Рішення № 100617204, 27.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5569/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Віхлініна Д.В. від 22.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні ВП № 61122357 (а.с.1-6).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28.09.2021 на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла постанова Віхлініна Д.В. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.09.2020 у виконавчому провадженні ВП № 61122357 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100 грн. 31.01.2020 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження № 61122357 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2150/19 виданого 10.10.2019 Луганським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_2 . За ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 по справі № 360/2150/19 головним державним виконавцем винесена постанова від 20.08.2021 про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 61122357 на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області. У мотивувальній частині Постанови про накладення штрафу зазначено, що станом на 14.06.2021 боржником рішення суду фактично в повному обсязі не виконано. Позивач зазначив, що борг за період з 01.08.2014 по 30.06.2018 у сумі 60210,78 грн нараховано на додаткову відомість «Рішення суду банк борги, УПФУ - 12001», що підтверджується протоколом розрахунку за період з 01.08.2014-30.06.2018. До теперішнього часу окремий порядок соціальних виплат, які не виплачені за минулий період не прийнято. Отже з об`єктивних причин, виконання рішення № 360/2150/19 року фактично не залежать від власного волевиявлення управління, з огляду на Постанову №27-1. Вважає, що вищевикладені доводи управління підтверджують вжиття управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області всіх можливих заходів щодо повного та фактичного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду № 360/2150/19 від 27.06.2019. Наміру щодо навмисного невиконання рішення суду управління не має. Листом від 17.09.2021 № 1200-0803-8/30543 позивач повідомив відповідача про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 по справі №360/2150/19. Позивач також вказав, що наведеним доводам відповідач не встановив чи дійсно управління допустило невиконання рішення суду, не перевірив подані ним документи на підтвердження виконання рішення суду, не дав належної їм оцінки, що призвело до прийняття ним незаконної постанови про накладення штрафу від 11.06.2021. На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 23.10.2021 подав до суду відзив від 23.10.2021 №10169 (а.с.39-43) в якому зазначив, що 31.01.2020 на виконання до Відділу надійшов Виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 № 360/2150/19 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському s районі Луганської області виплатити ОСОБА_2 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року. 31.01.2020 державним виконавцем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Листом Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.08.2021 № 1200-0803-8/30543, повідомило, що за рішенням суду № 360/2150/19 від 27.06.2021 управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зобов`язано виплатити ОСОБА_2 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року; в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно. Управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на виконання рішення суду від 27.06.2019 № 360/2150/19 в частині негайного виконання прийнято розпорядження № 6350 від 12.01.2018 про виплату пенсії за місяць. Борг за період з 01.08.2014 по 30.06.2018 у сумі 60210,78 грн нараховано на додаткову відомість «Рішення суду банк борги, РПФУ - 12001», що підтверджується протоколом за період з 01.08.2014 - 30.06.2018. Враховуючи, що ОСОБА_2 зареєстрована на території України, як внутрішньо переміщена особа в питанні виплати пенсії управління повинно керуватись нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно означеної Постанови № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, рішення винесене Луганським окружнім адміністративнім судом виконано в добровільному порядку. Відповідач зазначив, що фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, позивачем надано не було. Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду. На вказану вимогу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області від 17.09.2021 № 1200-0803-8/37788 надано пояснення аналогічні викладеним в листі від 18.08.2021 № 1200-0803-8/30543. На підставі викладеного, відповідачем винесено 22.09.2021 постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року на 10 год. 00 хв. (а.с.34-35).

В судове засідання сторони не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.36,37,38), просили розглядати справу за відсутності представників (зворотній бік а.с.6,43).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. (частина третя статті 194 КАС України).

З огляду на положення статті 194 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №360/2150/19 позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не виплати ОСОБА_2 заборгованості з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 1 Травня, будинок 20) виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 1 Травня, будинок 20) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (а.с.83-86).

23.09.2019 рішення суду №360/2150/19 набрало законної сили.

10.10.2019 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №360/2150/19 щодо зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 1 Травня, будинок 20) виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року (а.с.49-50).

31.01.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61122357 (а.с.52). Копії постанови направлені боржнику для виконання, стягувачу для відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (а.с.51), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №61122357 (а.с.54), постанову про стягнення виконавчого збору (а.с.56).

Ухвалою суду від 12.08.2021 замінено боржника у виконавчому провадженні № 61122357 з примусового виконання виконавчого листа № 360/2150/19, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10.10.2019 з Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, буд. 9) (а.с.87-88).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено 20.08.2021 постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 61122357 (а.с.64).

30.07.2021 за №7626 відповідачем винесено вимогу виконавця, в якій вимагав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надати інформацію про фактичне виконання рішення суду № 360/2150/19 (а.с.58-59).

Листом від 18.08.2021 №1200-0803-8/30533 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило відповідача, що ОСОБА_2 зареєстрована на території України, як внутрішньо переміщена особа в питанні виплати пенсії управління повинно керуватись нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно означеної Постанови № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. При цьому управлінням Пенсійного фонду України В Станимчно-Луганському районі Луганської області на виконання рішення суду в частині негайного виконання прийнято розпорядження №6350 від 12.01.2018 про виплату пенсії за місяць - 25.08.2019 виплачено 1413,43 грн; борг за період з 01.08.2014 по 30.06.2018 у сумі 60210,78 грн нараховано на додаткову відомість «Рішення суду банк борги, РПФУ -12001». Таким чином рішення винесене Луганським окружнім адміністративнім судом виконано в добровільному порядку (а.с.65-66).

20.08.2021 за №8240 відповідачем винесено вимогу виконавця, в якій вимагав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надати інформацію про фактичне виконання рішення суду № 360/2150/19 (а.с.68-69).

Листом від 17.09.2021 №1200-0803-8/37788 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надало відповідачу пояснення аналогічні викладеним в листі від 18.08.2021 №1200-0803-8/30533 (а.с.70-71).

22.09.2021 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про накладення штрафу № 61122357 (а.с.81-82).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону № 1404-VIII, за змістом частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Судом встановлено, що рішенням у справі № 360/2150/19, яке набрало законної сили, зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_2 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року.

Однак, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Враховуючи, що позивач, вказує лише на часткове виконання рішення та нарахування заборгованості, та не надає жодних інших доказів виконання рішення суду в повному обсязі, суд погоджується з позицією державного виконавця про доцільність накладення штрафу на позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 у справі № 522/3268/17.

Також суд вважає за необхідне зазначити про недопустимість в даному випадку посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 щодо обліку невиплачених сум пенсії та виплати їх на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки виконання рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитись в залежність від наявності або відсутності будь-яких постанов Кабінету Міністрів України. В даному випадку на орган Пенсійного фонду України покладеного конституційний обов`язок щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому такий обов`язок для органу Пенсійного фонду України є беззаперечним, заборгованість з пенсії ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року беззастережно повинна бути виплачена за рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/2150/19.

Проте, судом встановлено, що обставини, які повідомив позивач в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Суд враховує, що позивачем ще 18.08.2021 надавалась відповідачу інформація про стан виконання рішення суду.

Статтею 71 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.

Так, судом встановлено, що виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Отже, здійснити виплату ОСОБА_2 заборгованість з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року позивач не має можливості її виплатити до надходження відповідних коштів з Пенсійного Фонду України.

На переконання суду, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати заборгованості з пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2018 року за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

З огляду на викладене, судом враховується, що, як було зазначено вище, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19 та від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

В силу пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні ВП № 61122357 від 22.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

За вказаних обставин відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн.

Враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 287,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні ВП № 61122357 від 22.09.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, ідентифікаційний код 43315445) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9 код ЄДРПОУ 21782461) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М. Басова