Рішення № 100619656, 23.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 року м. Київ № 640/12904/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція»(далі по тексту - позивач), адреса: 04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 803 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року №0897330417, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконструкція» штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 776,49 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року №0897320417, прийняте Головним управління ДПС у м. Києві, про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 954,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом помилково було застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, оскільки суми таких зобов`язань є неузгоджені в силу судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0360610405 від 09 квітня 2020 року та податкового повідомлення-рішення № 0466740405 від 04 травня 2020 року, а штрафні санкції оскаржуваних рішеннях не є тими санкціями у понятті пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), які продовжують застосовуватись на період дії карантину. Позивач, також зауважує, що фактично суми грошового зобов`язання визначені оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням фактично є штрафними санкціями на штрафні санкції визначеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0360610405 від 09 квітня 2020 року та № 0466740405 від 04 травня 2020 року, що несе характер подвійного застосування відповідальності платника податків за вчинене правопорушення.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на тому, під час адміністративне оскарження оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Державною податковою службою України недотримано строки розгляду скарги передбачених пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, що дає підстави стверджувати про задоволення відповідної скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 29 червня 2021 року подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого податковий орган щодо задоволення позовних вимог заперечує, з підстав безпідставності доводів викладених у позовній заяві, оскільки підприємством несвоєчасно сплачено грошові зобов`язання з податку на додану вартість згідно з деклараціями за березень, травень, червень 2020 року, податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 360610405, від 05 травня 2020 року № 466740405, від 15 травня 2020 року № 131310510.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 сттатті 76 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» (код ЄДРПОУ 42459310).

Перевіркою було встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість визначених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57, пунктом 57.3 статті 57, статті 203 Податкового кодексу України.

За висновками акту перевірки № 29521/26-15-04-17-13 від 08 вересня 2020 року позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість № 9084221191 від 17 квітня 2020 року, граничний термін сплати - 30 квітня 2020 року, фактично сплачено 04 травня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 4;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 25 червня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 20;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 25 червня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 20;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 23 липня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 48;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 27 липня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 52;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 25 червня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 52;

- податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405, яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 05 червня 2020 року, фактично сплачено 25 червня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 52;

- податкового повідомлення-рішення від 04 травня 2020 року № 0466740405 яким винесено штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін сплати - 10 червня 2020 року, фактично сплачено 27 липня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 20;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 червня 2020 року № 9138513542, граничний термін сплати - 30 червня 2020 року, фактично сплачено 27 липня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 27;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 червня 2020 року № 9138513542, граничний термін сплати - 30 червня 2020 року, фактично сплачено 25серпня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 56;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 червня року № 9138513542, граничний термін сплати - 30 червня 2020 року, фактично сплачено 28 серпня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 59;

- податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 131310510 яким винесено штраф за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), граничний термін сплати - 01 липня 2020 року, фактично сплачено 28 серпня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 58;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 липня 2020 року № 9170385519, граничний термін сплати - 30 липня 2020 року, фактично сплачено 28 серпня 2020 року, кількість днів затримки сплати склала - 29;

За результатами проведеної перевірки та висновків Акту, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року № 0897320417, яким позивачу нараховані штрафні санкції за статтею 126 Податкового кодексу України у розмірі 20 % у сумі 11954,45 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2020 року № 0897330417, яким позивачу нараховані штрафні санкції за статтею 126 Податкового кодексу України у розмірі 10 % у сумі 16776,49 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, направивши скаргу від 25 листопада 2020 року (вх. ДПС № 45829/6 від 01 грудня 2020 року) до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 17 лютого 2021 року № 3776/6/99-00-06-03-01-06, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 лютого 2010 року №2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Статтею 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого; І такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим; законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається неї сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює сумуй податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки) встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійної сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків! встановлених Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, судом встановлено, що позивачем у судовому порядку оскаржувалось податкове повідомлення-рішення № 466740405 від 04 травня 2020 року на загальну суму штрафу у розмірі 19729,36 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року у справі № 640/6894/21 відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «БУДКОНСТРУКЦІЯ» (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 77, офіс 803) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Станом на момент розгляду відповідної справи рішення по суті в Єдиному державному реєстрі судових рішень - відсутнє.

Крім того, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2020 року № 0360610405.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року у справі № 640/31464/20 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» - відмовлено.

Таким чином, сума штрафу у розмірі 67429,74 грн, яка визначена податковим повідомленням-рішенням від 09 квітня 2020 року № 360610405 набула статусу податкової заборгованості.

Як встановлено судом, будь-яких доказів, щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 131310510 яким винесено штраф Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків) в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відтак, позивачем вчасно, у встановлені ПК України строки, не сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Таким чином, висновки акта перевірки №29521/26-15-04-17/13 від 08 вересня 2020 року про порушення вимог, встановлених пунктом 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57, пункту 57.3 статті 57, статті 203 ПК України є обґрунтованими та доведеними.

Щодо посилання платника податків на те, що позивач притягнутий двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення податковими повідомленнями-рішеннями від 09 квітня 2020 року №360610405, від 04 травня 2020 року №466740405 та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, то суд із таким твердженням не погоджується та зазначає наступне.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 20 жовтня 2020 року №0897330417 та від 20 жовтня 2020 року №0897320417, що оскаржуються в рамках даної адміністративної справи, до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань на підставі статті 126 ПК України.

Однак, суд звертає увагу, що податковими повідомленнями-рішеннями від 09 квітня 2020 року № 360610405, від 04 травня 2020 року № 466740405 до позивача застосовано штрафні санкції на підставі статті 1201 ПК України за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що сума узгодженого податкового зобов`язання виникла також на підставі самостійно поданої податкової звітності з податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість № 9084221191 від 17 квітня 2020 року, № 9138513542 від 17 червня 2020 року та № 9170385519 від 17 липня 2020 року.

Таким чином, до позивача засновані штрафні санкції за різні правопорушення, що відрізняються за правовим регулюванням, мають різний характер, а також різний склад податкового правопорушення.

Щодо твердження позивача, що на час дії карантину штрафні санкції не нараховуються, то суд зазначає наступне.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

При цьому, пунктом 521 підрозділу 10 розділу XX ПК України, визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати

Враховуючи зазначене вище суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для їх скасування у суду відсутні.

Щодо посилання позивача на недотримання Державною податковою службою України строку на розгляду скарги в рамках адміністративного оскарження, суд зазначає наступне.

Пунктом 57.3. статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 56.1 статті. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 стаття 56 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктом 56.3. статті 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв`язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Пунктом 56.5 статті 56 ПК України визначено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Пунктом 56.8. статті 56 ПК України визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Згідно з пунктом 56.9. статті 56 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 56.10 статті 56 ПК України визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX у розділі ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 528 у підрозділі 10 викладено в такій редакції: « 528. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених:

статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу;

статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі;

статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення".

Таким чином, до першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року, та таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що його скарга до ДПС України є задоволеною внаслідок не прийняття рішення у строки, встановлені статтею 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник