Рішення № 100617076, 11.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3607/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про залишення позову без розгляду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Військової частини А1736 (В4533) Міністерства оборони України (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Маяковського, 2, код ЄДРПОУ - 26613875) провизнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1736 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 50 від 09.12.2020 р. у розмірі 8 380,69 (вісім тисяч триста вісімдесят гривень 69 копійок);

- стягнути з військової частини А1736 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 8 380,69 (вісім тисяч триста вісімдесят гривень 69 копійок) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що проходила військову службу у військової частини А1736. Зазначив, що відповідно до наказу від 10.02.2016 року №41 був виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач повинен був провести позивачу повний розрахунок, тобто здійснити всі належні виплати, в тому числі грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, яка невиплачена.

Відповідач позовних вимог не визнав. У відзиві на позовну заяву наголосив, що розгляд вказаного виду виплат, через призму тлумачення статті 233 Кодексу законів про працю України є недоречним, оскільки неотримане речове майно не підпадає під категорію належної заробітної плати. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наказу від 10.02.2016 року №41, позивач звільнений з військової служби у запас. Відповідно до вказаного наказу, позивач був ознайомлений з усіма видами компенсації при звільненні, належними йому до виплати та заперечень від нього не надходило. Також, відповідачем вказано, що відповідно до Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» 88. Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Протягом місяця після звільнення, позивач до військової частини не звертався. Тому, відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомленням (виклику) сторін.

03.08.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз`яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Тож строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, а підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1736 (В4533) Міністерства оборони України.

21 липня 2015 року позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.07.2015 року (а.с.6).

Наказом командира військової частини польова пошта В4533 від 10.02.2016 року №41 прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних сил України відповідно до частини шостої статті 26 за пунктом «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

10.02.2016 р. наказом №41 командира Військової частини В4533 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини (а.с.7).

Відповідно до довідки військової частини ВЧ А1736 від 09.12.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу №50, сума речового майна складає 8380,69 грн. (а.с.10).

31.05.2021 р. представником позивача надіслано адвокатський запит №391 до Міністерства оборони України в якому, крім іншого просив повідомити інформацію та надати копії підтверджуючих документів про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна під час проходження військової служби від 11.01.201 року (а.с.12).

Листом від 09.06.2021 року Міністерство оборони України повідомило, що відповідні кошти будуть виплачені одразу після отримання їх на рахунки військової частини А1736 (а.с.13).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати йому грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-XII).

Згідно частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) врегульовані Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Право на отримання речового майна та право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно регламентовані різними приписами чинного законодавства, при цьому право на отримання компенсації в будь-якому випадку є наслідком наявного права на отримання речового майна.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим, і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Вказана правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №803/756/17.

З матеріалів справи встановлено, що 10.02.2016 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Проте, на момент виключення позивача зі списків особового складу розрахунок за неотримане речове майно проведено не було.

Ці обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача щодо своєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки такий розрахунок має відбуватись на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих статті 9-1 Закону №2011-XII та Порядку №178, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про компенсацію податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Так, законодавцем встановлено порядок щодо оподаткування у п.168.5. статті 168 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і, за своєю правовою природою, не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи.

Аналогічна правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладена у постанові від 19.02.2020 у справі №802/1677/16-а.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача у частині утримання з суми грошової компенсації за неотримане речове майно податку з доходів фізичних осіб, відповідачем не порушувалися, оскільки останній така компенсація ще не нарахована та виплачена позивачу, тому суд не може під час ухвалення рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог позивача.

VI. Судові витрати.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, та відсутності доказів про понесення судових витрат відповідачем, такі у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1736 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 50 від 09.12.2020 р. у розмірі 8 380,69 (вісім тисяч триста вісімдесят гривень 69 копійок).

Стягнути з військової частини А1736 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 26613875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 8 380,69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук