складання Акта №11492) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовий аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу за ст.126 ПК України є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання. При цьому факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Тобто передбачена п.126.1 ст.126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише у разі, якщо грошове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Водночас податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п.87.9 ст.87 ПК України.

Натомість диспозиція п.126.1 ст.126 ПК України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину, з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу. Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за вказаною нормою є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду №К/9901/56338/18 від 19.02.2019 р. (справа №823/457/18) та №К/9901/10221/18 від 31.08.2018 р. (справа №821/381/17).

Таким чином першочергове значення для вирішення судом даної справи є дослідження питання своєчасності сплати платником податків грошових зобов`язань, у т.ч. встановлення граничного строку подання податкових декларацій та фактичного терміну несплати (затримки) платником суми податкових зобов`язань, визначених у таких податкових деклараціях за податковий (звітний) період, яке, у свою чергу, є підставою для застосування штрафу на підставі п.126.1 ст.126 ПК України.

Згідно із пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника податків. При цьому предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а спрямування контролюючим органом сплаченого позивачем грошового зобов`язання в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, є фактично сплатою простроченого грошового зобов`язання, а тому є підставою для застосування штрафу на підставі п.126.1 ст.126 ПК України.

Пунктами 76.2 та 76.3 ст.76 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу.

Водночас за вимогами ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст.39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним ст.102 цього Кодексу (ст.114 ПК України).

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що контролюючий орган має право провести камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України, тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання платником податків податкової декларації, згідно із чим виключно в межах зазначеного строку контролюючий орган має право притягнути платника податків до фінансової відповідальності, встановленої п.126.1 ст.126 ПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №К/9901/4268/18 від 05.07.2019 р. (справа №820/11541/13-а).

З огляду на Акт №11492 судом встановлено, що камеральна перевірка термінів сплати позивачем податкових зобов`язань за податковою декларацією №9089924103 від 15.05.2017 р. (гранична дата сплати 30.05.2017 р.) та уточнюючим розрахунком №9090836518 від 16.05.2017 р. (гранична дата сплати 16.05.2017 р.) була проведена відповідачем 14.12.2020 р., тому датою початку перебігу 1095-денного терміну є 16.12.2017 р. Однак, враховуючи останні дні граничного строку подання вказаних в Акті податкової декларації (22.05.2017 р.) та уточнюючого розрахунку (16.05.2017 р.), дає суду підстави для висновку про проведення контролюючим органом камеральної перевірки та, власне, притягнення АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» до фінансової відповідальності за виявлені порушення термінів сплати (перерахування) грошового зобов`язання з рентної плати відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України поза межами строків давності, визначених ст.102 ПК України, тобто із порушенням вимог п.76.3 ст.76 та ст.114 ПК України.

Крім того, як вбачається з розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного ППР №41950413, порушення відповідачем визначеного ст.102 ПК України граничного 1095-денного строку для застосування штрафних санкцій призвело до неправомірного нарахування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» штрафу за порушення термінів сплати у розмірі 50% на загальну суму 219 916,25 грн. на підставі ст.124 ПК України. При цьому у розрахунку зазначено примітку (у разі повторного порушення) - податкове повідомлення-рішення №0721720406 від 06.08.2020 р.

Проте слід звернути увагу на п.113.3 ст.113 ПК України, якою становлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Суд також зазначає, що 23.05.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. №466-IX (надалі - Закон №466), яким внесено ряд змін до ПК України. Одні із таких змін, зокрема, у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів - набрали чинності лише з 01.01.2021 р.

Так, згідно із п.64 Закону №466 ст.111:

…3) доповнити пунктами 111.3 - 111.5 такого змісту:

« 111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

111.5. Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом»…

За п.79 Закону №466 ст.124 викласти в такій редакції:

«Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання

124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті.

124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання»...

Отже, починаючи з 01.01.2021 р., Законом №466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання ст.124 ПК України встановлено нові розміри штрафів та обставини їх нарахування. До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за діяння, передбачені п.124.2 ст.124 ПК України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.

Тобто фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести цілеспрямованість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.

Згідно із цим, при встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов`язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов`язок можуть бути: наявність в ПК України інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов`язання; відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов`язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує); платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання (або у випадку визначення контролюючим органом - платником податку дане зобов`язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання.

Тим же часом з 01.01.2021 р. додатковим, але необов`язковим підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею повторного правопорушення. Повторність вчинення правопорушення також впливає і на розмір фінансової відповідальності особи, яка є значно вищою, ніж за вчинення податкового правопорушення вперше. Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні у контролюючого органу матеріали, зокрема матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів).

Проте під час судового розгляду даної справи відповідач на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання на підставі п.124.3 ст.124 ПК України не надав суду ані жодних належних доводів наявності умислу або вини в діях позивача у вчиненні податкового правопорушення, ані належної та допустимої доказової бази, яка переконливо б свідчила про здійснення платником податків повторного аналогічного правопорушення умисно з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів.

Більше того, суд вважає за належне вказати на п.155 Закону №466, яким розділ XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п.56 такого змісту: «Проведення перевірок, що були розпочаті до 1 січня 2021 року, розгляд заперечень платників податків до актів (довідок) таких перевірок, прийняття за їх результатами податкових повідомлень-рішень, а також їх оскарження здійснюються за правилами цього Кодексу, що діяли до 1 січня 2021 року».

Таким чином, оскільки камеральну перевірку позивача було проведено 14.12.2020 р., тому прийняття за її результатами ППР та нарахування штрафних санкцій повинно було здійснюватися контролюючим органом за правилами ст.126 ПК України, що діяла до 01.01.2021 р., у зв`язку із чим застосовування контролюючим органом штрафних санкції за правилами ст.124 ПК України, яка почала діяти з 01.01.2021 р., також дає суду підстави для висновку про неправомірність оскаржуваного ППР №41950413 та для задоволення позовних вимог про його скасування.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття ним ППР №41950413.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №2569 від 05.02.2021 р., АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» під час звернення із даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 9 897,00 грн. Проте ставка судового збору у розмірі 1,5% ціни позову (219 916,25 грн.), який підлягав сплаті юридичною особою за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, становить 3 298,74 грн., у зв`язку із чим, враховуючи висновок суду щодо задоволення позову у повному обсязі, судові витрати на суму 3 298,74 грн., пов`язані зі сплатою судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі. Натомість інша частина судових витрат на суму 6 598,26 грн. (9 897,00 грн. - 3 298,74 грн.) є надмірно оплаченою АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», а тому компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.139 КАС України).

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Головного управління ДПС у місті Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №41950413 від 22.01.2021 р.

3. Стягнути на користь акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф.505, код ЄДРПОУ 00153117) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3 298 (три тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова