Ухвала суду № 100616660, 25.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

25 жовтня 2021 року Справа № 280/5012/20 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лада – ЛТД” (вул. Дніпропетровське шосе, буд. 11, м. Запоріжжя, 69069) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Лада – ЛТД” (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004530507, №0004540507 від 02.04.2020.

Ухвалою суду від 29.07.2020 позовну заяву у справі № 280/5012/20 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.09.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 02.11.2020.

Ухвалою суду від 02.11.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 02.11.2020 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 17.12.2020.

Ухвалою суду від 17.12.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.12.2020 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 10.02.2021.

02.02.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обгрунтоване тим, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, в якій відступлено від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18 у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, та сформовано новий правовий висновок. Так, норма п. 56.19 ст. 56 ПКУ є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАСУ, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобовязань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПКУ). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0004530507, № 0004540507. Рішенням ДПС України № 18220/6/99-00-08-05-01-06 від 04.06.2020 у розгляді скарги відмовлено, яке отримано товариством 12.06.2020. Позовна заява підписана директором ТОВ «Лада ЛТД» 22.07.2020. Також вважає безпідставними посилання позивача на постанову КМУ від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», як на причину поновлення строку звернення, оскільки з аналізу п. 52-8 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПКУ строки, передбачені п. 56.19 ст. 56 ПКУ не зупинялися, окрім в частині процедури адміністративного оскарження). Просить клопотання задовольнити.

Представником позивача 10.02.2021 до суду подано заперечення проти клопотання, оскільки з урахуванням п. 3 Прикінцевих положень КАС України та п. 1 постанови КМУ від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» останнім днем подачі позову є саме 31.07.2020, а позовну заяву подано 22.07.2020. просить в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвалою суду від 10.02.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 10.02.2021 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 19.05.2021.

Ухвалою суду від 19.05.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 19.05.2021 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 26.07.2021.

Ухвалою суду від 19.05.2021здійснено процесуальне правонаступництво.

Ухвалою суду від 26.07.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.07.2021 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 23.09.2021.

Згідно із довідкою № 02-35/21/60 від 27.09.2021 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В. був відсутній на роботі в період з 20.09.2021 по 22.09.2021 – наказ від 13.09.2021 № 311 «Про надання відпустки» та в період з 23.09.2021 по 24.09.2021 – наказ від 17.09.2021 № 313 «Про надання відпустки», у звязку з цим підготовче засідання було відкладено на 25.10.2021.

Представник позивача в підготовче засідання з`явився, на фіксації судового процесу не наполягав.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, на фіксації судового процесу не наполягав.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання відповідача в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Згідно з частинами 1 -3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відповідно до п. 56.1, п. 56.18, п. 56.19 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. У разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанови від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, згідно якої, що положення Податкового кодексу України поширюються на відносини щодо обрахунку строку звернення до суду з позовами про оскарження рішення контролюючого органу. При оскарженні рішення податкового органу слід застосовувати строки подання позову визначені у п. 56.18, п. 56.19 ст. 56 ПК України, тобто один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, у разі застосування процедури адміністративного оскарження. Верховний Суд вказував, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Суд зазначає, що ТОВ «Лада ЛТД» звертаючись до суду з позовом 22.07.2020 року, мало справедливі очікування на незмінність судової практики та використання судами єдиного підходу щодо визначення строку звернення до суду, тобто 1095 днів.

Постанову Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, якою визначено правове обґрунтування та змінено підхід до обрахунку строку подання позову при оскарженні податкових повідомлень-рішень податкового органу, ухвалено 26.11.2020 року, оприлюднено для загалу 10.12.2020 року. На час подання ТОВ «Лада ЛТД» позову, існувала правова позиція щодо строку звернення до суду, встановлена постановами Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі № 2540/2576/18 та від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18, згідно якої, строк подання позову до суду про оскарження рішень контролюючих органів, становив 1095 днів і обчислювався з дня отримання платником податків рішень, що оскаржується.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дійсно, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду, справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»). Проте, при зміні правового регулювання визначення строку звернення до суду, особу не слід обмежувати у її праві звернення до суду. Тим більше, коли підхід до визначення строку звернення до суду з позовом змінився під час дії строку, який має значення для позивача та під час оспорюваного періоду.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, Верховний Суд вказав на застосування свого рішення. Верховний Суд вказував, що у справі, що розглядається, Верховний Суд у складі судової палати формулює висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань. Проте зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною. Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Тобто не можливо до позовів, поданих суб`єктами до 26.11.2020 року, застосовувати правові висновки постанови Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19.

Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з доводами відповідача щодо не неможливості поновлення строку звернення до суду, слід звернути увагу на механізм забезпечення реалізації гарантованого Конституцією України права особи на доступ до правосуддя, слід зважати на дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Зміна судової практики, що відбулася після подання позову, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час подання позову.

В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Суд вказує, що у постанові від 29.09.2021 року у справі № 640/25944/19 Верховний Суд вказував, що, у разі коли спірні правовідносини у справі, виникли до рішення Верхоновго Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19, тобто до зміни правової позиції щодо строків судового оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, слід враховувати попередню судову практику щодо строків звернення. З метою недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. Такий підхід вже використовувався Верховним Судом.

Суд враховує те, що позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0004530507, № 0004540507. Рішенням ДПС України № 18220/6/99-00-08-05-01-06 від 04.06.2020 у розгляді скарги відмовлено, яке отримано товариством 12.06.2020. Позовна заява підписана директором ТОВ «Лада ЛТД» 22.07.2020. Відповідачем залишено поза увагою, що позивач звернувся до суду з позовом 22.07.2020 року у той час як нове нормативне регулювання строків звернення до суду у зв`язку з зміною судової практики виникло після 26.11.2020 року. Так при вирішенні спору, слід зважати, що на час подання позивачем позову, існувала правова визначність та було встановлено строк звернення до суду як 1095 днів. Зміна правового регулювання під час розгляду справи не повинна впливати на права та можливості позивача та ставити його у позицію звужування права та справедливих очікувань на дотримання судом розумного туманна правових норм та рішень Верховного Суду.

При вирішені спору, суд також керується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.02.2021 року у справі № 420/1927/20, від 20.08.2021 року у справі № 380/10381/20. Верховним Судом констатовано, що зміна судової практики, що відбувається після подання позову, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час подання позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 240, 241, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Лада – ЛТД” без розгляду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Суддя А.В. Сіпака