Ухвала суду № 100613523, 27.10.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 6/641/233/2021 Справа № 641/3477/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року м.Харків

Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань – Зюкіної К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові подання державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєєва Ігоря Романовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України,-

в с т а н о в и в:

Державний виконавець Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєєв І.Р. звернувся до суду з вказаним поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, обґрунтовуючи його тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження №66103961 з примусового виконання виконавчого листа по справі №641/3477/19, виданого Комінтернівським районним судом м.Харкова 22 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 15 802 грн. 18 коп.

Рішення суду не виконане. Під час примусового виконання рішення державним виконавцем встановлено, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду та законом.

Інформація щодо джерел отримання доходів боржником відсутня. Згідно відповідей Пенсійного фонду України відносно осіб-боржників, які отримують пенсії та про осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовим договором, про останнє місце роботи, інформацію про боржника ОСОБА_1 не знайдено. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровані об`єкти нерухомості.

Згідно довідки територіальної громади м.Харкова, щодо зареєстрованих у житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що боржниця значиться за цією адресою, та не знята з місця реєстрації. Поштову кореспонденцію ОСОБА_1 яку на адресу її реєстрації направляє державний виконавець вона не отримує, проте періодично направляє до ВДВС звернення, у яких вказує адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» постанову державного виконавця прийнято до часткового виконання та списано з рахунку боржника грошові кошти у 6 431,00 які перераховано на реквізити стягувача ОСОБА_2 .

Посилаючись на вказані обставини, а також на вимоги ст.ст. 18,19,28 Закону України «Про виконавче провадження», п.5 ч.1 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України державний виконавець просив суд встановити тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань за виконавчим листом №641/3477/19 від 18 липня 2019 року, без вилучення паспортного документа.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, просив розгляд подання проводити без його участі.

У відповідності до вимог ч.4 ст.441 ЦПК України інші сторони та заінтересовані особи не повідомлялись про розгляд подання.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ст.6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон коли боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року, «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону N3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону N 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положення ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєєвим І.Р. від 16 липня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Комінтернівським районним судом м.Харкова 22 серпня 2019 року №641/3477/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 15 802 грн. 18 коп.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. (ст.313 ч. 1,2,3,4 ЦК України).

Згідно частини 3 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом ч.4 ст.441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню питання, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання. Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Аналізуючи зазначене та враховуючи, що з матеріалів справи не встановлено в чому саме полягає ухилення боржника від виконання рішення суду, та не доведено можливість виїзду боржника за межі України саме з метою ухилення від виконання рішення суду, а тому в задоволенні подання слід відмовити. Також, до подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що останній вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Відсутні такі відомості й у змісті подання, при чому за весь період часу боржником не було отримано жодного документу від державного виконавця, а інших даних матеріали подання не містять.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 260, 261, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року, суд

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Корнєєва Ігоря Романовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -О. А. Фанда