Рішення № 100614969, 03.09.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7382/21

Провадження № 2/727/2200/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

(ЗАОЧНО)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого-судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судового засідання Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) – до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог: Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(код ЄДРПОУ: 41659926, м. Чернівці, вул. Руська, 183), третя особа без самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції(м. Чернівці, вул. П. Целана, 11), про виключення майна з постанови про опис й арешт майна боржника та зняття арешту

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції; - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про виключення майна з постанови про опис й арешт майна боржника та зняття арешту.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16.06.2021р. працівниками Першого відділу ДВС у м. Чернівці було проведено в порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці по виконавчому документу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 10000 доларів США, в рамках ВП 61289193, опис майна в будинку розташованому в АДРЕСА_1 , про що винесено відповідну постанову.

Вказує, що державним виконавцем було описане належне їй майно, зокрема: картина ручної роботи, картина з квітами; рамка дерев`яна; сервант 2,1 та 1,7; сковорода чугунна стільці виготовлені з дуба зі вставками каменю та тканини; туалетна вода - 2 шт.; набір келехів - 1 коробка: набір посуду; килим коричневого кольору; диван червоного кольору; спальний гарнітур, що складається з шафи; комоду та 2х тумбочок; килим рожевий - 2 шт.; стільчик чорного кольору; ваза керамічна - 2 шт.; спальний гарнітур, що складається з шафи, комоду та двох тумбочок; килим коричневого кольору - 3 шт.; скульптура керамічна - 2 шт., стіл комп`ютерний сірий та крісло комп`ютерне сірого кольору.

Окрім наведеного, аргументує позовні вимоги і тим, що ОСОБА_2 являється її матір`ю і саме від неї, вона 29.07.2020 року, по приїзду з м. Києва, дізналася про проведення в будинку, де вона зареєстрована опису і накладення арешту на належне їй вищевказане майно. Вважає, що частина майна, яке було описане державним виконавцем підлягає виключенню з постанови про опис та арешт майна боржника, так як належить їй особисто і є її власністю, придбані за власні кошти та документально підтверджені накладними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рух справи та позиція сторін

Ухвалою суду від 13 серпня 2021 року відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзив на позовну заяву від відповідачів не надходив.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позовні вимоги підтримано позивачем, просила ОСОБА_1 їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також представники третіх осіб - Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції; - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представником відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Семеновим М.В. в суд скеровано письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, виходячи з даних вимог закону, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважає на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому способи захисту цивільного права та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Досліджені судом докази та застосовані норми права

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 18.02.2020 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Івано – Франківськ) Басюк А.В. за виконавчим документом № 727/3091/19 виданого 31.01.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 10000 доларів США згідно розписки від 16.11.2006 року станом на 31.01.2020 року (а.с. 7).

26.07.2021 року в рамках виконавчого провадження ВР 61289193 старшим державним виконавцем Басюк А.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (а.с.8) та 28.07.2021 року державним виконавцем вказаного відділу Антонюком А.Г. прийнято виконавче провадження ВП 612289193 до провадження (а.с.9).

З дослідженої постанови (а.с.10) про опис та арешт майна боржника від 16.06.2021р. вбачається, що на речі належні позивачу було накладено арешт, зокрема: картина ручної роботи, картина з квітами; рамка дерев`яна; сервант 2,1 та 1,7; сковорода чугунна стільці виготовлені з дуба зі вставками каменю та тканини; туалетна вода - 2 шт.; набір келехів - 1 коробка: набір посуду; килим коричневого кольору; диван червоного кольору; спальний гарнітур, що складається з шафи; комоду та 2х тумбочок; килим рожевий - 2 шт.; стільчик чорного кольору; ваза керамічна - 2 шт.; спальний гарнітур, що складається з шафи, комоду та двох тумбочок; килим коричневого кольору - 3 шт.; скульптура керамічна - 2 шт., стіл комп`ютерний сірий та крісло комп`ютерне сірого кольору. Дані речі були описані у присутності ОСОБА_2 , - боржника та стягувача – ОСОБА_3 .

Належність майна позивачу підтверджується видатковою накладною № 0000003 ПАТ Компанія Юна Груп» з відміткою отриманням його після оплати – ОСОБА_4 (після заміжжя прізвище ОСОБА_5 ) (а.с.13,14-16).

Доводи позивача про те, що лише після приїзду з м. Києва, вона дізналася про проведений державним виконавцем опис належного їй майна і накладення арешту підтверджуються дослідженими проїздними документами до м. Київ і з м. Київа до м. Чернівці (а.с. 17,18).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Арешт на майно належне позивачу і таке на яке було описано за наведених вище обставин та вимог закону із заходу забезпечення виконання рішення суду перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 661/624/16-ц, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 922/1334/17, від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17, від 05.03.2019 у справі № 903/206/18, від 30.09.2019 у справі № 908/1532/18, які були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження ро зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПКУкраїни, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, позовні вимоги про зняття арешту з майна можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладався арешт на майно, тобто до стягувача і такою в даній справі є ОСОБА_2 , має бути залучено та вірно залучено третіх осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5, відповідачами у справах про зняття арешту з майна, є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У даному випадку позивачем ОСОБА_1 суд вважає доведеним, що вона є власником спірного наведеного майна, у зв`язку з чим заявлена нею вимога про зняття арешту із зазначеного майна ґрунтується на законі. Судом при цьому враховується, що позивач заявляє лише вимогу про зняття арешту та не заявляє вимогу про право власності на арештоване майно як такі, що не засновані на правильному застосуванні положень вищезгаданої статті, а також порушують права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У контексті оцінки доводів позивача, суд звертає увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 317, 319 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права – одне з підвалин демократичного суспільства – закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу - остаточності рішень суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Висновки

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позивачем не став ситься питання про стягнення судового збору, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) – до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог: Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(код ЄДРПОУ: 41659926, м. Чернівці, вул. Руська, 183), третя особа без самостійних вимог: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Чернівці, вул. П. Целана, 11), про виключення майна з постанови про опис й арешт майна боржника та зняття арешту - задовольнити.

Зняти арешти із нерухомого майна та виключити його з опису, яке належить ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області) накладений за постановою від 16 червня 2021 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції(код ЄДРПОУ: 41659926, м. Чернівці, вул. Руська, 183), а саме: спальний гарнітур «Луїза», що складається з шафи, комода та двох тумбочок (колір: білий, срібло); спальний гарнітур «Соренто», що складається з шафи, комоду та двох тумбочок (колір Горіх); сервант 2.1м на 1.7 м. (столовий набір «Онікс Екліпс» (колір: бордо, натуральний камінь) та стільці з дуба із вставками та тканини.

Після набранням чинного даного рішення, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.08.2021 року про забезпечення позову, підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 – ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.09.2021р.

Суддя Слободян Г.М.