Рішення № 100616966, 27.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року справа №320/10544/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагдове місто» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарагдове місто» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100360/2021/000004/2 від 28.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі №320/10544/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним під час перевірки правильності визначення митної вартості заявлених товарів було встановлено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарагдове місто» (місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, офіс 5, ідентифікаційний код 32103452) зареєстроване в якості юридичної особи 17.09.2002, номер запису 1 073 120 0000 011758 від 04.12.2006 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 18.02.2021 між Shaoxing Jihong Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Смарагдове місто» був укладений контракт №SJ 18/02-21 (далі - контракт), відповідно до якого продавець приймає на себе зобов`язання на умовах, визначених контрактом, передати у власність позивачу текстильну продукцію, а позивач приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити такий товар у порядку та строки, визначені контрактом.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 2.1, 2.4, 3.2, 3.3 та 4.1 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару погоджуються сторонами у специфікаціях (додатках до контракту), які з моменту їх підписання становлять невід`ємну частину контракту.

Поставка товару позивачу здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють номенклатуру та кількість товару, погоджені в одній специфікації.

Базис поставки товару встановлений контрактом на умовах FOB будь-який порт Китайської Народної Республіки у відповідності до правил Incoterms 2020, якщо інший базис поставки не погоджений у відповідній специфікації до контракту.

Якщо поставка товару здійснюється на умовах FOB будь-який порт Китайської Народної Республіки або згідно з іншим, погодженим сторонами у специфікації, базисом поставки, який не передбачає обов`язку позивача здійснювати страхування товару, вважається, що позивача або продавець за дорученням позивача не здійснював страхування товару на добровільних засадах.

Ціна товару, що поставляється згідно з контрактом, узгоджується сторонами для умов поставки FOB будь-який порт Китайської Народної Республіки або іншого базиса поставки, що зазначений у відповідній специфікації до контракту, у відповідності до правил Incoterms 2020.

Ціна товару включає в себе вартість пакування, маркування, вартість тари, сертифікату походження.

Оплата товару за контрактом здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у вигляді часткової передоплати з умовою оплати повної вартості партії товару до дати надходження товару на митну територію України.

29.03.2021 продавець та позивач уклали специфікацію №SJ_033_034 до контракту (далі - специфікація), відповідно до якої продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити наступний товар (далі - товар): тканина плащова пофарбована, 80±5% поліестер та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 11 396,4 метрів за ціною 0,63 доларів США за 1 метр, 10 902,8 метри за ціною 0,68 доларів США за 1 метр та 11 359,5 метрів за ціною 0,62 доларів США за 1 метр; тканина плащова вибивна, 80±5% поліестер та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 190 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407840000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 14 261,3 метр за ціною 0,79 доларів США за 1 метр; тканина плащова пофарбована, 70±10% поліестер та 30±10% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 210 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 38 930,9 метрів за ціною 0,70 доларів США за 1 метр; тканина плащова пофарбована, 65±10% поліестер та 35±10% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 245 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407820000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 2 174,2 метри за ціною 0,88 доларів США за 1 метр; тканина плащова Рип-Стоп вибивна, 80±5% поліестер та 20±5% бавовна, ширина 150±5 см, щільність 200 г/м2 ± 10%, товарна позиція 5407840000 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 2 866 метрів за ціною 0,85 доларів США за 1 метр.

Загальна вартість товару згідно зі специфікацією склала 57 503,97 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2020).

29.03.2021 позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 10 800,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №2, виданого позивачем, із яких 10 800,00 доларів США були сплачені за товар.

27.05.2021 продавець відповідно до контракту та специфікації виставив позивачу до сплати інвойс №SJH 033+34 на загальну суму 57 503,97 долари США.

01.07.2021 позивач перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 46 703,97 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №9, виданого позивачем, із яких 46 703,97 долари США були сплачені за товар.

23.07.2021 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168043, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021 загальна вартість товару складає 57 503,97 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB Нінбо, Китайська Народна Республіка.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Ісламська Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 12 200,00 доларів США.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 69 703,97 долари США (57 503,97 долари США + 12 200,00 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0003) сертифікат якості продавця від 27.05.2021

- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 27.05.2021;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №SJH-033+34 від 27.05.2021;

- (0705) коносамент №ZIMUNGB1105045 від 01.06.2021;

- (0730) автотранспортна накладна №0704 від 22.07.2021;

- (0861) сертифікат про походження товару від 05.06.2021;

- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021;

- (3014) прайс-лист продавця від 29.03.2021;

- (4103) специфікація;

- (4104) контракт.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої та повної оплати; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки тощо); документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

27.07.2021 позивачем на вказаний запит надано додаткові документи разом із супровідним листом №27/07-21.

