Рішення № 100617481, 22.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7647/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відповіді та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відповідь Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції від 19.03.2021 року, яка була надана на клопотання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.02.2021 з урахуванням висновків суду;

- стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та суму витрат на правову допомогу;

- у разі необхідності ефективного захисту права ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його клопотання від 22.02.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності Голову Верховної Ради України ОСОБА_2 за недотримання Правил дорожнього руху, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції листом від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 повідомило позивача про те, що із звернення ОСОБА_1 неможливо точно встановити дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, у якому перебував Голова ВРУ ОСОБА_2 .

Позивач уважає, що відповідач не вжив жодних заходів для розгляду звернення ОСОБА_1 , а саме щодо: встановлення водія/власника транспортного засобу; не опитав осіб, які зображені на відеодоказі порушення ПДР; не вжив жодних інших заходів для об`єктивного і повного розгляду звернення та притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

Саме тому просить визнати протиправною відповідь Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції від 19.03.2021 року, яка була надана на клопотання ОСОБА_1 , та зобов`язати Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.02.2021 з урахуванням висновків суду.

Також позивач зазначив у позовній заяві, що попередній розрахунок суми судових витрат із сторони позивача становить 908,00 грн. сплаченого судового збору та 1300,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач розгляд справи просив провести за правилами спрощеного позовного провадження, просив позов задовольнити.

29.06.2021 року представник позивача подав суду відповідь на відзив, в якому наводить спростування доводів відповідача, викладених у відзиві.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що 22.02.2021 року позивач звернувся із клопотанням про притягнення до адміністративної відповідальності Голову ВРУ ОСОБА_2 , посилаючись на відеофайли з офіційної сторінки ОСОБА_2 у мережі Фейсбук, де останній їде в автомобілі не пристебнутий ременем пасивної безпеки. На підтвердження таких обставин позивачем у вищевказаному клопотанні було надано посилання на зазначену інформацію.

Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції листом від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 надало відповідь позивачу про те, що з направленого клопотання неможливо встановити обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема неможливо встановити дату, час, місце вчинення правопорушення та транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_2 .

Відповідач покликається на вимоги ч. 1 ст. 251, ст. 258, ст. 268 КУпАП. Відтак, уважає, що без встановлення фактичних обставин правопорушення, зокрема дати, часу, місця вчинення правопорушення, і відомостей про особу правопорушника (прізвище, ім`я, дата народження, місце проживання) уповноважений орган (посадова особа) не має права розглянути справу про адміністративне правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Тому відеозапис правопорушення не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже має інформаційний характер.

Окремо зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, стосується особи-водія, а не особи-пасажира, також зазначає, що пройшов строк притягнення особи до відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП.

Отже, відповідач стверджує, що відповідь УПП у м. Києві ДПП надана в межах повноважень, є правомірною та відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1300,00 грн. відповідач зазначив, що вивчення та правовий аналіз матеріалів, що є предметом позову, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини та формування правової позиції не відносяться до професійної правничої допомоги, а долучені докази на підтвердження її розміру не є належними і не можуть братися судом до уваги.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 17 травня 2021 року ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 22.02.2021 звернувся з клопотанням до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив притягнути до адміністративної відповідальності Голову Верховної Ради України ОСОБА_2 за недотримання Правил дорожнього руху.

Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції листом від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 надало ОСОБА_1 відповідь про те, що із наявної у зверненні інформації неможливо встановити дату, час, місце вчинення правопорушення, транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_2 у проміжок часу, зазначений у зверненні, що додатково регулюється положеннями Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Зазначені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що відображена у листі від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021, позивач звернувся до суду з позовом про визнання такої відповіді протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.02.2021 з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною першою статі 7 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною першою статті 18 Закону №393/96-ВР регламентовано, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З аналізу положень Закону №393/96-ВР слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Як слідує зі змісту звернення позивача від 22.02.2021 року, ОСОБА_1 просив притягнути до адміністративної відповідальності Голову ВРУ ОСОБА_2 , посилаючись на відеофайли з офіційної сторінки ОСОБА_2 у мережі Фейсбук, з якого видно, а саме на 00:10-00:13 хв., 00:19-00:22 хв., що ОСОБА_2 їде в автомобілі не пристебнутий ременем безпеки. На підтвердження таких обставин позивачем у вищевказаному клопотанні було надано посилання на зазначену інформацію.

