Рішення № 100616978, 25.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3673/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи КОР" від 06 січня 2021 року щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом III групи.

Ухвалою судді від 09.07.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.35).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у 2007 році при огляді медико-соціальною експертною комісією його було визнано особою з інвалідністю III групи. Дане рішення було підтверджено у 2008, 2009, 2010, 2012, 2014, 2016, 2018 роках. Зазначав, що протягом зазначеного періоду стан його здоров`я не покращився та залишився без позитивної динаміки. Але не зважаючи на зазначене, під час чергового обстеження 06 січня 2021 року міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №1 КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи КОР", він не був визнаний інвалідом, про що йому надано довідку про невизнання особою з інвалдністю від 06 січня 2021 року та роз`яснено право звернення в місячний термін із письмовою заявою про оскарження рішення МСЕК до обласної МСЕК або Кіровоградського обласного бюро МСЕ або до суду. Вважає, що оскаржуване рішення про невизнання його особою з інвалідністю, яке ґрунтувалося на висновках відповідача про те, що за результатами огляду та вивчення наданої медичної документації, обмеження життєдіяльності в легкому ступені, а відтак відсутність підстав для встановлення групи інвалідності, свідчить про те, що таке приймалась з порушенням критерію, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

У встановлений судом строк Комунальним закладом "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.40-43), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилаючись на те, що Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія №1 Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" входить до складу Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради", є його структурним підрозділом та не має статусу окремої юридичної особи, а тому не може бути стороною при розгляді вказаного адміністративного позову. В даному випадку, при оскарженні рішення міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 відповідачем є Комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи". Також, зазначав, що захворювання ОСОБА_1 не підпадає під перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, згідно постанови КМУ №10 від 21 січня 2015 року "Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду". Посилався на те, що при огляді ОСОБА_1 06 січня 2021 року міжрайонною МСЕК № 1 враховані результати діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, об`єктивно виявлено незначне обмеження життєдіяльності, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності, згідно Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що вперше ОСОБА_1 оглянутий спеціалізованою офтальмо-неврологічною МСЕК 01 жовтня 2007 року за направленням Новоархангельскої центральної районної лікарні та визнаний особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання, терміном на один рік - акт №183/2 огляду МСЕК від 01.10.2007 (а.с.44-45).

При черговому переогляді 11 грудня 2008 року МСЕК група інвалідності продовжена на рік, враховуючи професію ОСОБА_1 (тракторист) та складність працевлаштування в сільській місцевості - акт №734/1 огляду МСЕК від 11.12.2008 (а.с.61-62).

Під час чергового переогляду 17 листопада 2009 року МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю на рік, враховуючи перенесене повторне оперативне втручання - акт №637/1 огляду МСЕК від 17.11.2009 (а.с.70-71).

При черговому огляді 08 листопада 2010 року спеціалізованою офтальмо-неврологічною МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю загального захворювання, терміном на два роки, враховуючи неврологічну симптоматику, необхідність тривалих реабілітаційних заходів - акт №548/1 огляду МСЕК від 08.11.2010 (а.с.78-79).

При черговому огляді 15 листопада 2012 року МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю, загального захворювання, терміном на два роки, акт №546/5 огляду МСЕК від 15.11.2012 (а.с.98-99).

В подальшому з тим же діагнозом група інвалідності продовжена до 2016 року, акт №1234/10 огляду МСЕК від 27.10.2014 (а.с.113-114).

При черговому переогляді 20.10.2016 року спеціалізованою офтальмо-неврологічною МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю, загального захворювання, терміном на два роки для продовження реабілітаційних заходів, враховуючи ефективність реабілітації акт №1229/5 огляду МСЕК від 20.10.2016 (а.с.129-130).

При черговому переогляді 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 оглянутий міжрайонною МСЕК та визнаний особою з інвалідністю, загального захворювання, терміном на два роки, акт №1126/6/2 огляду МСЕК від 21.11.2018. Рішення винесено, враховуючи позитивну динаміку, але необхідність продовження реабілітаційних заходів та трудової реабілітації (а.с.145-146).

При черговому переогляді 06 січня 2021 року міжрайонною МСЕК ОСОБА_1 не визнаний особою з інвалідністю, акт №11/4 від 06.01.2021 (а.с.165-166). За рішенням комісії ОСОБА_1 надано "Довідку про невизнання інвалідом" та лист з роз`ясненням рішення комісії та порядок оскарження рішення комісії (а.с.24, 25).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законами України "Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991р. №875-XII (далі - Закон №875-XII), "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005р. №2961-IV (далі - Закон №№2961-IV), Положенням про медико-соціальну експертизу (надалі - Положення про МСЕ) та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (надалі - Положення про критерії), затверджені Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561 (надалі - Інструкція №561).

Відповідно до абзаців четвертого та восьмого частини першої статті 1 Закону №2961-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно частин 1-3, 8 статті 7 Закону №№2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. (п.4 Положення про МСЕ).

Згідно п.п.1 п.11 Положення про МСЕ міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Пунктом 14 Положення про МСЕ встановлено, що комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.

Відповідно до пункту 17 Положення про МСЕ експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно пункту 19 Положення про МСЕ комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. (п.20 Положення про МСЕ).

Згідно пункту 24 Положення про МСЕ форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ України.

Відповідно до п.3 Положення про критерії, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно пунктів 22, 23, 25 Положення про критерії повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не скористався наданим йому вищенаведеними нормами правом щодо подання до обласної комісії або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я письмової заяви про незгоду з оскаржуваним рішенням Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи КОР" від 06 січня 2021 року.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія №1 входить до складу КЗ "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради", є його структурним підрозділом, не має статусу окремої юридичної особи, а тому не може бути стороною при розгляді вказаного адміністративного позову, з таких підстав.

За визначеннями, наведеними у пунктах 7, 9 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з ч.3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд наголошує, що, незважаючи на відсутність в Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" статусу юридичної особи, цей орган є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень у розумінні п.7, п.9 ч.1 ст.4 КАС України, Положення про медико-соціальну експертизу, а тому згідно з ч.3 ст.46 КАС України може бути відповідачем в адміністративному процесі. Відповідно до статті 43 КАС України він є носієм адміністративної процесуальної правосуб`єктності, може мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві і здатен особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

З огляду на викладене Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія №1 Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" є належним відповідачем по справі в розумінні ст.4 КАС України.

Відповідно до пункту 26 Положення про критерії особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Згідно пункту 1.10. Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Пунктом 2.2. Інструкції №561 встановлено критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

За доводами позивача, оскільки він мав третю групу інвалідності, то під час чергового переогляду відповідачем мала бути встановлена йому та ж сама третя група інвалідності.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що законодавець, у Законі №2961-IV вживає відмінні терміни "група інвалідності" і ступінь "визначених законодавством критеріїв установлення групи інвалідності".

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначені постановою Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 3 грудня 2009 року №1317, а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561.

Відповідно до цих нормативно-правових актів кожній групі інвалідності відповідають певні ступень розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, на підставі оцінки яких МСЕК встановлює особі I, II чи III групу інвалідності.

На підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

При цьому, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі №200/14695/19-а, від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.

В даній справі позивач не оскаржує дотримання відповідачем процедури, а зазначав лише, що відповідач не дотримався приписів Закону №2961-IV, зокрема відмовив йому у встановленні групи інвалідності.

Проте, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" (25009, м.Кропивницький, вул.А.Корольова, 34/19, ЄДРПОУ 03317424) про скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина