Рішення № 100611913, 24.09.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8227/20

2/214/803/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 вересня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Петренко К.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне підприємство «Страхова компанія «Саламандра», про стягнення майнової та матеріальної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ,звернувся до суду з позовом до ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» (далі за текстом «ТОВ», уточнивши який просить: стягнути з ТОВ на його користь грошові кошти у розмірі 25 646,34 грн., у якості відшкодування майнової шкоди; стягнути з ТОВ на його користь грошові кошти у розмірі 10 000, 00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди; стягнути з ТОВ на його користь: судовий збір в розмірі 1681,60 грн., 6500,00 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи (проведення автотоварознавчого дослідження №Д14/10/20 від 20.10.2021 року та витрати на професійну допомогу).

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач зазначив, що 14 вересня 2020 року о 12 год. 53 хвилині водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керуючи автомобілем марки «AC AC-GA21R22 AXY-1», державний номерний знак НОМЕР_2 по автодорозі вул. Бикова біля буд.20 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Geely MK Cross, р/н НОМЕР_3 під його, позивача, керуванням, на якому, в той момент рухався попереду в попутному напрямку. Вказує, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано майнових збитків. Зазначає, що соїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п.2.3 «б», 13.1 ПДР України. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.10.2020 року водій ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та щодо ОСОБА_2 судом накладено стягнення, у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп. Власником автомобіля «AC AC-GA21R22 AXY-1», державний номерний знак НОМЕР_2 є відповідач ТОВ. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «AC AC-GA21R22 AXY-1», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП від 14.09.2020 року, була забезпечена полісом страхування власників наземних транспортних засобів №АО3879665 в ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА», що підтверджено витягом з офіційного сайту МТСБУ. В момент ДТП від 14.09.2020 року водій ОСОБА_3 , перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ. Автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , на праві приватної власності належить йому, ОСОБА_1 . Страховиком ПАТ у визначений Законом строк, на огляд належного йому автомобіля був направлений судовий експерт товарознавець ОСОБА_4 , який за дорученням страховика, провів огляд належного йому автомобіля та направив на замовлення страховика висновок з обґрунтуванням завданого йому майнового збитку, внаслідок пошкодження автомобіля «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_3 в ДТП від 14.09.2020 року. На його мобільний телефон зателефонував представник по врегулюванню спорів ПАТ «СК «САЛАМАНДРА», який попросив його надіслати на адресу страхової компанії довідку із банківськими реквізитами на його ім`я, та вказав, що страховиком прийнято рішення про виплату на його користь за його заявою, - страхове відшкодування у розмірі 21 778,65 грн., яке є недостатнім для відшкодування завданого йому майнового збитку. На його адресу страховик відмовився надати висновок авто товарознавчого дослідження, мотивуючи тим, що останній складений на замовлення страхової компанії. Не погодившись із рішенням ПАТ «СК «САЛАМАНДРА» про виплату страхового відшкодування у розмірі 21 778,65 грн., ним, позивачем, на договірних засадах був укладений договір про надання послуг №Д14/10/20 від 13.10.2020 року із судовим експертом авто товарознавцем Чивчиш Олегом Петровичем. Тобто, дослідження ним було замовлено у того ж судового експерта, що і страховиком. Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №Д14/10/20 від 20.10.2020 року. Сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору, йому як власнику пошкодженого в ДТП автомобіля «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_3 , - складає 47 424,99 грн. Тому вважає, що запропоноване страховиком ПАТ «СК «САЛАМАНДРА» страхове відшкодування у розмірі 21 778,65 грн., є недостатнім для відшкодування завданого йому майнового збитку. Відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, при наявності вини. З урахуванням обставин справи суд може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи – ст. 1192 ЦК України. Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Так, у висновку викладеному у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» зазначено, що згідно з роз`ясненнями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Не впливають на виникнення обов`язку роботодавця з відшкодування заподіяної працівниками шкоди наступні обставини: в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов`язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц Верховний суд дійшов висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. У відповідності до п. 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).В статті 1194 ЦК України визначено, що: «особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)». Згідно ст. 3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, сстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У п.22.1 ст. 22 вищезазначеного Закону вказано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. В п. 16 постанови ПВССУ № 4 від 01.03.2013 р. зазначено, що у відповідності до вимог статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Оскільки, відповідно до статті 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. Відповідно до ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Наполягає, що відповідач є ТОВ належним відповідачем за позовом, оскільки є власником автомобіля «AC AC-GA21R22 AXY-1» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким в момент ДТП від 14.09.2020 року керував водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ Вказує, що ТОВ має право зворотної вимоги до винуватця ДТП - ОСОБА_2 , на підставі ст. 1191 ЦК України, у відповідності до якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зазначає, що відповідач ТОВ має сплатити на його, позивача, користь грошові кошти у розмірі 25646,34 грн., в якості відшкодування майнової шкоди, розрахунок проведено наступним чином : згідно Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №Д14/10/20 від 20.10.2020 року, сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору, йому як власнику пошкодженого в ДТП автомобіля «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_3 , - складає 47424,99 грн. – (мінус) 21 778,65 грн., які мають бути сплачені на його користь страховиком ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА». Вказує, що винуватець в ДТП водій ОСОБА_2 та ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» мають бути залучені до участі у справі за його позовом, в якості третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, оскільки, ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТОВ, а страховик ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА», на підставі ст. 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, при наявності вини. Верховний Суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні інших цивільних прав. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації. Вказує, що в результаті пошкодження належного йому автомобіля була спричинена також, і моральна шкода. Він, як власник зазначеного автомобіля, пережив тяжкий стрес та дуже нервував з даного приводу, оскільки, окрім пошкодженого належного його автомобіля, в результаті ДТП міг постраждати і сам. Певний час, він не міг спокійно спати із-за цього, адже він отримав тяжкий стрес, шок. Тривалий час він збирав грошові кошти для того щоб придбати автомобіль «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_3 та після його пошкодження йому були завдані моральні страждання. Внаслідок пошкодження автомобіля, він не має можливості користуватися своїм майном, та як наслідок, наразі, порушене його право на користування своїм майном, яке гарантоване йому Конституцією України. Так, у відповідності до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Вказує, що спричинена йому моральна шкода полягає у емоційному стресі, дискомфорті, схвильованості та безпорадності, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, моральними переживаннями, у зв`язку із пошкодження власного майна. На улагодження усіх проблем, які у нього виникли внаслідок ДТП він витратив дуже багато часу, який треба оцінювати значно дорожче, ніж гроші. Враховуючи вище викладене, оцінює спричинену моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. Зазначає, що вказану моральну шкоду має відшкодувати власник транспортного засобу «AC AC-GA21R22 AXY-1», державний номерний знак НОМЕР_2 відповідач. При визначенні моральної шкоди виходив із вини робітника відповідача, глибини моральних страждань, а також вважає, що моральну шкоду відшкодувати у повному обсязі неможливо, так як немає матеріального критерію визначеного розміру завданої моральної шкоди.

Позивач та третя особа ОСОБА_2 у судових засіданнях, проведених до 24 вересня 2021 року пояснень не надавали.

Позивач ОСОБА_1 24 вересня 2021 року в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, доповнень та клопотань не має. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання 24 вересня 2021 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, доповнень та клопотань не має.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, за згодою позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні дослідженні наступні письмові докази: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11),поліс (а.с.12), постанова (а.с. 13-14), поліс (а.с. 15), протокол (а.с. 16), схема ДТП (а.с.17-18), письмова претензія (а.с. 19-21), відповідь на претензію (а.с. 23), довідка про виплату (а.с.24), висновок експерта (а.с. 26-36), експертний висновок (а.с. 37-41), додаток до висновку (а.с. 42-55), експертний висновок (а.с. 56-58), виписка (а.с. 81),копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 135), витяг з наказу (а.с. 136).

Суд, керуючись вимогамист.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с.11, 136), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ««Geely MK Cross» та щоТОВ «Криворізький хлібзавод №1»є власником транспортного засобу «AC AC-GA21R22 AXY-1».

Суд вважає належними доказами: постанову (а.с. 13-14), схему ДТП (а.с.17-18), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме що ОСОБА_2 порушив вимог Правил дорожнього руху, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд вважає належними доказами: письмову претензію (а.с. 19-21), відповідь на претензію (а.с. 23), довідку про виплату (а.с.24), висновок експерта (а.с. 26-36), експертний висновок (а.с. 37-41), додаток до висновку (а.с. 42-55), експертний висновок калькуляція (а.с. 56-58), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме понесеного матеріального збитку та інших понесених позивачем витрат.

Суд вважає належним доказом: витяг з наказу (а.с. 136) так як цей доказ стосується предмету доказування, а саме, що ОСОБА_2 , перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Суд вважає неналежним доказом: виписку(а.с. 81), так як цей доказ не стосується обставин предмету доказування.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені та визнані належними письмові докази допустимими, так які ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні та визнані належними і допустимими письмові докази, є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ««Geely MK Cross» д.н.з. НОМЕР_3 з 27.03.2014 року, що встановлено свідоцтвом (а.с.11 ).

ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» є власником транспортного засобу «AC AC-GA21R22 AXY-1» д.н.з. НОМЕР_2 , що встановлено свідоцтвом (а.с.136 ).

Як передбачено ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом на підставі постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.10.2020 року встановлено, що дії ОСОБА_2 є прямим наслідком допущених порушень вимог п.п. 2.3б, 13.1 ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, що настали, в результаті чого сталось ДТП. Також судом на підставі вказаної постанови встановлено, що 14 вересня 2020 року о 12 год. 53 хвилини, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керуючи автомобілем марки «AC AC-GA21R22 AXY-1», державний номерний знак НОМЕР_2 по автодорозі вул. Бикова біля буд.20 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Geely MK Cross, р/н НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано майнових збитків(а.с. 13-14).

Сума матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого автомобіля «Geely MK Cross», складає 47 424,99 грн., що встановлено висновком експерта (а.с. 26-36).

ОСОБА_1 звернувся з письмовою претензією до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» , в якій просив, надати на його адресу належним чином завірені копії матеріалів страхової справи за його заявою до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» про виплату страхового відшкодування щодо полісу №АО3879665, включаючи висновок судового експерта товарознавця, який був залучений страховиком, та документів, на підставі яких страховик прийняв рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 21 700,00 грн., здійснити виплату страхового відшкодування на його користь саме у розмірі 47 429,99 грн. (а.с. 19-21).

11.11.1020 року від ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» надало відповідь на письмову претензію ОСОБА_5 , згідно якої вбачається, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатом проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні експертного пошкодження майна. Згідно відповіді, зазначено, що як вбачається фактичних обставин, за результатом огляду пошкодженого транспортного засобу з боку ПАТ «СК «Саламандра», було запропоновано узгоджений розмір страхового відшкодування в сумі 21 778,65 грн., тобто запропоновано виплату страхового відшкодування без проведення експертизи. Зазначено, що позивач свою згоду саме в такий спосіб врегулювання, а саме без проведення експертизи, висловив шляхом подання до ПАТ «СК «Саламандра» заяви про страхове відшкодування 08.10.2020 року, де зазначили узгоджений розмір майнових вимог, жодних заперечень з приводу узгодженого розміру страхового відшкодування висловлено не було, на проведення експертизи він не наполягав (а.с. 23).

Позивач не погодився з рішенням ПАТ «СК «Саламандра» про виплату на його користь страхового відшкодування у розмірі 21 778,65 грн., тому ним на договірних засадах був укладений договір про надання послуг №Д14/10/20 від 13.10.2020 року із судовим експертом автотоварознавцем Чивчиш О.П. (а.с. 60).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» за полісом №АО3879665.

ПАТ «СК «Саламандра» відшкодувала завданий матеріальний збиток в розмірі 21 778,65 грн., що підтверджується довідкою з АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 24).

Судом встановлено той факт, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а також користувався транспортним засобом «АС АС-GA21R22» н.з. НОМЕР_2 , який належить на підставі права власності цій юридичній особі.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, при наявності вини.

У відповідності до ст. 1172 ЦК України: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1192 ЦК України, урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначається, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту – безпосередній винуватець.

Відповідно до ст.ст. 1172 ЦК України крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Не впливають на виникнення обов`язку роботодавця з відшкодування заподіяної працівниками шкоди наступні обставини: в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий; чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов`язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Витрати на відновлення автомобіля «GeelyMKCross» д.н.з. НОМЕР_3 дорівнюють 47 424,99 грн.

Тому суд приходить до висновку, що позивачу підлягають до відшкодування реальні завдані збитки у розмірі повної вартості відновлювального ремонту - 47 424,99 гривень.

Згідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Так, цивільно-правова відповідальність ТОВ на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» за полісом №АО3879665.

Судом встановлено той факт, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а також користувався транспортним засобом «АС АС-GA21R22» н.з. НОМЕР_2 , який належить на підставі права власності цій юридичній особі.

ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» виплатила на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 778,65 грн.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування (47 424,99 грн – 21 778,65 грн) дорівнює 25 646,34 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичні й особі неправомірними діями, відшкодовується особою, причинивши шкоду, при наявності вини.

Судом встановлено, що протиправним діями відповідача було пошкоджено майно потерпілого, чим йому завдана моральна шкода. Визначаючи розмір моральної шкоди суд бере до уваги розмір матеріального збитку, завданого позивачу, ту обставину, що позивач внаслідок пошкодження автомобіля, не мав можливості їм користуватися. Виходячи з викладеного, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до переконання, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з відповідача належить стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду за захистом свого права.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. При ухваленні судового рішення суд вирішує питання про компенсацію судових витрат. Позивач надав перелік документів, що підтверджують судові витрати: судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (а.с.1), квитанцію про оплату дослідження на суму 3 000,00 грн. (а.с. 60 зворот), квитанцію про надання правничої допомоги 3500,00 грн.(а.с. 64). Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума сплаченого судового збору 1681,60 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 3 000 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.00 коп.

Керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 1166, 1167,1172,1192, 1194 ЦК України; ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 3, 4, 12,13, 76-81,89, 95, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1», треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне підприємство «Страхова компанія «Саламандра», про стягнення майнової та матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (м. Кривий Ріг, вул. Гірників, 17, ідентифікаційний код 00381539) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , майнову шкоду у розмірі 25 646,34грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (м. Кривий Ріг, вул. Гірників, 17, ідентифікаційний код 00381539) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (м. Кривий Ріг, вул. Гірників, 17, ідентифікаційний код 00381539) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 3 000 грн. 00 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжхліб» (м. Кривий Ріг, вул. Гірників, 17, ідентифікаційний код 00381539) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1681,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов