Рішення № 100615360, 21.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2021 р. Справа № 120/10772/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Кучерявої І.П.,

представника відповідача: Черпітяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тінік-Оіл" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

в с т а н о в и в :

03.09.2021 року ПП "Тінік-Оіл" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що 07.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку позивача та складено Акт (довідка) фактичної перевірки №4393/02-32-09-04/37836304, в якому зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат РРО, що не значиться у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. На підставі Акту перевірки, 31.05.2021 року відповідачем винесено рішення про застосування відносно позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 423698,76 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, однак рішення за результатом розгляду скарги так і не отримав.

Натомість, 25.08.2021 року позивачем отримано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року про наявність податкового боргу, в тому числі штрафних санкцій, в розмірі 423698,26 грн.

На переконання позивача, вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки протягом строку адміністративного оскарження грошового зобов`язання, податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою від 08.09.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України).

27.09.2021 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі, оскільки оскаржувана ПП "Тінік-Оіл" податкова вимога №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року відкликана податковим органом.

27.09.2021 року позивачем подано пояснення щодо відкликання податкової вимог. Зокрема, вказав, що податкове законодавство передбачає відкликання податкової вимоги або за рішенням контролюючого органу (чи рішення про скасування податкової вимоги, чи рішення про скасування рішення про нарахування суми грошового зобов`язання), або за рішенням суду.

29.09.2021 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження.

30.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.10.2021 року адміністративну справу призначено до розгляду у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін на 21.10.2021 року

07.10.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 21.10.2021 року представник позивача позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив, що 07.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку позивача та складено Акт (довідка) фактичної перевірки №4393/02-32-09-04/37836304, в якому зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним через електронний контрольно-касовий апарат РРО, що не значиться у ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

На підставі Акту перевірки №4393/02-32-09-04/37836304 від 07.05.2021 року, 31.05.2021 року відповідачем винесено рішення про застосування відносно позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 423698,76 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 16.06.2021 року позивач оскаржив його у адміністративному порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що підтверджується матеріалами справи (а/с 11-20).

25.08.2021 року позивачем отримано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року про наявність податкового боргу, в тому числі штрафних санкцій, в розмірі 423698,26 грн.

Не погодившись із даною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Абзацами першим, другим пункту 55.2 статті 55 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць.

Пунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з абзацом першим пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (абзац третій пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України закріплено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (абзац другий пункту 56.5 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що скарга подана до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, із дотриманням строку та порядку визначеного пунктом 56.3 та 56.4 статті 56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Оскільки, скарга на рішення Головного управління ДПС у Вінницькій область про застосування фінансових санкцій №4867/02-32-09-04/37836304 від 31.05.2021 року подано позивачем до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням строку та порядку, визначеного пунктом 56.3 та 56.5 ст.56 ПК України, сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою та зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у рішення Головного управління ДПС у Вінницькій область про застосування фінансових санкцій №4867/02-32-09-04/37836304 від 31.05.2021 року, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Разом з тим, відповідач всупереч пункту 56.6 статті 56 ПК України надіслав на адресу позивача податкову вимогу №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року до закінчення процедури адміністративного оскарження. Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для надіслання позивачу оскарженої податкової вимоги, внаслідок чого податкова вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у зв`язку з відкликанням оскаржуваної вимоги, то суд зазначає, що вичерпний перелік підстав, за яких податкова вимога вважається відкликаною, наведений у пункті 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (підпункт 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2);контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (підпункт 60.1.3); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5).

Під час розгляду справи судом не встановлено підстав, наведених у пункті 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а тому підстави вважати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року відкликаною відсутні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №0027883-1308-0206 від 06.08.2021 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Тінік-Оіл" (вул. Хлібна, 21, кв. 13, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37836304) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 6355,50 грн. (шість тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлено: 26.10.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович