Ухвала суду № 100611677, 27.10.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4214/21

Провадження № 1-кп/0182/934/2021

У Х В А Л А

Іменем України

27.10.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ступак Т.С.,

секретар судового засідання Чапля Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду у кримінальному провадженні №12021040340000160 від 03.02.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Сушайло Б.В.,

обвинуваченого (доставленого під вартою) – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката (залученого на окрему процесуальну дію) – Дятлова А.М.

в с т а н о в и в:

1.Прокурором подано до суду клопотання про заяв клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , яке підтримано в судовому засіданні та мотивоване тим, що ризики передбачені ст.177 КПК України, які були враховані при обранні вказаного запобіжного заходу, не минули. На думку прокурора, існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній обвинувачується у скоєнні злочину за який передбачено покарання від 9 до 12 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод, також в суді наявні інші кримінальні провадження щодо обвинуваченого. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тому просить суд продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без зміни раніше обраного розміру застави.

2.Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Дятлов А.М. (залучений на окрему процесуальну дію) заперечили проти задоволення заявленого прокурором клопотання посилаючись на практику ЄСПЛ, просили змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою фактичного місця мешкання обвинуваченого, оскільки вважають зазначені прокурором ризики необґрунтованими та недоведеними, тому що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, свідки по справі фактично відсутні, відносно ОСОБА_1 не постановлено жодного обвинувального вироку, тому твердження сторони обвинувачення про наявність інших кримінальних проваджень є передчасними, а обвинувачений має постійне місце проживання, родину та працює.

3.Прокурор щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт заперечив та підтримав раніше заявлене клопотання.

4.Заслухавши думки сторін кримінального провадження та перевіривши надані матеріали суд приходить до наступних висновків.

5.Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

6.При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

7.Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

8.Суд вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

9.Як встановлено судом у кримінальному провадженні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався.

10.Суд звертає увагу на те, що наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

11.При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).

12.В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

13.Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинне носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

14.Національне законодавство у вигляді змісту положень ч. 3 ст. 199 КПК України і, зокрема ст.331 КПК України, накладають на суд обов`язок перевірити усі складові, з якими закон пов`язує вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

15.Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини (справа «Тодоров проти України»).

16.Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бакчиєв проти Молдови»).

17.Ризик переховування обвинуваченого від суду поряд із наявністю місця реєстрації, проживання та соціальних зв`язків, що встановлено і органом досудового розслідування та судом, хоча і існує, однак є малоймовірним.

18.Також, не достатньо обґрунтованим, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є ризик щодо незаконного впливу на свідків, оскільки такий незаконний вплив прокурором на думку суду не доведений і ґрунтується лише на декларативних заявах щодо можливості такої поведінки обвинуваченого та не зазначено у який спосіб можливий такий вплив, а відповідно до ст. 66 КПК України, свідки мають право на забезпечення їх безпеки, у передбачених законом випадках.

19.Таким чином, керуючись принципом верховенства права та враховуючи недоведеність прокурором продовження існування ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному проваджені щодо обвинуваченого є не співмірним меті заходу.

20.У даному кримінальному провадженні, зваживши всі обставини у їх сукупності, в тому числі і відомості щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що запобігти ризикам переховування, вчинення незаконного впливу на свідків, можливо шляхом застосування до останнього альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

21.При цьому, покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в умовах здійснення нагляду з боку працівників поліції надасть додаткових гарантій дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 належної процесуальної поведінки та покладеного обов`язку явки до суду.

22.Отже, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід відмовити за відсутності достатніх підстав.

Керуючись статтями 181, 194, 331, 371, 372, 369, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1.В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.

2.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

3.Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на строк не більш ніж 60 діб, до 24 грудня 2021 року включно.

4.Покласти на ОСОБА_1 на строк до 24 грудня 2021 року наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), без дозволу суду.

5.Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває під домашнім арештом, покласти на процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.

6.Виконання ухвали покласти на відділення Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.

7.Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. С. Ступак