Так, позивач надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати, - позивач повідомив відповідачу, що позивач: а) 29.03.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 10 800,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 29.03.2021, виданим позивачем, з яких 10 800,00 доларів США були сплачені за товар; б) 01.07.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 46 703,97 долари США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №9 від 01.07.2021, виданим позивачем, з яких 46 703,97 долари США були сплачені за товар.

Позивач також зазначив відповідачу, що вищезазначене підтверджується і карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією за період із 01.01.2021 по 19.07.2021;

2) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявок тощо), документів (рахунків, накладних тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади, - позивач звернув увагу відповідача на те, що він разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168043 від 23.07.2021 надавав до митного оформлення копію довідки Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021, відповідно до якої вартість транспортних витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України з урахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт та винагороди експедитора складає 12 200 доларів США.

Водночас, позивач зі своїм листом №27/07-21 від 27.07.2021 з метою підтвердження понесених ним вищезазначених витрат додатково надав відповідачу фотокопії наступних документів: договору транспортної експедиції №HW 12/04-21 від 12.04.2021, укладеного між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та Позивачем; інвойса №SM-002 від 01.06.2021, виставленого Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited; акту прийому-передачі наданих послуг №SM-002 від 20.07.2021, складеного між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем; платіжного доручення в іноземній валюті №13 від 07.07.2021, виданого позивачем, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited оплату відповідно до договору транспортної експедиції в розмірі 12 200 доларів США, з яких 12 200 доларів США були зараховані в рахунок оплати інвойса Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited №SM-002 від 01.062021; картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited за його інвойсом №SM-002 від 01.06.2021 за період із 01.01.2021 по 20.07.2021;

3) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до специфікації та інвойса №SJH-033+34 від 27.05.2021 поставка спірного товару відбувалась на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2020), які не передбачають зобов`язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару.

У той же час, позивач також звернув увагу відповідача на те, що, як було зазначено в довідці Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021, експедитор не здійснював страхування товару. Позивач на добровільних засадах не укладав будь-яких договорів страхування, пов`язаних зі спірним товаром. Таким чином, у позивача були відсутні будь-які зобов`язання щодо підтвердження витрат на страхування товару, адже воно не здійснювалося;

4) щодо ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, - позивач повідомив відповідачу про відсутність будь-якого ліцензійного чи авторського договору, що стосується оцінюваного товару, згідно з яким передбачена оплата позивачем будь-яких платежів (роялті тощо) на користь третіх осіб;

5) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача на те, що у відповідь на запит він надав відповідачу фотокопії карток рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця та Hong Win International Logistics (Ningbo). Водночас, позивач повідомив відповідачу, що станом на день підписання листа №27/07-21 від 27.07.2021 в позивача були відсутні будь-які інші бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару, крім тих, що були зазначені в самому листі, адже сам товар не брався на бухгалтерський облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг;

6) щодо каталогів, специфікацій виробника товару - позивач надав відповідачу прайс-лист продавця від 29.03.2021.

У той же час, позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа №27/07-21 від 27.07.2021 будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (інші прайс-листи) продавця щодо товару, крім того, який уже надавався позивачем відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168043 від 23.07.2021, а відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання цих документів у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання каталогів, специфікацій, прайс-листів виникає в позивача лише за умови їх наявності в позивача;

7) щодо копії митної декларації країни відправлення з перекладом українською мовою відповідно до статті 254 МК України - позивач звернув увагу відповідача, що станом на день підписання листа №27/07-21 від 27.07.2021 в нього була відсутня копія митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 МК України. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

8) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що в нього був відсутній станом на день підписання листа №27/07-21 від 27.07.2021 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

28.07.2021 Київською митницею в особі її структурного підрозділу відділу митного оформлення №3 митного поста «Східний» UA100360 було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2021/000004/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021 скоригував з 26 429,31 доларів США до рівня 43 571,19 долару США, товару №2 - з 13 299,59 доларів США до рівня 18 461,25 долару США, товару №3 - з 24 782,78 доларів США до рівня 41 400,12 доларів США, товару №4 - з 2 309,11 доларів США до рівня 3 623,30 доларів США, а товару №5 - з 2 883,18 доларів США до рівня 4 101,25 долару США

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168043 від 23.07.2021 документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари . Відповідно до пункту 4.1 контракту передбачено, що оплата товару згідно з контрактом здійснюється позивачем шляхом переведення коштів на банківський рахунок продавця у вигляді часткової передоплати з умовою оплати повної вартості товару до дати надходження товару на митну територію України. Специфікація та інвойс №SJH 033+34 від 27.05.2021 не містять відомостей щодо умов оплати за товар. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення попередньої оплати.

Відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168043 від 23.07.2021 та інвойса №SJH 033+34 від 27.05.2021 поставка товару здійснюється на умовах FOB-Ningbo. Міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Митний орган зазначив, що декларантом до митного оформлення не подано відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України та договору транспортної експедиції заявку на транспортно-експедиційні послуги. В графі «Remarks/export or other instructions» коносамента №ZIMUNGB1105045 від 01.06.2021 зазначено інформацію щодо здійснення оплати за перевезення «freight prepaid».

Наданий декларантом прайс-лист від 29.03.2021 являє собою копію інвойса, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.

Митний орган також вказав, що декларантом до митного оформлення не подано платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість перевезення товару та здійснення оплати вартості перевезення.

Документи, які подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У додатково наданих платіжних дорученнях №9 від 01.07.2021 та №2 від 29.03.2021 у графі 70 «Призначення платежу» зазначено лише номер та дату контракту, відповідно до якого здійснено оплату за товари. Слід зазначити, що пунктом 2.2 Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008 (зі змінами) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Надані платіжні доручення не містять посилання на інвойс та специфікацію, відповідно до яких здійснюється поставка товарів, тому ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товарів неможливо.

Декларант відмовився від подання всіх запрошених митним органом документів відповідно до частин другої та третьої статті 53 МК України, про що зазначено у листі позивача, надісланому до митниці 27.07.2021 (лист №27/07-21 від 27.07.2021). Декларантом не подано достовірних відомостей, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, щодо включення складових митної вартості, а саме транспортування до митного кордону України та страхування до ціни товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалась шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015. При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що в максимально наближеному до митного оформлення оцінюваних товарів часі наявна інформація про митне оформлення подібного товару за вищими рівнями митної вартості. Митна вартість товару визначена відповідно до статті 64 МК України із застосуванням методу визначення митної вартості 2ґ (резервний метод). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 МК України, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товарів 2ґ (резервний метод) відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 52, пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 54, частини шостої статті 54, частини другої статті 58 та частини десятої статті 58 МК України; метод 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 59 МК України); метод 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (стаття 60 МК України); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митні декларації №UA100080/2021/580431 від 16.01.2021, №UA500150/2020/208436 від 21.10.2020, №UA100080/2020/525454 від 06.10.2020 та №UA100480/2021/303309 від 16.02.2021.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100360/2021/00006 від 28.07.2021.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100360/2021/168193 від 28.07.2021 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 236 451,67 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100360/2021/000004/2 від 28.07.2021 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та до суду контракт, специфікацію, інвойс №SJH-033+34 від 27.05.2021, у якому є посилання на контракт та специфікацію, платіжні доручення позивача в іноземній валюті №2 від 29.03.2021 та №9 від 01.07.2021, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією, договір транспортної експедиції №HW 12/04-21 від 12.04.2021, укладений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойс №SM-002 від 01.06.2021, виставлений Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, акт прийому-передачі наданих послуг №SM-002 від 20.07.2021, складений між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, довідку Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021, платіжне доручення позивача в іноземній валюті №13 від 07.07.2021, картку рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2021 по 20.07.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited за його інвойсом №SM-002 від 01.06.2021, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 57 503,97 долари США з урахуванням розміру фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт та експедиторської винагороди в 12 200,00 доларів США, які підлягають до сплати позивачем за перевезення товару в контейнері №BEAU5030704 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021 в розмірі 69 703,97 долари США (57 503,97 долари США + 12 200,00 доларів США).

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторську винагороду) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 12 200,00 доларів США, що підтверджується інвойсом №SM-002 від 01.06.2021, виставленим Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, актом прийому-передачі наданих послуг №SM-002 від 20.07.2021, складеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, та довідкою Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021.

Судом встановлено, що загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100360/2021/168403 від 23.07.2021, склала 69 703,97 долари США, тобто позивач збільшив вартість спірного товару в сумі 57 503,97 долари США на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України в 12 200,00 доларів США.

Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товару до митної території України.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що позивач повинен був надати йому заявку на транспортно-експедиційні послуги, адже законодавець у частині другій статті 53 МК України навів невичерпний перелік транспортних (перевізних) документів, які може надати декларант для підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України.

Суд вважає, що наданих позивачем транспортних (перевізних) документів було достатньо для підтвердження такої складової митної вартості спірного товару як його транспортування до митної території України.

При цьому суд відхиляє довід відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Судом також встановлено, що позивач повідомив у своєму листі відповідачу, що він додатково не страхував спірний товар. Аналогічне підтвердження міститься у довідці Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що позивач не надав йому платіжні доручення, які підтверджують 100% оплати вартості спірного товару.

