Рішення № 100619724, 20.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Київ № 640/1679/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Донця В.А., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Руденка А.С., представника відповідача Трембача О.С., представників третіх осіб Снісаренко К.С., Григор`євої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Вамп-Техно» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови,

установив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальність «Вамп-Техно» (далі - позивач, ТОВ «Вамп-Техно») з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Кабмін), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України (далі - ДПС України), в якій просив:

визнати протиправними та нечинними окремі положення постанови Кабміну від 22.07.2020 №629 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199» (Урядовий кур`єр від 24.07.2020 №141), а саме наступні слова у абзаці 6 пункту 8 Вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування: «електронних підписів та/або печаток»;

визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати вчинити дії по приведенню положень постанови Кабміну від 18.02.2002 №199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» (Офіційний вісник України від 07.03.2002 - 2002, №8, стор. 368, стаття 362, код акта 21576/2002) у відповідність до положень Закону України від 20.09.2019 №128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, №46, ст. 296), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 28, ст. 205) та Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 №2155-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, №45, ст. 400).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, а також зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, у виданні, в якому цей нормативно-правовий акт був офіційно оприлюднений.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю оскаржуваної в частині постанови Кабміну.

У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 74-80) представник відповідача стверджує про те, що позивач не обґрунтував та не додав доказів застосування до нього положень оскаржуваної постанови та не обґрунтував яким чином положення, які до нього не застосовуються, порушують його права та інтереси, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

З матеріалів справи видно, що на виконання вимог ухвали, відповідачем опубліковано у виданні «Офіційний вісник України» (т. 1 а.с. 132) повідомлення про відкриття провадження у даній справі, а також дані про дату, час і місце її розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України (далі - Мінфін).

У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 138-140) представник позивача фактично наводить ті самі аргументи і доводи, що у позовній заяві.

Пояснення представника ДПС України (т. 1 а.с. 158-163) зводяться до того, що позивач не обґрунтував та не додав доказів застосування до нього положень оскаржуваної постанови.

Представник Мінфіну у поясненнях (т. 1 а.с. 186-198) зазначає, що, зокрема, позивач не обґрунтував та не додав доказів застосування до нього положень оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні учасники підтримали свої письмові позиції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 провадження у даній справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальність «Вамп-Техно» до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.07.2020 відповідачем прийнято постанову №629 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. № 199» (далі - Постанова №629), якою доповнено постанову вимогами щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, зокрема, пунктом 8, згідно з яким у фіскальному режимі роботи програмний реєстратор забезпечує: створення електронних розрахункових документів та електронних фіскальних звітних чеків; створення розрахункових документів та фіскальних звітних чеків у паперовій формі; відтворення на дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор, QR-коду, який дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсилання електронного розрахункового документа на абонентський номер або адресу електронної пошти покупця; створення денних звітів; застосування електронних підписів та/або печаток у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання електронних документів та обміну інформацією про проведені розрахункові операції із фіскальним сервером.

В подальшому до вказаних вимог внесено зміни постановою Кабміну від 19.05.2021 №494, зокрема, абзац 6 пункту 8, який в частині оскаржується позивачем, має наступну редакцію: у фіскальному режимі роботи програмний реєстратор забезпечує: застосування кваліфікованих або удосконалених електронних підписів та/або печаток (далі - електронний підпис та/або печатка) у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання електронних документів та обміну інформацією про проведені розрахункові операції із фіскальним сервером.

Вважаючи протиправною вказану постанову в оскаржуваній частині, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.

Так, частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт, мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Таким чином, можливість обмеження права ініціювати судовий розгляд передбачена чинним законодавством та має легітимну мету.

Однією з цілей обмеження права доступу позивача до суду є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів відповідних актів.

Враховуючи наведене у сукупності, право оскаржити Постанову №629, мають особи, щодо яких її застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є одним із заявників, який включений до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та є одним із тих суб`єктів господарювання, який здійснює впровадження реєстраторів розрахункових операцій (не програмних) (т. 1 а.с. 7, 45-46).

За змістом статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; програмний реєстратор розрахункових операцій - програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. Контролюючий орган забезпечує безкоштовне програмне рішення для використання суб`єктом господарювання.

Частиною 1 статті 13 вказаного Закону встановлено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та дотримання вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, постановою Кабміну від 18.02.2002 №199, відповідно частини 1 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування та вимоги щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.

З наведених норм слідує, що законодавець розрізняє такі поняття як «реєстратор розрахункових операцій» і «програмний реєстратор розрахункових операцій» та, відповідно, окремо висуває вимоги щодо забезпечення виконання (реалізації) ними фіскальних функцій.

Так, за змістом пункту 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199, дія цих вимог поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі - реєстратори), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі.

Відповідно до пункту 2 Вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199, дія цих вимог поширюється на програмні реєстратори розрахункових операцій (далі - програмні реєстратори), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у готівковій та/або безготівковій формі, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, крім тих програмних реєстраторів, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу.

Таким чином, позивач, будучи учасником відносин, в яких застосовуються положення нормативно-правових актів стосовно реєстраторів розрахункових операцій, оскаржує Постанову №629 в частині, що стосується програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Проте, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є учасником відносин, в яких застосовуються положення Постанови №629 в частині, що оскаржується, тобто, що позивач є учасником відносин з приводу програмних реєстраторів розрахункових операцій.

В той же час, посилання представника позивача, як на підставу для наявності права на оскарження спірного акту, на те, що оскаржувана постанова зачіпає права та інтереси позивача внаслідок дискримінації суб`єктів господарювання, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки КАС України пов`язує таке право з зовсім іншими обставинами, про які судом вже зазначено.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів та не наведено будь-яких доводів з приводу того, він буде суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано такі норми.

Проаналізувавши вказані обставини в контексті наданих сторонами доказів та пояснень, слід дійти висновку, що позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - суб`єктів господарювання, без відповідних правових підстав або інакше кажучи в інтересах невизначеного кола осіб, що не тільки не відповідає чинному законодавству України, а і прямо йому суперечить.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та нечинними окремих положень Постанови №629, а саме наступні слова у абзаці 6 пункту 8 Вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування: «електронних підписів та/або печаток», задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 72-77, 241-246, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальність «Вамп-Техно» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Вамп-Техно» (проспект Відрадний, 95-С, м. Київ, 03061; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 39648606).

Відповідач - Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: відсутній).

Третя особа - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 43005393).

Третя особа - Міністерство фінансів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 00013480).

Повний текст рішення складено 25.10.2021.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя В.А. Донець

Суддя Т.І. Шейко