Постанова № 10061377, 08.06.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2010 року Справа № 27/70-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 27.05.2010 року:

позивача: Анцупова С.В.- предст., дов. від 20.05.2010 року

відповідача: Калмиков М.Ю.- предст., дов.№4/11-470 від 16.12.2009 року

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р. у справі №27/70-10

за позовом: закритого акціонерного товариства „Юніпласт” (м. Дніпропетровськ)

до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Ретал Дніпро” (м. Дніпропетровськ)

про: розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2010 року (підписано 16.04.2010р.) по справі №27/70-10 (суддя Татарчук В.О.) було відмовлено в позові закритого акціонерного товариства „Юніпласт” (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю „Ретал Дніпро” (м. Дніпропетровськ) і земельного управління Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2002р. площею 2,2741 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграду, 259, і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кодом 66046015, укладеного між закритим акціонерним товариством „Юніпласт” і Дніпропетровською міською радою.

Дніпропетровська міська рада –відповідач –подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду від 13.04.2010р. по справі №27/70-10 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Рішення суду першої інстанції відповідач вважає винесеним з порушенням норм матеріального права. Скаржник посилається на ст.654 Цивільного кодексу України, за якою зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тобто, якщо договір був укладений і нотаріально посвідчений, то розірвати його потрібно теж нотаріально з державною реєстрацією. Ні умовами договору оренди, ні нормами чинного законодавства (ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі”) не передбачено підстави розірвання договору як укладення орендарем земельної ділянки договору відчуження об’єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці. Виключне право на прийняття рішення про розірвання договору приймає Дніпропетровська міська рада як розпорядник земель. Крім того, позивач не звертався відповідно до ст. 152 ЗК України з позовом про поновлення порушених прав, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

19.05.2010 року відповідачем надано уточнення до апеляційної скарги, у якому міська рада заперечує проти встановлення в рішенні суду факту припинення договору і просить внести зміни в мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010 року щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 13.08.2002 року припиненим.

Закрите акціонерне товариство „Юніпласт” (м. Дніпропетровськ) – позивач –у запереченнях на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні вказав, що неодноразово звертався до відповідача з листами про бажання розірвати договір. Заперечення позивача обґрунтовані ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі”, підпунктом “а” ст. 141 Земельного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України. Сторона вважає безпідставним посилання скаржника на ст. 654 ЦК України, оскільки товариством було запропоновано врегулювати спір шляхом внесення нотаріально посвідчених доповнень до договору чи укласти мирову угоду. Безпідставним позивач вважає і посилання відповідача на ст. 152 ЗК України, оскільки дії позивача направлені не на захист права на земельну ділянку, а на добровільну відмову від права користування ділянкою. Крім того, позивач вважає, що рішення впливає і на права та обов’язки ТОВ “Ретал Дніпро”, оскільки воно фактично займає спірну земельну ділянку, але позбавлено можливості укласти договір оренди без розірвання чи припинення договору, який є предметом спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ретал Дніпро” (м. Дніпропетровськ) –третя особа, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник третьої особи у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №80075135). Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 11.15 08 червня 2010 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 13.08.2002 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і закритим акціонерним товариством „Юніпласт” (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 2,2741 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 259, для фактичного розміщення цеху з виготовлення преформ і ПС-35/0,4 кВ, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 66046015. Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.06.2002р. №209/2 (п.п. 1.1, 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору земельні ділянки були надані до 19.06.2017р.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстровано у реєстрі за №1846. Управлінням земельних ресурсів договір зареєстрований 27.08.2002р. за №2107.

21.11.2008р. на підставі договору купівлі-продажу позивач продав товариству з обмеженою відповідальністю “Ретал Дніпро” у власність об’єкти нерухомого майна, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 259.

Відповідно до п. 2.3. договору, право власності на об’єкти нерухомого майна перейшло від продавця до покупця в момент укладення та нотаріального посвідчення договору, його державної реєстрації.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М. і зареєстрований за №7710. Право власності на нерухоме майно зареєстроване комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” Дніпропетровської обласної ради 24.12.2008р.

На виконання укладеного договору сторонами 21.11.2008р. був складений і підписаний акт приймання-передачі об’єкта нерухомості, відповідно до якого продавцем був переданий, а покупцем прийнятий об’єкт нерухомості, до переліку якого увійшло і майно, яке знаходиться на земельній ділянці, наданій в користування за договором від 13.08.2002 року.