Разом з тим, суд зауважує, що як слідує зі змісту відповіді від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 за результатами розгляду звернення позивача, відповідач обмежився лише цитуванням статей 280, ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП, а також вказав, що із наявної у зверненні інформації неможливо встановити дату, час, місце вчинення правопорушення, транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_2 у проміжок часу, зазначений у зверненні, що додатково регулюється положеннями Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Зазначені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Водночас, жодних мотивів щодо вжитих заходів, зокрема проведення перевірки щодо: встановлення водія/власника транспортного засобу; опитування осіб, які зображені на відеодоказі порушення ПДР для об`єктивного та всебічного розгляду звернення відповідачем не зазначено.

Більше того, відповідь за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 від 19.03.2021 року не містить жодної інформації щодо прийняття рішення про притягнення чи про відмову у притягненні до відповідальності винної особи, про що просив у своєму зверненні позивач. Отже, така відповідь є неповною, відтак неналежно наданою.

А мотиви відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, відносно того, що склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП стосується особи-водія, а не особи-пасажира, а також, що пройшов строк притягнення особи до відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП., суд оцінює критично, оскільки такі доводи не відображені у відповіді від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021.

Викладені вище обставини свідчать про неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 направленого 22.02.2021 року на адресу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Адже Законом №393/96-ВР регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у зверненні та належать до компетенції відповідного органу. Крім того, суд зазначає, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті в межах компетенції відповідного органу для захисту конституційних прав громадян.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюється відповідь відповідача - суб`єкта владних повноважень, надана на звернення позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнята вона: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд констатує факт неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 22.02.2021 року, відтак відповідь Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що викладена у листі від 19.03.2021 за вих.№Л-2442ез/41/11/4/03-2021 не може вважатися правомірною.

В той же час, у контексті положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено, що заява позивача від 22.02.2021 року, надіслана на адресу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції не розглянута у встановленому порядку і рішення щодо притягнення чи про відмову у притягненні до відповідальності винної особи, про що просив у своєму зверненні позивач відповідачем фактично не прийнято, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у спосіб: визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року, як наслідок, зобов`язати Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22.02.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 908,00 грн. сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 1300,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0.0.2118942024.1 від 11.05.2021 року при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі - Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 належить стягнути 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1300,00 гривень суд враховує таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог вказаної норми позивач подав суду:

- ордер про надання правничої (правової допомоги);

- Договір - доручення про надання правової допомоги від 05 травня 2021 року;

- Розрахунок розміру правової допомоги від 11.05.2021 року;

- акт здавання-приймання робіт від 11.05.2021, згідно якого адвокат Золотухін О.О., на підставі договору про надання правової допомоги від 05.05.2021, виконавцем в інтересах клієнта виконано послуги: вивчення та правовий аналіз матеріалів, що є предметом позовної заяви - 1 год. 260 грн. 00 коп.; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції - 2 год. 520 грн.00 коп.; підготовка процесуальних документів по справі (позову) - 2 год. 520 грн. 00 коп.

- квитанцію від 11.05.2021 року про оплату послуг правової допомоги 1300,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Тому доводи відповідача, що вивчення та правовий аналіз матеріалів, що є предметом позову, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини та формування правової позиції не відносяться до професійної правничої допомоги, а долучені докази на підтвердження її розміру не є належними і не можуть братися судом до уваги, суд відхиляє, як необгрунтовані.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (за Договором від 05 травня 2021 року) у розмірі 1300,00 грн. суд дійшов висновку, що такі витрати є співмірними по відношенню до складності справи та повністю відповідають обсягу виконаних представником позивача робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення судових витрат на правову допомогу за Договором про надання правової допомоги 05 травня 2021 року у розмірі 1300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (вул. Народного ополчення, 9, м. Київ, 03151) про визнання протиправною відповіді та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року.

Зобов`язати Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (вул. Народного ополчення, 9, м. Київ, 03151) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу на суму 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 26.10.2021 року.

Суддя Клименко О.М.