Рішення № 100612667, 27.10.2021, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/579/21 Провадження № 2/395/306/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Орендовського В.А.,

з участю секретаря Піддубної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Новомиргородська міська рада Кіровоградської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Новомиргородська міська рада Кіровоградської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 , є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності на вищевказаний будинок є договір дарування від 04 травня 1994 року. Право власності на нерухоме майно (житловий будинок) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 803. В даний час в належній позивачу Ѕ частині будинку зареєстровано відповідача ОСОБА_2 , який з часу прописки (12.06.2014 року) жодного дня не проживав у вказаному вище будинку. На сьогоднішній день у позивача постало питання продажу належної йому частини будинку. Нотаріус відмовляє йому в оформленні договору купівлі – продажу, оскільки у вищевказаному будинку зареєстрований відповідач, він відмовляється з`явитись для зняття з реєстрації та своє місце перебування не повідомляє. Відповідач не допомагає утримувати житловий будинок та не сплачує за житлово-комунальні послуги, однак залишається зареєстрованим в ньому. Отже, враховуючи вище викладене, позивач не може здійснити продаж будинку через обставину, яка не залежить від нього, тому позивач змушений звернутися до суду за для захисту свого порушеного права власності.

Позивач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просив суд задовольнити їх, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до ст. 128 ч.7 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи; відповідач письмових клопотань про відкладення розгляду справи і заперечень не надіслав.

Представник третьої особи Новомиргородської міської ради Кіровоградської області повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань та письмових заперечень проти позову не надіслав.

Третя особа ОСОБА_3 повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань та письмових заперечень проти позову не надіслала.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Підставою припинення права користування жилим приміщенням відповідно ст.71 ЖК України є відсутність наймача або члена його сім`ї у місці їх проживання понад шість місяців без поважних причин, тобто за тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається право користування жилим приміщенням протягом шести місяців і причини та мотиви відсутності протягом цього часу не мають правового значення.

За ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст.383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Вимогами ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном.

Одночасно з вказаними вище нормами ЦК України, суд повинен також враховувати положення ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.

Так, відповідно до змісту ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, мають право користуватися таким будинком. Згідно з ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє члена сім`ї права користування займаним приміщенням.

В порядку ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).

З урахуванням зазначеного необхідно виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

У даній справі правовідносини виникли між власником житла і особою, яка була членом її сім`ї, тому до вказаних правовідносин застосовуються положення статті 405 ЦК України.

Відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, який є підставою для втрати його права користування житлом. Член сім`ї власника житла може бути позбавлений права користування житловим приміщення на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України у випадку безперервного не проживання в даному житлі понад один рік, лише при умові відсутності поважних причин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності на вищевказаний будинок є договір дарування від 04 травня 1994 року. Право власності на нерухоме майно (житловий будинок) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 803, що підтверджується копією договору дарування та копією домової книги.

У належній позивачу Ѕ частині будинку зареєстровано двоюрідного племінника позивача ОСОБА_2 , який з часу прописки (12.06.2014 року) жодного дня не проживав у вказаному вище будинку, що підтверджується копією домової книги. Інша частина будинку належить ОСОБА_3 , який не заперечує проти зняття з реєстрації відповідача.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї підтверджено факт не проживання ОСОБА_2 у вищевказаному домоволодінні з 12 червня 2014 року.

Вищенаведені доводи не спростовані відповідачем. Позивач як власник свого житлового будинку позбавляється права в повній мірі користуватися та розпоряджатися майном.

Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею7 ч.1 п.2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. У зв`язку з чим у спірних правовідносинах правильним способом захисту цивільного права позивача, який відповідає вимогам ст.16 Цивільного кодексу України, є визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки порушено право власності позивача щодо користування своїм майном.

Крім того, відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно до ст.268 ч.5 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. 22.10.2021 року в судове засідання не з`явилися сторони, при цьому у суду були підстави для ухвалення рішення. Проте, датою ухвалення рішення є не 22.10.2021 року, а 27.10.2021 року, оскільки саме у цей день складено повний текст судового рішення.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування Ѕ частиною житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення виготовлений 27 жовтня 2021 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області В.А. Орендовський