Таким чином, змінився власник майна, з підстав використання якого був укладений договір оренди земельної ділянки, а отже у позивача відпала необхідність у користуванні земельною ділянкою, у зв’язку із зміною власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці, і відносно якої був укладений договір оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998р. (зі змінами і доповненнями), договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, для сторін обов’язковим є дотримання умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 7.4.5 договору оренди землі сторони домовились, що ...після відчуження частини або усього нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, орендар повинен звернутись до орендодавця з клопотанням про внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів та Державного земельного кадастру.

З матеріалів справи вбачається неодноразове звернення позивача до Дніпропетровської міської ради з листами про вилучення земельних ділянок у зв’язку з продажем нерухомого майна та дострокове розірвання договору оренди (листи від 31.03.2009р., №№74, 75 від 05.02.2010р.) та відсутність відповіді з боку відповідача за вказані звернення станом на дату подання позову.

Під час розгляду справи відповідачем був наданий лист №7/8-177, в якому він повідомляв про направлення листів позивача для розробки документації із землеустрою та запропоновано у разі дострокового припинення договору оренди земельної ділянки надати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копії документів.

Частина 3 статті 15 Закону України “Про оренду землі” визначає, що крім істотних умов договору за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

В даному випадку до інших умов спірного договору сторони включили і підстави розірвання договору, зокрема п. п.9.2.-9.2.5 передбачено, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору в таких випадках: - за взаємною згодою сторін; - за ініціативою орендодавця у випадках, передбачених законодавством та цим договором; - одержання орендарем земельної ділянки у власність; - примусове вилучення земельної ділянки у порядку, встановленому законами України; - ліквідації юридичної особи –орендаря.

За правилами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів та договору

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв діловогообороту або інших вимог,щозвичайно ставляться.

Одностороння відмова відзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порядок розірвання та зміни умов договору визначений статтею 188 Господарського кодексу України і передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі, на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Із встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відбулась зміна власника майна, для обслуговування якого позивачем використовувалась орендована земельна ділянка. У орендаря була втрачена необхідність у користуванні земельною ділянкою і в такому випадку за умовами спірного договору оренди Орендар має право розірвати договір, останній звертався з відповідною пропозицією до Орендодавця, однак у встановлений законом строк відповіді не отримав, тому з урахуванням норм наведеного законодавства місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про розірвання зазначеного договору.

При прийнятті постанови колегія суддів також враховує, що позивач подав позовну заяву про розірвання договору 28.01.2010 року –після вступу в силу змін до земельного та цивільного законодавства України. Так, відповідно до ст.377 ЦК України (в редакції станом на день подання позову) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно умов ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 31 Закону України „Про оренду землі” доповнена нормою, яка передбачає припинення договору оренди у зв’язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою.

За таких обставин позивач мав всі підстави вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди.

Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВАСУ від 03.06.2009 року по справі №10/245-08(12/136-08).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом прав міської ради щодо розпорядження землями на території міста є безпідставним, оскільки станом на день прийняття судового рішення, законодавець визначив підстави припинення договору оренди землі, у тому числі і в разі переходу права власності на об’єкт, який розташований на спірній земельній ділянці, тобто договір оренди припиняється незалежно від волевиявлення власника (особи, що має право розпоряджатися) земельної ділянки. У зв’язку з наявністю прямої норми законодавства, рішення органу місцевого самоврядування на розірвання договору (дозвіл) не потрібно. Крім того, чинне законодавство не містить заборону судам розглядати питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, а відмова у розгляді такого позову є порушенням Конституції України, яка є нормою прямої дії, і якою встановлений порядок, за яким будь-який спір може бути розглянутий у суді.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом були правильно встановлені фактичні обставини справи, але в позові відмовлено з підстав того, що спірний договір є припиненим відповідно до норм законодавства. З такою точкою зору погодитися неможна, оскільки у момент відчуження майна (переходу права власності на іншу особу) законодавство не містило положень про припинення договору оренди землі внаслідок зміни власника майна, яке розташоване на земельній ділянці. Отже, у момент переходу права власності на майно на третю особу до останньої не перейшло право користування земельної ділянки. Це право не могло перейти автоматично після зміни законодавства, яке не має зворотної сили. За таких обставин договір не є припиненим і підлягає розірванню у загальному порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2010 року у справі №27/70-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 13 серпня 2002 року площею 2,2741 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграду, 259, для фактичного розміщення цеху з виготовлення преформ і ПС-35/0,4 кВ, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 66046015, який укладений між закритим акціонерним товариством "Юніпласт" (49057 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 259, ідентифікаційний код 31158361) та Дніпропетровською міською радою (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514), зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за №2107 від 27.08.2002 року.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49000 м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь закритого акціонерного товариства "Юніпласт" (49057 м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 259, ідентифікаційний код 31158361) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат