Рішення № 100611543, 26.10.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6414/21

Провадження № 2/204/2119/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року, який станом на 25.08.2021 року становить 91 181,60 грн., та по день винесення рішення суду, а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 27 червня 2003 року вона працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» (згодом - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод»). 16.03.2020 року вона звернулася з заявою про звільнення за власним бажанням з 16 березня 2020 року. Заява була зареєстрована у відділі кадрів під номером 80-146, на якій начальник цеху поставив резолюцію про звільнення з 16.03.2020 року без відпрацювання, оскільки позивач є пенсіонером. 16.03.2020 року позивач пропрацювала останній день та 17.03.2020 року на роботу не виходила, однак наказу про її звільнення з 17.03.2020 року відповідачем винесено не було. Наказ про звільнення позивача за № 561к був виданий відповідачем лише 10 серпня 2021 року. При цьому, остаточний розрахунок з позивачем відповідач не провів ні 16.03.2020 року ні 10.08.2021 року. Отже, відповідач у день його звільнення не здійснив розрахунок з ним, як і не повідомив його письмово про нараховані суми, належні до виплати при звільненні. В момент звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі. Позивач зазначив, що відповідач повинен був його звільнити 16.03.2020 року, видати трудову книжку та провести повний розрахунок, однак він цього по теперішній час не зробив, а тому позивач і звернувся до суду з даним позовом. За весь час затримки розрахунку з 17.03.2020 року станом на 25.08.2021 року відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за 389 днів у розмірі 91 181,60 грн., оскільки його середньоденна заробітна плата складає 234,40 грн. з урахуванням двох останніх відпрацьованих місяців у січні та лютому 2020 року. Також, він поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача – ОСОБА_2 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 червня 2003 року працювала у Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод», що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5).

16 березня 2020 року вона написала та подала до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» заяву, в якій просила звільнити її на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 16.03.2020 року, яка була отримана відповідачем в той же день та зареєстрована під № 80/146 (а.с. 7). Заява містить також резолюцію начальника цеху від 16.03.2020 року.

Написання позивачем заяви про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України слід розглядати як вчинення нею дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку – звільнення працівника працюючого за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, та припинення між сторонами трудових правовідносин).

В даному випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем у визначений законом строк, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.

За таких обставин, оскільки позивач у заяві про звільнення від 16 березня 2020 року просила звільнити її за власним бажанням, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок звільнити позивача та розірвати з нею трудові відносини 16 березня 2020 року, про що видати відповідний наказ про звільнення.

Однак, отримавши зазначену заяву про звільнення від 16.03.2020 року відповідач не видав наказ про її звільнення, не видав їй належним чином оформлену трудову книжку та не провів з нею розрахунок. Доказів, які б спростовували таки висновки суду, матеріали справи не містять.

10 серпня 2021 року на підставі наказу № 561к від 10.08.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом про припинення трудового договору від 10.08.2021 року (а.с. 6) та копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 4-5).

Оскільки Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» при звільненні не виплатило позивачу нараховану йому заробітну плату, у серпні 2021 року остання звернулась до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року, який станом на 25.08.2021 року становить 91 181,60 грн., та по день винесення рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно з пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як вже було зазначено вище, позивач був звільнений з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» лише 10 серпня 2021 року, хоча фактично пропрацював до 16 березня 2020 року, після чого на роботу не виходив, а тому середня заробітна плата обчислюється судом виходячи з виплат за січень та лютий 2020 року.

Середньоденна заробітна плата позивача становить: січень 2020 року – 3 606,33 грн. (відпрацьовано 17 робочих днів), лютий 2020 року – 4 579,07 грн. (відпрацьовано 20 робочих днів) (а.с. 8), що разом складає (3 606,33 грн. + 4 579,07 грн. = 8 185,40 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (17 + 20 = 37 днів) = 221,23 грн.

Судом встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були фактично припинені 16 березня 2020 року. Однак, відповідач 16 березня 2020 року безпідставно не видав відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 та не видав їй належно оформлену трудову книжку, що є грубим порушенням вимог статті 47 КЗпП України.

Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем написання позивачем заяви про звільнення та фактичного припинення виконання трудових обов`язків, тобто з 17 березня 2020 року і по день розгляду справи судом, оскільки на день розгляду справи судом відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок.

Кількість робочих днів за період з 17 березня 2020 року по 26 жовтня 2021 року складає 403 дні, а саме: березень 2020 року – 11 днів, квітень 2020 року – 21 день, травень 2020 року – 19 днів, червень 2020 року – 20 днів, липень 2020 року – 23 дні, серпень 2020 року – 20 днів, вересень 2020 року – 22 дні, жовтень 2020 року – 21 день, листопад 2020 року – 21 день, грудень 2020 року – 22 дні, січень 2021 року – 19 днів, лютий 2021 року – 20 днів, березень 2021 року – 22 дні, квітень 2021 року – 22 дні, травень 2021 року – 18 днів, червень 2021 року – 20 днів, липень 2021 року – 22 дні, серпень 2021 року – 21 день, вересень 2021 року – 22 дні, жовтень 2021 року – 17 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 17 березня 2020 року по 26 жовтня 2021 року включно складає 89 155,69 грн. (221,23 грн. х 403 = 89 155,69 грн.).

Отже, суд приходить до переконливого висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2020 року по 26 жовтня 2021 року у розмірі 89 155,69 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Бурчак Петро Іванови, що підтверджується ордером серії ДП № 173/015 від 31 серпня 2021 року (а.с. 22).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

ОСОБА_1 сплатила адвокату Бурчаку П.І. 3 000,00 грн. за консультацію та складання позовної заяви, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 76 (а.с. 23).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволено частково, на суму 89 155,69 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, ЄДРПОУ 14311614) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 155,69 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень, 69 копійок) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 53, ЄДРПОУ 14311614) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень, 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез