Вирок № 100612967, 27.10.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021 Справа № 425/4035/19

Провадження № 1-кп/425/49/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді Коваленка Дениса Сергійовича, секретарка судового засідання: Чикунова Ю.С.,

розглядаючи об`єднане судове провадження по кримінальних провадженнях №12019130330001033 та №12019130330000928, в яких ОСОБА_1 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сквира Київської області; громадянин України; одружений; освіта середня; постійного місця роботи не має; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має судимість) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №12019130330001033 є: з боку обвинувачення - прокурор: Деркачова Вероніка Юріївна, Безденежний Віталій Юрійович, Жорін Сергій Олександрович, з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_1 та його захисник: адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, потерпілі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , цивільний позивач: ОСОБА_3 , цивільний відповідач: ОСОБА_1 ,

сторонами та іншими учасниками кримінального провадження №12019130330000928 є: з боку обвинувачення - прокурори: Деркачова Вероніка Юріївна, Несвіт Інна Миколаївна, Безденежний Віталій Юрійович, Жорін Сергій Олександрович, з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_1 та його захисник: адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, потерпілі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , цивільні позивачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , цивільний відповідач: ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення.

1. 03 листопада 2019 року приблизно об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 подзвонила потерпілому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які нібито трапились з його сином, та що для цього необхідна матеріальна винагорода, прийшов за місцем проживання потерпілого ОСОБА_4 , а саме до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_4 , що він є працівником поліції та прийшов за тим, щоб забрати грошові кошти, після чого передати їх нібито слідчому.

Через, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15000 гривень, які ОСОБА_1 незаконно отримав і покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

2. 12 листопада 2019 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які нібито трапились з її онуком, та що для його лікування потрібні грошові кошти, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, та представившись товаришем її онука, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 у сумі 9000 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

3. 15 листопада 2019 року приблизно о 18 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які нібито трапились з її зятем, та що для цього потрібні грошові кошти, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, та представившись працівником поліції, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 у сумі 5000 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

4. 16 листопада 2019 року приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які нібито трапились з її сином, та що для цього необхідна матеріальна винагорода, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_7 , а саме до під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_7 , що він є працівником поліції та прийшов за тим, щоб забрати грошові кошти та заяву, після чого передати їх нібито «адвокату потерпілої». В цей час ОСОБА_7 продовжувала розмовляти по телефону з невстановленою особою, яка представилась адвокатом «потерпілої», а також особою, яка видавала себе за її сина. Під час розмови по телефону, ОСОБА_7 передала ОСОБА_1 , який представив себе як працівник поліції, грошові кошти у сумі 12500 гривень, які він незаконно отримав і покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Далі, потерпіла ОСОБА_7 , продовжила розмовляти по телефону із невстановленою особою, якій повідомила що в неї наявні ще грошові кошти у сумі 100 доларів США, на що невстановлена особа повідомила, що «працівник поліції» зараз повернеться до під`їзду її будинку. Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману повернувся до під`їзду будинку потерпілої ОСОБА_7 , де шляхом обману заволодів її грошовими коштами у сумі 100 доларів США та залишив місце вчинення кримінального правопорушення (згідно з інформацією Національного банку України, станом на 16.11.2019 року вартість 100 доларів США складала 2424 гривні 50 копійок).

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

5. 20 листопада 2019 року приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місце проживання: АДРЕСА_6 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які нібито трапились з її сином, та що для цього необхідна матеріальна винагорода, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_8 , а саме до квартири за адресою: АДРЕСА_6 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_8 , що він є працівником поліції та прийшов за тим, щоб забрати грошові кошти та заяву, після чого передати їх нібито слідчому.

В цей час ОСОБА_8 продовжувала розмовляти по телефону з невстановленою особою, яка представилась її сином. Під час розмови по телефону, ОСОБА_8 передала ОСОБА_1 , який представив себе як працівник поліції, грошові кошти у сумі 1000 доларів США, які він незаконно отримав і покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Далі, потерпіла ОСОБА_8 , продовжила розмовляти по телефону із невстановленою особою, якій повідомила, що в неї наявні ще грошові кошти у сумі 1000 доларів США, на що невстановлена особа повідомила, що працівник поліції зараз повернеться за місцем її мешкання. Після цього ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману повернувся до під`їзду будинку потерпілої ОСОБА_8 , де шляхом обману заволодів її грошовими коштами у сумі 1000 доларів США та залишив місце вчинення кримінального правопорушення (згідно з інформацією Національного банку України, станом на 20.11.2019 року вартість 2000 доларів США складала 48400 гривень).

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

6. 26 листопада 2019 року приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які трапились з її зятем, та що для цього необхідна матеріальна винагорода, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_2 , а саме до квартири за адресою: АДРЕСА_7 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_2 , що його прізвище: ОСОБА_9 , та він прийшов за тим, щоб забрати грошові кошти та заяву, після чого передати їх нібито слідчому.

В цей час ОСОБА_2 продовжувала розмовляти по телефону з невстановленою особою, яка представилась слідчим, а також особою, яка видавала себе за її зятя. Під час розмови по телефону, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 , який представив себе як: ОСОБА_9 , грошові кошти у сумі 1000 гривень, які він незаконно отримав і покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

7. 26 листопада 2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , діючи повторно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_1 , подзвонила потерпілій ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_8 ) та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які трапились з її сином, та що для цього необхідна матеріальна винагорода, ОСОБА_1 прийшов за місцем проживання потерпілої ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_8 , де реалізуючи злочинний намір групи осіб, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_3 у сумі 8000 гривень, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_1 , і тому суд вважає, що діяння, у вчиненні якого звинувачує прокурор Шабаєва М.М., дійсно мало місце.

Також суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що вказане діяння ОСОБА_1 дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб. Суд враховує те, що ОСОБА_1 добровільно і свідомо визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, і суд також вважає саме його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив 7 кримінальних правопорушень в осудному стані, кожне з яких правильно кваліфіковано прокурором за частиною 2 статті 190 КК України. І у вчиненні всіх цих правопорушень винен саме ОСОБА_1 .

Разом з цим суд відзначає, що ОСОБА_1 дійсно щиро розкаявся у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, попросив вибачення та висловив щирий жаль з приводу вчинених ним кримінально караних діянь.

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_1 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_1 підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення, в силу положень частини 1 статті 32 КК України, як за повторні, за частиною 2 статті 190 КК України.

Суд погоджується із прокурором у тому, що обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують покарання є щире каяття обвинуваченого, що знайшло своє підтвердження прямо у залі суду. Але суд не може погодитись із прокурором, в частині, що має місце обставина, яка обтяжує покарання у вигляді вчинення кримінальних правопорушень щодо осіб похилого віку, яка передбачена пунктом 6 частини 1 статті 67 КК України, оскільки така обставина не була вказана в обвинувальних актах і не була доведена прокурором під час судового провадження (зазначений правовий висновок підтримується і Верховним Судом, на що вказують його постанови у справах: № 688/517/17 від 17.05.2018; № 171/8/17 від 16.08.2018; № 679/783/17 від 20.12.2018; № 676/3274/17 від 07.02.2019 року). А за таких обставин, суд не може вважати, що зазначена прокурором обтяжуюча обставина має місце.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має не меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 цього Кодексу (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 190 КК України, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція частини 2 статті 190 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_1 у цій справі, зокрема положення статей 1-91 КК України;

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_1 вчинив всі сім, і кожен з них окремо, кримінальні правопорушення, які за ступенем тяжкості, в силу положень частини 4 статті 12 КК України, є нетяжкими злочинами та кваліфікуються за частиною 2 статті 190 КК України;

- ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сквира Київської області; громадянин України; одружений; освіта середня; постійного місця роботи не має; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має судимість, яка не погашена і не знята, що було встановлено під час судового засідання та визнано обвинуваченим;

- ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення з прямим умислом, а обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому є його щире розкаяння, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні;

- наслідком вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень є позбавлення у неправомірній спосіб власності інших громадян, які є потерпілими від його злочинів. При цьому шкоду, яку він заподіяв потерпілим, він не відшкодував;

- за попереднім вироком (Рубіжанський міський суд Луганської області від 26 червня 2020 року, що набрав законної сили 28 липня 2020 року), ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, який обвинувачений не сплатив;

- ОСОБА_1 26 листопада 2019 року був затриманий співробітниками поліції, і з того часу фактично знаходиться в умовах позбавлення волі;

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності, суд вважає, що найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 2 статті 190 КК України, тобто штраф, буде недостатній для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки він вже був засуджений до такого виду покарання як штраф, який не виконав. Виправні роботи, як більш суворий вид покарання суд не може призначити, оскільки обвинувачений не працює. Обвинувачений вчинив сім кримінальних правопорушень повторно і за попередньою змовою групою осіб, що охоплюється частиною 2 статті 190 КК України, але щиро розкаявся у цьому. Але враховуючи тяжкість вчинення кримінальних правопорушень, їх кількість та спосіб вчинення, суд вважає, що більш суворий вид покарання, передбачений частиною 2 статті 190 КК України, зокрема обмеження волі, також не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки в силу положень частини 1 статті 61 КК України, обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Тож, з урахуванням усього вище викладеного, оскільки суд має призначити покарання, необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити найбільш суворий вид покарання, що передбачений частиною 2 статті 190 КК України, але в межах санкції, зокрема строком на 2 роки. При цьому суд враховує положення частини 5 статті 72 КК України, а тому констатує, що час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , а це час з 26 листопада 2019 року зараховується судом у строк покарання день за день.

Поряд із цим суд відзначає, що учасники судового провадження визнали, та прокурор надав суду докази того, що обвинувачений ОСОБА_1 має вирок від 26 червня 2020 року, що набрав законної сили 28 липня 2020 року, за яким його було визнано винним у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, але кримінальні правопорушення, у вчиненні яких суд зараз визнав ОСОБА_1 винним, він вчинив до постановлення попереднього вироку.

Тому, суд застосовує положення частини 4 статті 70 КК України якою передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. А положеннями, зокрема частини 1 статті 70 КК України передбачено, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, враховуючи це, і наведені вище обставини, які суд враховував при призначенні покарання за вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 190 КК України, з урахуванням висновків Пленуму Верховного Суду України, які він надав у пункті 21 своєї постанови від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (що не втратили своєї актуальності), суд вважає за необхідне, на підставі частини 1 статті 70 КК України, визначити та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання (тобто, штрафу у розмірі 850 гривень) більш суворим (тобто, позбавленням волі строком на 2 роки). Що на думку суду, буде відповідати як меті призначення судом покарання, так і принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Щодо цивільних позовів.

Положеннями частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. При цьому, частина 2 статті 1213 ЦК України зазначає, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість.

Враховуючи викладене, та оскільки суд визнав обвинуваченого ОСОБА_1 винним у заволодінні ним чужим майном, зокрема грошовими коштами потерпілих саме у заявлених ними сумах, шляхом обману, тобто без достатньої правової підстави, він зобов`язаний повернути набуті ним безпідставно грошові кошти.

Проте на розгляді суду, разом із обвинувальним актом, перебувають цивільні позови не всіх потерпілих, а тільки цивільний позов ОСОБА_3 на суму 8000 гривень (а.с.19-20 тому 1), ОСОБА_6 на суму 5000 гривень (а.с.17-18 тому 2), ОСОБА_7 на суму 14924 гривні (а.с.9-11 тому 2) та ОСОБА_8 на суму 48400 гривень (а.с.14-16 ому 2), оскільки інші позови суд залишив без розгляду. Позови названих цивільних позивачів підлягають задоволенню. Позаяк, право власності кожного з них на вказані грошові кошти дійсно було порушено обвинуваченим ОСОБА_1 , який є цивільним відповідачем, а обраний ними спосіб захисту їх порушеного цивільного права, суд вважає належно обраним і таким, що буде ефективним.

Разом з цим, цивільні позови ОСОБА_6 на суму 5000 гривень, ОСОБА_7 на суму 14924 гривні та ОСОБА_8 на суму 48400 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі. Однак позов ОСОБА_3 на суму 8000 гривень підлягає задоволенню тільки частково, зокрема: на суму 6500 гривень він підлягає задоволенню, а на суму 1500 - у задоволенні позову слід відмовити. Позаяк, 1500 гривень хоча і підлягають їй поверненню, але вони знаходяться не у ОСОБА_1 , а в матеріалах кримінального провадження, як речові докази, які підлягають їй поверненню, на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів.

А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Сторона обвинувачення підтвердила доказами (а.с.242-249 тому 4), що держава Україна понесла витрати на залучення експертів, на загальну суму 6280 гривень 40 копійок, а тому із ОСОБА_1 слід стягнути вказані витрати.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином:

- три диски формату CD-R «AXENT» та 1 диск формату CD-R «Verbatim» з інформацією операторів мобільного зв`язку, розписку рукописну на двох аркушах - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон фірми Samsung G1 mini (imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ), а також дві картки банківські (№ НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ) - повернути ОСОБА_1 ;

- грошові кошти у розмірі 1000 гривень (купюри номіналом по 200 гривень кожна (ХЄ 2106375, КБ 9663806, УТ 5484742, СА 3861263, СА 1389970 - на купюрі наявний напис «вода») - повернути ОСОБА_2 ;

- грошові кошти у розмірі 1500 гривень (купюри номіналом по 500 гривень кожна (ХЄ 7862266, ЛБ 4106261, ХІ 5308933) - повернути ОСОБА_3 .

Щодо арештованого майна.

Ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області М`якінченко Н.В. від 28 листопада 2019 року, було накладено арешт на: мобільний телефон фірми Samsung G1 mini (imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ); грошові кошти у розмірі 1000 гривень (купюри номіналом по 200 гривень кожна (ХЄ 2106375, КБ 9663806, УТ 5484742, СА 3861263, СА 1389970 - на купюрі наявний напис «вода»); розписку рукописну на двох аркушах (а.с.254-256 тому 4).

За положеннями частини 4 статті 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Тому, оскільки суд ухвалює обвинувальний вирок, а вказані речі конфіскації не підлягають, арешт, накладений на вказане майно слід скасувати.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2021 року, суд продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою по 21 листопада 2021 року.

Суд призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, а попереднє ув`язнення, як вже вказувалось судом, зараховано у строк його покарання, тобто з 26 листопада 2019 року - день за день.

Але вирок суду, в силу положень статті 532 КПК України, не набирає законної сили в момент його оголошення. Крім того, зарахований судом строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 у строк покарання є недостатнім для звільнення його з під варти одразу після проголошення вироку.

Також суд враховує і положення частини 1 статті 377 КПК України за якими: якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Таким чином, раніше обраний судом запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, слід продовжити ще на два місяці, по 25 грудня 2021 року, але у випадку набрання законної сили цим вироком раніше цієї дати - звільнити ОСОБА_1 з під варти, якщо строк його перебування під вартою після оголошення вироку суду, з урахуванням строку його попереднього ув`язнення буде дорівнювати два роки, починаючи з 26 листопада 2019 року, як такого, що фактично відбув покарання.

Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,318-371,373-377,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 , за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України основне покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

Призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 КК України та вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 190 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Початок строку відбування покарання - 26 листопада 2019 року. Зарахувати строк досудового і судового тримання обвинуваченого під вартою у строк призначеного судом покарання, починаючи з 26 листопада 2019 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень. У стягненні 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 14924 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 48400 (сорок вісім тисяч чотириста) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області М`якінченко Н.В. від 28 листопада 2019 року, на: мобільний телефон фірми Samsung G1 mini (imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ); грошові кошти у розмірі 1000 гривень (купюри номіналом по 200 гривень кожна (ХЄ 2106375, КБ 9663806, УТ 5484742, СА 3861263, СА 1389970 - на купюрі наявний напис «вода»); розписку рукописну на двох аркушах.

Речові докази у вигляді трьох дисків формату CD-R «AXENT» та 1 диск формату CD-R «Verbatim» з інформацією операторів мобільного зв`язку, розписку рукописну на двох аркушах - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази у вигляді мобільного телефону фірми Samsung G1 mini (imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ), а також двох карток банківських (№ НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ) - повернути ОСОБА_1 .

Речові докази у вигляді грошових коштів у розмірі 1000 гривень (купюри номіналом по 200 гривень кожна (ХЄ 2106375, КБ 9663806, УТ 5484742, СА 3861263, СА 1389970 - на купюрі наявний напис «вода») - повернути ОСОБА_2 .

Речовий доказ у вигляді грошових коштів у розмірі 1500 гривень (купюри номіналом по 500 гривень кожна (ХЄ 7862266, ЛБ 4106261, ХІ 5308933) - повернути ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 40 (сорок) копійок на користь держави Україна, у якості компенсації витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою строком на два місці, по 25 грудня 2021 року, але у випадку набрання законної сили цим вироком раніше цієї дати - звільнити ОСОБА_1 з під варти, як такого що фактично відбув покарання, якщо строк його перебування під вартою після оголошення вироку суду, з урахуванням строку його попереднього ув`язнення по день оголошення вироку суду, буде дорівнювати два роки, починаючи з 26 листопада 2019 року.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення вироку, оскільки не викликались - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім під час його проголошення в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Рубіжанському міському суді Луганської області.

Суддя Д.С. Коваленко