Рішення № 100619662, 23.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 року м. Київ № 640/18979/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» (далі по тексту - позивач), адреса: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2021 року №312640415, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі рішення ДПС України про результати розгляду адміністративної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» №8574/6/99-00-06-01-01-06 від 15 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий орган дійшов помилкового висновку, що уточнюючий розрахунок податкової декларації за жовтень 2020 року, який впливає на показники податкової звітності за листопад 2020 року поданий за межами податкового періоду (21 грудня 2020 року), що унеможливлює його врахування податковим органом, в силу закінчення строку подання податкової звітності за листопад 2020 року - 20 грудня 2020 року.

Позивач посилається на неврахування податковим органом, що 20 груднґ 2020 року являється вихідним днем - неділя, таким чином відповідно до п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), остання дата подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року, співпадала з останньою датою звітного періоду з ПДВ за листопад 2020 року, на показники якого впливав вказаний розрахунок та припадала на 21.12.2020 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідною ухвалою витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №312640415 від 23 квітня 2021 року та зобов`язано останнього у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали, подати їх через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 09 серпня 2021 року подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого податковий орган щодо задоволення позовних вимог заперечує, з підстав безпідставності доводів викладених у позовній заяві.

Контролюючий орган у письмовому відзиві на позов посилався на необґрунтованість позовних вимог, оскільки контролюючий орган реалізував свої повноваження на підставі та у межах визначених чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

20 січня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі п. 200.10 ст. 200, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, у порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за листопад 2020 року (реєстраційний номер 9340402530 від 21 грудня 2020 року ТОВ «Пакпрінт» (РНОКПП 34343964), за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з ПДВ ТОВ «Пакпрінт» (код ЄДРПОУ 34343964) за листопад 2020 року № 5220/ж5/26-15-04-15-18/34343964 від 20 січня 2021 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 5 розділу VI Наказу Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за № 159/282895, зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податкових зобов`язань за листопад 2020 року на суму ПДВ 235 030 грн. Висновки акта зроблено на підставі наявної інформації в контролюючому органі, яка свідчить про умисне діяння направлене на порушення податкового законодавства.

16 лютого 2021 року з урахуванням висновку акту перевірки № 5220/ж5/26-15-04-15-18/34343964 від 20 січня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 129720415, згідно з яким, на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п. 123.1 ст. 123 ПК України у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 в загальному розмірі 352 545,00 грн, з яких 235 030 грн за податковими зобов`язаннями, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117 515 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу (вх. ДПС № 6606/6 від 05 березня 2021 року) до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 15 квтіня 2021 року №8574/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу позивача задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 лютого 2021 року № 129720415 та зобов`язала відповідача на підставі висновків акта перевірки від 20 січня 2021 року № 5220/ж5/26-15-04-15-18/34343964 винести податкове повідомлення-рішення належним чином оформлене та із застосуванням штрафних санкцій відповідно до вимог п. 123.2 ст. 123 ПК України.

23 квітня 2021 року на підставі рішення про результати розгляду скарги від 15квітня 2021 року № 8574/6/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 312640415, та встановлено порушення п.п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 5 розділу VI Наказу Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за № 159/282895, зі змінами і доповненнями (надалі по тексту - Порядок № 21), та п. 201.1 п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15, ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 в загальному розмірі 258 533,00 грн, з яких 235 030 грн за податковими зобов`язаннями, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 503 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу (вх. ДПС № 13500/6 від 12 травня 2021 року) до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 08 червня 2021 №12788/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу позивача залишено без розгляду відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062), із змінами та доповненнями, з підстав повторного подання скарги з цього самого питання.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до п. 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, ''передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21.

Згідно пункту 5 Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пункту 6 відповідного розділу у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1. (п. 7 розділу VI Порядку № 21).

Згідно з п.п. 7 п. 4 розділу V Порядку у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

При цьому, якщо такі уточнюючі розрахунки подаються до подання податкової декларації за останній звітний (податковий) період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2, то уточнені показники враховуються в показниках такої декларації.

В акті камеральної перевірки зазначено, що позивачем несвоєчасно збільшено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Проте, судом встановлено, що 21 грудня 2020 року о 18:18:26 позивачем засобами електронного зв`язку було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2020 року (реєстраційний № 9340387905 від 21 грудня 2020 року), у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у поданих податкових деклараціях з ПДВ, яким було збільшено значення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 209 750 грн. Таким чином загальна сума значення рядка 21 враховуючи данні відповідного уточнюючого розрахунку становила 318 967 грн.

Водночас 21 грудня 2020 року о 19:00:20 позивачам подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2020 року (реєстраційний номер 9340402530 від 21 грудня 2020 року) в якій значення рядка 16.1 (Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) становить 318 967 грн.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Суд зауважує, що у вказаному пункті статті 49 ПК України немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що подання податкової декларації за листопад 2020 року припадав на 20 грудня 2020 року, що є вихідним днем (неділя), суд погоджується з доводами позивача про перенесення граничного строку подання уточнюючої податкової декларації за жовтень 2020 року на наступний робочий день 21.12.2020 року.

Отже, уточнююча податкова декларація з ПДВ за жовтень 2020 року, (подана позивачем 21 грудня 2020 року о 18:18:26), вважається такою, що подана з урахуванням чинного законодавства, а відтак уточненні дані відповідної податкової звітності правомірно відображено позивачем у податковій декларації за листопад 2020 року, що в свою чергу свідчить про помилковість висновку контролюючого органу про несвоєчасність збільшення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду).