Судом встановлено, що позивач 29.03.2021 та 01.07.2021 перерахував на користь продавця грошові кошти в рамках контракту в розмірі 10 800,00 доларів США та 46 703,97 долари США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №2 від 29.03.2021 та №9 від 01.07.2021, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень, адже відповідно до них та картки рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією позивач 29.03.2021 та 01.07.2021 перерахував 10 800,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №2 від 29.03.2021 та 46 703,97 долари США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №9 від 01.07.2021 саме в рахунок оплати спірного товару, придбаного позивачем за специфікацією у продавця.

Суд також вважає необґрунтованим відхилення митним органом наданого позивачем прайс-листа продавця від 29.03.2021, оскільки приписами чинного законодавства України не передбачені вимоги до змісту такого документа як прайс-лист, а тому виробник (продавець) може його формувати відповідно до власної комерційної політики.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що в листі позивача №27/07-21 від 27.07.2021 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запиті щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача виписки з бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запиту відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об`єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацією, інвойсом №SJH-033+34 від 27.05.2021, платіжними дорученнями позивача в іноземній валюті №2 від 29.03.2021 та №9 від 01.07.2021, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2021 по 19.07.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь продавця за специфікацією, договором транспортної експедиції №HW 12/04-21 від 12.04.2021, укладеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, інвойсом №SM-002 від 01.06.2021, виставленим Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited, актом прийому-передачі наданих послуг №SM-002 від 20.07.2021, складеним між Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited та позивачем, довідкою Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited про транспортно-експедиційні витрати №SM-002/2021 від 01.06.2021, платіжним дорученням позивача в іноземній валюті №13 від 07.07.2021, карткою рахунку бухгалтерського обліку позивача 3712 за період з 01.01.2021 по 20.07.2021 у розрізі перерахованих авансів на користь Hong Win International Logistics (Ningbo) Limited за його інвойсом №SM-002 від 01.06.2021 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100360/2021/000004/2 від 28.07.2021 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери використаних відповідачем митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом також встановлено, що товари за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100480/2021/303309 від 16.02.2021 постачалися на умовах CPT м. Чорноморськ, Україна, які передбачають те, що в ціну товару включено його доставка до митної території України та розвантаження в порту призначення за рахунок продавця, у той час, коли спірний товар позивача постачався на умовах FOB м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, які не передбачають включення до ціни товару його доставки до митної території України та розвантаження в порту призначення за рахунок продавця.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових митної вартості товарів, зокрема витрат на доставку товару до митної території України та його розвантаження в порту призначення за рахунок продавця.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій ІМ40ДЕ №UA100080/2021/580431 від 16.01.2021, ІМ40ДЕ №UA500150/2020/208436 від 21.10.2020, ІМ40ДЕ №UA100080/2020/525454 від 06.10.2020 та №UA100480/2021/303309 від 16.02.2021 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2021/000004/2 від 28.07.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 546,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №102 від 30.08.2021.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 546,78 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 09.08.2021 між ТОВ «Смарагдове місто» (клієнтом) та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №31/09082021, відповідно до пункту 1.1.1 якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 8 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №31/09082021 від 09.08.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1134167 від 27.08.2021, рахунка №1/31/09082021 від 27.08.2021, платіжного доручення №103 від 31.08.2021 та акта про надання адвокатських послуг №1 від 27.09.2021 до договору про надання правової допомоги №31/09082021 від 09.08.2021.

Відповідачем було подано до суду клопотання, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що: позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій; справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; всі послуги, зазначені в акті про надання адвокатських послуг, не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання та подання до суду документів по справі (позовної заяви та відповіді на відзив); в наданому акті про надання адвокатських послуг не визначено тривалості витраченого адвокатом Божком Андрієм Володимировичем часу під час надання вказаних послуг.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, суд звертає увагу відповідача, що законодавець передбачає можливість встановлення гонорару адвоката як в погодинному розрахунку, так і в фіксованому розмірі в незалежності від витраченого часу на надання правничої (правової) допомоги.

У спірному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Тому суд відхиляє твердження відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, так як позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що форма адміністративного судочинства, за правилами якого розглядається справа (загальне або спрощене), не є визначальним критерієм при вирішенні питання щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обсяг виконаних представником позивача робіт із надання професійної правничої допомоги детально описаний в акті про надання адвокатських послуг.

Суд зауважує, що лише сам факт незгоди відповідача із заявленим позивачем до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу сам по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру таких витрат, оскільки клопотання про неспівмірність витрат має бути належним чином обґрунтоване та підтверджено доказами.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці в розмірі 6 500,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці на користь позивача складає 10 046,78 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100360/2021/000004/2 від 28.07.2021, прийняте Київською митницею в особі її структурного підрозділу відділу митного оформлення №3 митного поста «Східний» UA100360.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагдове місто» (ідентифікаційний код 32103452, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Київська, буд. 10, офіс 5) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 10 046,78 грн. (десять тисяч сорок шість грн. 78 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.