Щодо висновку про декларування не в повному обсязі податкових зобов`язань за даними податкової декларації за листопад 2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно із п.п. «а» ч. 1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом ч. 1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Відповідно до Акту податкової перевірки встановлено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних позивачем, як постачальником зараєстровано покупцю ТОВ «Міжнародний виставковий центр» (РНОКПП 302127326534) податкові накладні, виписані у листопаді 2020 року на загальну суму ПДВ 2 464,40 грн, при цьому позивачем задекларовано в декларації з ПДВ за листопад 2020 року - 1 232,40 грн.

Таким чином висновком відповідного акту, презюмовано не декларування у відповідній декларації за листопад 2020 року податкові зобов`язання у загальному розмірі 1 232 грн відповідно до податкової накладної № 1112 (реєстраційний номер у ЄРПН 9328685380) виписаної позивачем 23 листопада 2020 року та зараєстрованої 10 грудня 2020 року.

Водночас відповідним актом перевірки також було встановлено, що у декларації з ПДВ за листопад 2020 року зменшено податкові зобов`язання шляхом коригування податкових накладних, виписаних у вересні, листопаді 2020 року на суму ПДВ 24 047 року, при цьому розрахунки коригування не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Відповідно до абз. 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто, у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації їх в ЄРПН платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної.

Відповідно до висновку податкового органу, позивачем в податковій декларації з ПДВ за листопад 2020 року було зменшено податкові зобов`язання шляхом коригування наступних податкових накладних:

1) податкова накладна ТОВ «Пакпрінт» за вересень 2020 року із загальною сумою ПДВ в Додатку 1 декларації - 22 815,00 грн;

2) податкова накладна ТОВ «Міжнародний виставковий центр» за листопад 2020 року із загальною сумою ПДВ в Додатку 1 декларації -1 232,40 грн.

Водночас відповідачем наголошено про відсутність реєстрації відповідних розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, чим порушено вимоги п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Проте, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні первинні документи (податкові накладні, Відомості про суми ПДВ, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) до податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року, докази реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН тощо) на підставі котрих можна було б встановити наявність факту реєстрації відповідних податкових накладних, та розрахунків коригування до відповідних податкових накладних, а також правомірність визначення відповідних податкових зобов`язань відображених у податковій декларації з ПДВ за листопад 2020 року.

Відповідна обставина унеможливлює здійснення оцінки спірних правовідносин та встановлення правомірності визначення грошового зобов`язання визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням щодо висновків податкового органу про порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України, та п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Стосовно застосування відповідачем вимог п. 123.1 ст. 123 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом № 466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п. 109.3 ст. 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених ПК України, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.3 відповідно статті передбачає, що діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п. 109.1 ст. 109 ПК України).

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125.1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п. 109.3 ст. 109 ПК України).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п. 112.7 ст. 112 ПК України).

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Виходячи з аналізу положень п. 123.2-123.3, статті 123 ПК України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов`язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме умисного вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу

Суд відмічає, що актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач порушив діяння передбаченою статтею 123 ПК України, саме у форму умислу - не наведено, окрім формального зазначання у висновку акту податкової перевірки, умисний характер його вчинення.

Окремо суд зауважує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Під час розгляду скарги ТОВ «Пакпрінт» на податкове повідомлення-рішення ДПС України встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві у податковому повідомленні-рішенні від 16 лютого 2021 року № 129720415 з посиланням п. 123.1 ст.123 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 50%, проте, зазначеною нормою передбачено накладення на платника податків штрафу у розмірі 10%.

Разом з тим, в акті перевірки зазначається про умисне діяння направлене на порушення податкового законодавства ТОВ «ПАКПРІНТ», за яке відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України передбачено застосування штрафу у розмірі 25%.

Крім того, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до зазначеного податкового повідомлення-рішення, попереднім повідомленням-рішенням за формою «Р», яке виносилось ТОВ «ПАКПРІНТ» є від 04 вересня 2018 року № 00010931402, тобто, відсутній факт попереднього застосування штрафних санкцій відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України (у редакції, що діє з 01 січня 2021 року).

Таким чином, Рішенням про результат розгляду скарги від 15 квітня 2021 року № 8574/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2021 року № 129720415 та зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві на підставі висновку акту податкової перевірки від 20 січня 2021 року № 5220/ж5/26-15-04-15-18/34343964 винести податкове повідомлення-рішення належним чином оформлене та із застосуванням штрафних санкцій відповідно до вимог п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Проте, Головне управління ДПС у м. Києві на підставі відповідного рішення ДПС України про результат розгляду скарги винесено податкове повідомлення-рішення № 312640415 від 23 квітня 2021 року, яким застосовано до платника штрафну санкцію передбачену п. 123.1 ст. 123 ПК України, незважаючи на доведення в акті податкової перевірки діяння передбаченого п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України (зі змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ), вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 123.3 ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у м. Києві при складанні податкового повідомлення- рішення від. 23 квітня 2021 року № 312640415 допущено помилки як в нормі ПК України за якою визначено штрафні санкції, так і в розмірі застосованої штрафної санкції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3877,99 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3877,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23 квітня 2021 року № 312640415;

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» (адреса: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, код ЄДРПОУ 34343964) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 877,99 грн (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень дев`яносто дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник